Ухвала суду № 88701678, 08.04.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5572/19

1-кп/310/173/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

суддів Богомолової Л.В., Дністрян О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурора Фоміна Г.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Бубнова Д.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

захисників Горб Ю.В.,

Козлова О.Ю.,

Кравцова В.М.,

Прокопцева С.В.,

Плотниченка М.М.,

Сивової Я.В.,

Тертишної К.О.,

Ткачова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу; клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 – адвоката Сивової Яни Віталіївни про зміну запобіжного заходу; захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Ткачова Євгенія Валерійовича про зміну запобіжного заходу та про визначення місця тримання обвинуваченого ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588 відносно:

ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановила:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається кримінальне провадження, внесене 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588.

Прокурор Фомін Г.В. звернувся до суду з клопотаннями про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів. Вказані клопотання прокурор мотивував наступним. Підставою для обрання та продовження під час судового розгляду запобіжних заходів відносно обвинувачених була наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України. Вказані підстави не зменшились та продовжують мати місце на даний час. Наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) підтверджується складеним та направленим до суду обвинувальним актом, в якому викладені як фактичні обставини, так і роль та участь обвинувачених у вчиненні злочинів. Обґрунтованість підозри (обвинувачення) підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами: протоколами оглядів та обшуків, слідчих експериментів, висновками експертиз, матеріалами проведених оперативно-розшукових заходів та НСРД. Всі обвинувачені обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), які згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів. ОСОБА_9 не одружений, дітей на утриманні не має, ОСОБА_5 не має постійного місця проживання, не одружений, дітей на утриманні не має, ОСОБА_7 не одружений, не має на утриманні дітей, ОСОБА_6 не має постійного місця проживання, дітей, не одружений, ОСОБА_10 не має постійного місця мешкання, не одружений, ОСОБА_3 не одружений, дітей на утриманні не має, ОСОБА_11 постійного місця мешкання не має, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність у них стійких соціальних зв`язків. У разі не продовження строку тримання під вартою або обрання іншого виду запобіжного заходу, перебуваючи та вільно пересуваючись на свободі, обвинувачені зможуть безперешкодно змінити місце проживання і тим самим переховуватись від суду. Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків підтверджується тим, що вина обвинувачених в даному кримінальному провадженні доводиться, в тому числі, поясненнями потерпілих, свідків, які викривають їх в скоєнні злочину, і анкетні дані яких відомі обвинуваченим. В разі не перебування їх під вартою обвинувачені матимуть реальну можливість для впливу на даних осіб з метою зміни ними показань. Оскільки не встановлені всі особи, які причетні до злочину, скоєного відносно ОСОБА_16 , у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , і які також обвинувачуються в організації озброєної банди та участі в ній, до складу якої входять ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , в разі обрання відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу вони зможуть спілкуватися з даними особами та відповідно перешкоджати кримінальному провадженню. Просив продовжити запобіжні заходи, застосовані до обвинувачених раніше.

Захисник обвинувачених ОСОБА_17 О.В., Владимиренкова М.М., ОСОБА_7 адвокат Сивова Я.В. заявила клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченим з наступних підстав. Надані прокурором письмові докази, які досліджені судом в повному обсязі, та пояснення потерпілої Олєшко Т.М. дають підстави зробити висновок про те, що наявні на час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики зникли, а нові не виникли, оскільки матеріали ОРС, негласних слідчих (розшукових) дій та інші письмові докази не містять прямих або посередніх доказів причетності обвинувачених до кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5, ст. 27, п.п. 11, 12, ч. 2 ст. 115 КК України. Потерпіла ОСОБА_1 пояснила суду, що ні в день вбивства її чоловіка, ні на напередодні, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 вона не бачила, після затримання обвинувачених бачила їх фотокартки в мережі Інтернет. Зазначені обставини вказують на відсутність на даний час існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У обвинуваченого ОСОБА_9 наявні постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, він має батьків похилого віку з незадовільним станом здоров`я, які потребують допомоги та утримання. Крім того, у ОСОБА_9 наявне хронічне захворювання, яке потребує лікування. Зазначила, що в письмовому клопотанні мати ОСОБА_9 просила суд врахувати, що вона і батько обвинуваченого в умовах поширення короновірусного захворювання знаходяться в зоні ризику, за станом здоров`я позбавлені можливості придбавати для себе ліки та продукти харчування. Обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання, у нього наявні міцні соціальні зв`язки, він має дружину та малолітню дитину, 2018 року народження, та з метою забезпечення життєдіяльності сім`ї, утримання дитини обвинуваченому необхідно працевлаштуватись. У обвинуваченого ОСОБА_7 наявні постійні місце проживання та роботи, міцні соціальні зв`язки, він має дружину та мати, яка є особою з інвалідністю другої групи, в зв`язку із чим вона потребує сторонньої допомоги. Захисник просила змінити обвинуваченим запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною покидати місце проживання в період часу з 22 год. 00 хвил. до 06 год. 00 хвил., оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить їх належну процесуальну поведінку та може запобігти ризикам, пов`язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-яких формах та буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Ткачов Є.В. заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на будь-який інший, не пов`язаний з позбавленням волі, з наступних підстав. Правилами кримінального процесуального закону, зокрема главою 18, передбачено, що вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою здійснюється відносно конкретної особи з врахуванням конкретних відомостей та обставин щодо цієї особи. Прокурором не було надано доказів існування обставин, на які він посилається в клопотанні про продовження запобіжного заходу. З досліджених в судовому засіданні доказів, наданих прокурором по кримінальному провадженню, не виявлено жодних даних про причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованих йому злочинів та його обізнаність про дані кримінальні правопорушення, вони не містять фактичних даних щодо його причетності до злочинів, перебування за місцем їх вчинення, організації чи будь-якого іншого виду співучасті. В матеріалах кримінального провадження відсутні обґрунтована підозра і обґрунтоване обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27 п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України. Речі, вилучені 30 серпня 2018 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , є недопустимими доказами, так як отримані всупереч порядку, встановленому КПК. Крім зазначеного, ОСОБА_3 не був обізнаний про те, що знаходився в розшуку; ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпро від 11 березня 2019 року про перегляд за нововиявленими обставинами вироку щодо ОСОБА_3 постановлено залишити його в Дніпропетровському УДВП № 4 УДПтС України на час розгляду вказаного кримінального провадження. Власюк В.В. приймав участь в АТО, через участь в бойових діях та перебування під вартою його здоров`я погіршилось. ОСОБА_3 характеризується виключно з позитивної сторони, має мати похилого віку, перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_18 , має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки за місцем свого проживання. Зазначене спростовує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та свідчить про наявність обставин, які доводять можливість застосування до ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. З обсягу доказової бази щодо доведеності вини обвинуваченого вбачається можливим визначити розмір застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. Просив змінити ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на будь-який інший, не пов`язаний з позбавленням волі, у разі застосування домашнього арешту заборонити покидати місце проживання в період часу з 23 год. 00 хвил. до 06 год. 00 хвил, а у разі неможливості зміни запобіжного заходу – визначити розмір застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Крім того, адвокат Ткачов Є.В. заявив клопотання про визначення місця тримання обвинуваченого в належній установі попереднього ув`язнення, а саме – в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» з наступних підстав. ОСОБА_3 засуджений вироками Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2014 року та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року до позбавлення волі. Згідно із відповіддю начальника ДУ «Бердянська виправна колонія (№77)» від 10 грудня 2019 року на даний час обвинувачений утримується під вартою у дільниці слідчого ізолятора установи виключно на підставі ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 липня 2019 року, яку уточнено ухвалою від 01 серпня 2019 року. П. 2.4 Положення про дільницю слідчого ізолятора на території виправної колонії передбачено, що підставою для приймання і тримання у дільниці осіб, узятих під варту, крім вмотивованого рішення суду, є мотивоване рішення комісії з розподілу. Утримання ОСОБА_3 , як засудженої особи, вирок щодо якої набрав законної сили, без відповідного рішення комісії та наряду територіального органу управління Державного департаменту в дільниці слідчого ізолятора ДУ «Бердянська виправна колонія (№77)» порушує його права, гарантовані Конституцією України, Кримінально-виконавчим кодексом України та Законом України «Про попереднє ув`язнення».

В судовому засіданні прокурор Фомін Г.В. заявлені ним клопотання підтримав, просив продовжити раніше обрані обвинуваченим запобіжні заходи, проти заявлених захисниками клопотань про зміну запобіжного заходу, а також клопотання про визначення місця тримання ОСОБА_3 заперечував.

Потерпіла ОСОБА_1 та її представник Бубнов Д.Ю. клопотання прокурора просили задовольнити, проти задоволення клопотань захисників заперечували.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_19 В адвокат Козлов О.Ю. пояснив суду, що наразі вчинення обвинуваченими злочину прокурором не доведено, ризик переховування від суду нічим не підтверджено, оскільки ОСОБА_6 було затримано під час прямування до місця проживання, якщо би він переховувався, обвинувачений перебував би в іншому місці. Свідки в дане судове засідання не з`явились, хоча повинні були бути допитані, що виключило би ризик впливу на свідків. В реєстрі матеріалів кримінального провадження відсутня постанова про виділення матеріалів щодо невстановлених осіб, чим спростовується ризик впливу на таких осіб. Вважає, що ненаданням доказів прокурор затягує судовий розгляд, що тягне за собою неодноразове безпідставне вирішення питання про продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

Захисник обвинувачених ОСОБА_20 .В., Владимиренкова М.М., ОСОБА_7 адвокат Сивова Я.В. зазначила, що прокурором всупереч ч. 5 ст. 199 КПК України в клопотанні про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу не доведено, що існують обставини, що виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою – не зазначено, що заявлені раніше ризики не зменшились, не наведені нові ризики. Небажання свідків з`являтися до суду затягує судовий розгляд. Ризики, вказані прокурором, не були підтверджені і раніше, а на даний час після дослідження доказів – зменшились. Вирішуючи клопотання прокурора, суд не може вдаватися в оцінку доказів, але може дати їм оцінку на підтвердження наявності чи відсутності ризиків. В задоволенні клопотань прокурора просила відмовити, клопотання про зміну обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 запобіжного заходу на не цілодобовий домашній арешт просила задовольнити з викладених в клопотаннях підстав.

Захисник обвинувачених Смирнова С.С., Мовчана Т.А., Зеленкіна Д.Д., ОСОБА_12 адвокат Тертишна К.О. пояснила, що прокурор повинен довести наявність обґрунтованої підозри, однак, на кожний наданий прокурором письмовий доказ стороною обвинувачення подавались клопотання про визнання доказів недопустимими, оскільки вони зібрані з порушенням КПК України та не в процесуальний спосіб. Наразі відсутні дані існування обґрунтованої підозри. Звертаючись до суду з клопотаннями, прокурор постійно зазначає одні й ті ж ризики, однак не надає доказів на їх підтвердження. Зі спливом строку дія кожного ризику зменшується. Є незрозумілим ризик перешкоджання кримінальному провадженню. Не з`являючись до суду, потерпілі ОСОБА_21 затягують судовий розгляд. Крім зазначеного, в матеріалах провадження відсутні заяви про здійснення на потерпілих або свідків будь-якого тиску. Ризик переховування спростовується тим, що обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 були затримані за місцем проживання під час проведення обшуків, відомостей на підтвердження того, що вони будь-яким чином намагалися переховуватися від слідства, прокурором не надано. Суду раніше надавались докази на підтвердження наявності у обвинувачених міцних соціальних зв`язків, а також стану здоров`я ОСОБА_11 . Просила відмовити в задоволенні клопотань прокурора та обрати обвинуваченим більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинувачених Смирнова С.С., Мовчана Т.А., Зеленкіна Д.Д ОСОБА_22 , ОСОБА_12 адвокат Горб Ю.В. пояснила суду, що кожного разу прокурор має довести, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились, або з`явились інші. Клопотання прокурора не обґрунтовані, в них не наведені ризики. З урахуванням наданих суду відомостей про наявність у обвинувачених стійких соціальних зв`язків, батьків похилого віку, а також даних про стан здоров`я ОСОБА_12 просила відмовити в задоволенні клопотань прокурора та змінити обвинуваченим запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Плотниченко М.М. не заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , щодо продовження міри запобіжного заходу відносно інших обвинувачених підтримав їх захисників.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Кравцов В.М. просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступних підстав. В клопотанні прокурора відсутній ризик впливу на потерпілих, а відповідно до норм КПК України суд повинен відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо заявлені раніше ризики зменшено. Прокурором не було надано жодних документів на підтвердження причетності ОСОБА_4 до вчинення злочину, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази на підтвердження телефонного спілкування ОСОБА_4 з обвинуваченим ОСОБА_6 . Прокурор не може посилатися на ті докази, щодо яких подані клопотання про визнання їх недопустимими. Повернувшись 17 серпня 2018 року з АРК із запланованої заздалегідь відпустки, ОСОБА_4 до його затримання перебував дома із сім`єю. Під час досудового розслідування обвинуваченому змінювався запобіжний захід на домашній арешт, який ОСОБА_4 сумлінно виконував. Ризик спілкування з іншими особами є безпідставним. Захисник зазначив, що ОСОБА_4 було допитано в якості свідка по іншому кримінальному провадженню, тримання його під вартою по даному кримінальному провадженню є впливом на нього як на свідка. Невстановленим особам, про яких зазначає прокурор, не висунуто обвинувачення, тому ризик впливу на інших осіб є безпідставним. Вважає, що суд не забезпечив належним чином явку свідків у судове засідання, причому свідки обвинувачення не вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому злочинів. Не вказують на причетність обвинуваченого до вчинених злочинів і досліджені судом письмові докази. Ризики, зазначені прокурором, є нереальними, а неіснуючий ризик неможливо забезпечити. Просив врахувати той факт, що ОСОБА_4 одружений, має трьох дітей, бізнес на території України, врахувати стан його здоров`я, позитивні характеристики за місцем роботи та проживання, наявність батьків похилого віку, які в період пандемії коронавірусу потребують додаткової допомоги, та відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Вважає, що доцільним в даному випадку буде застосування не цілодобового домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Прокопцев С.В. пояснив, що клопотання прокурора є необґрунтованим і безпідставним. Досліджені судом докази не підтверджують вчинення тяжких злочинів, причетності ОСОБА_4 до вказаних злочинів. Останній декілька разів перетинав кордон, їздив по справах і на відпочинок, після чого повертався додому, що спростовує ризик переховування. Ризики перешкоджання провадженню та впливу на потерпілих та свідків також прокурором не доведені, всі зазначені ризики є надуманими. Просив врахувати, що стан обвинуваченого на теперішній час погіршився. З урахуванням вищевикладеного та позитивних характеристик обвинуваченого можливо застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Ткачов Є.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, надав заперечення, аналогічні, викладеним в його клопотанні. Крім зазначеного, просив визначити місце тримання ОСОБА_3 в належній установі попереднього ув`язнення, а саме – в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Обвинувачені підтримали своїх захисників з тих підстав, що прокурором не надано доказів їх причетності до інкримінованих їм злочинів, зазначили про можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім зазначеного, обвинувачений ОСОБА_9 пояснив, що він має батьків похилого віку, які наразі в умовах карантину не мають можливості передавати йому посилки, необхідні для забезпечення дієти, прокурор не надав доказів на підтвердження його причетності до вчинення злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується.

Обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що прокурор займається маніпуляціями, не надає доказів, чим затягує судовий розгляд.

Обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що досліджені судом докази не підтверджують того факту, що він знав про приготування злочину. Мати обвинуваченого є особою з інвалідністю 3 групи, потребує допомоги, особливо в умовах карантину.

Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що в зв`язку із введенням карантину і ненаданням в умовах СІЗО належної медичної допомоги можливо обрати йому та іншим обвинуваченим запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Ризики втечі та впливу на потерпілих і свідків є неактуальними в зв`язку із суворими обмеженнями в період карантину.

Обвинувачений ОСОБА_12 зазначив про ризик обвинувачених захворіти в умовах СІЗО в зв`язку із поганою вентиляцією, обвинувачені чекають потерпілих, які в судовому засіданні ще не дали пояснення.

Обвинувачений ОСОБА_11 пояснив, що має намір турбуватися про сім`ю та виконувати всі обов`язки, передбачені альтернативним запобіжним заходом.

Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що докази вчинення злочину відсутні, ризики, вказані прокурором, не підтверджені. Обмеження, встановлені після введення карантину, додатково підтверджують неможливість втечі обвинувачених та їх впливу на потерпілих та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що прокурор надає неправдиву інформацію про той факт, що обвинувачений перебував у розшуку, вказане твердження спростовується матеріалами провадження – проведеними слідчими діями. Письмові докази не підтверджують вину ОСОБА_3 , вину обвинуваченого не зможуть підтвердити і свідки.

Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що прокурор умисно не забезпечив привід свідків до суду з метою автоматичного продовження обвинуваченим запобіжного заходу, чим здійснює тиск на суд. При обранні йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде виконувати всі обмеження.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Ч. 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Ухвалою колегії суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 лютого 2020 року обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Ломаці М.В., Владимиренкову М.М., Обухову О.В., Зеленкіну Д.Д., Смирнову С.С., Кузнєцову Р.А. було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів по 19 квітня 2020 року включно; обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці – по 20 квітня 2020 року включно.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжних заходів по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим, колегія суддів, встановила, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При вирішенні клопотань прокурора та захисників обвинувачених судом було враховано тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у разі визнання їх винуватими. Вказані особи обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, поєднаних із застосуванням насильства над потерпілим, за вчинення яких передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічно. Злочини, в яких вони обвинувачуються, характеризуються виключною суспільною небезпекою.

Під час судового розгляду була допитана потерпіла ОСОБА_1 , однак, до теперішнього часу не допитані потерпілі ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , свідки, пояснення яких можуть підтвердити або спростувати винуватість обвинувачених. Перебуваючи на волі та будучи обізнаним про місце проживання свідків, обвинувачені матимуть реальну можливість шляхом застосування насильства або погрози його застосування, незаконно впливати на них.

Крім зазначеного, обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , перебуваючи на волі матимуть можливість спілкуватись із невстановленими під час досудового розслідування особами, що причетні до вчинення злочинів, і тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачення у вчинені особливо тяжкого злочину у співучасті із іншими особами, зухвалість дій співучасників, підвищує суспільну небезпечність скоєного, і відповідно суспільну небезпечність осіб, які обвинувачуються в інкримінованих ним злочинах.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Враховуючи наведене, у суду є достатні підстави вважати, що у разі відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження вказаним обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перебуваючи на свободі, вони можуть вчинити активні дії щодо переховування від суду внаслідок тяжкості злочинів, незаконно впливати на потерпілих, свідків, які до теперішнього часу не допитані, та місце проживання яких відомо обвинуваченим, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема – через спілкування з невстановленими досудовим розслідуванням особами, причетними до вчинення злочинів, що виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відомості, що характеризують обвинувачених, які були зазначені захисниками, враховувались судом раніше під час продовження обвинуваченим запобіжного заходу.

Наявність постійного місця проживання, міцних сімейних зв`язків, позитивних характеристик тощо в даному випадку не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Доказів того, що на даний час відбулись суттєві зміни у соціальних зв`язках обвинувачених чи виникли інші обставини, ніж ті, що були враховані під час обрання обвинуваченим запобіжних заходів та при їх продовженні, які б доводили те, що заявлені раніше ризики на даний час зменшилися, обвинуваченими та їх захисниками надано не було.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).

У пункті 51 справи «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Однак цей фактор можна рахувати виправданим тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок.

Колегією суддів встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , під вартою, а відносно ОСОБА_2 – домашнього арешту.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів та відмову в задоволенні клопотань захисників.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Крім зазначеного, з урахуванням доводів, викладених у клопотанні захисника Ткачова Є.В., колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення його клопотання провизначення місця тримання обвинуваченого ОСОБА_3 та приходить до висновку про необхідність його переведення до ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)».

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 372 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці, тобто по 08 червня 2020 року включно.

В задоволенні письмових клопотань захисника обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 – адвоката Сивової Яни Віталіївни, захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Ткачова Євгенія Валерійовича та усних клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_25 Тараса ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 – адвокатів Тертишної Катерини Олександрівни, Горб Юлії Вікторівни, захисників обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокатів Кравцова Вадима Миколайовича, Прокопцева Сергія Вікторовича про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката Ткачова Євгенія Валерійовича про визначення місця тримання обвинуваченого ОСОБА_3 в ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» задовольнити частково.

Визначити місцем тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державну установу «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)».

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Судді: О.М. Вірченко

Л.В. Богомолова

О.М. Дністрян