Рішення № 88700229, 08.04.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/15078/19

Провадження № 2/219/1171/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 квітня 2020 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Наумової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу№219/15078/19

за позовною заявою ОСОБА_1

до відповідача – Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

про стягнення заборгованості із заробітної платі,

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

1. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – АТ «Укрзалізниця») про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працював у публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» машиністом тепловоза виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В даний час публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 перейменоване в акціонерне товариство «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 31733 гривні 89 копійок (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів, до виплати належить 25320 гривень 42 копійки), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Зазначає, що довідка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки, усі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишились на території непідконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивач на має можливості, оскільки первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна, м. Лиман Донецької області, 84404), куди вони були здані особисто позивачем в жовтні 2017 року. Проте роботодавець добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відмовляється. У зв`язку з зазначеним просить суд стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати, у сумі 25 320,42 грн.

2.Представник відповідача у заяві по суті справи (відзиві) проти позову заперечувала у повному обсязі з підстав його необґрунтованості. Зокрема представник зауважила, що з16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу в через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема у м. Донецьк, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст.341 Кримінального кодексу України. Отже, відповідач відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування зокрема у м. Донецьк, м. Дебальцеве, місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами. Вищевказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем зобов`язань згідно ст.ст.47,83,115,116 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП). Крім того позивач не надав табелі обліку робочого часу, а надані - розрахунок оплати середньої зарплати, розрахунок оплати відпустки, розрахунки заробітної плати за березень-липень не містить дати та печатки підприємства, тому у відповідача існують сумніви у достовірності наданих документів, у зв`язку з чим відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Через втручання невідомих осіб в діяльність підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією. Таким чином згідно листа структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 21 січня 2020 року №113, на підконтрольній Україні території відсутні оригінали кадрових та фінансових документів, наданих від виробничих підрозділів з непідконтрольній Україні території до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця». Тобто інформація, щодо наявності заборгованості з заробітної плати у відповідача відсутня.

ІІ. Заяви, клопотання

3.Позивач у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити без його участі, наполягав на задоволення позову з посиланням на доводи і докази, зазначеному в ньому, просить його задовольнити.

4. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи провести без участі представника АТ «Укрзалізниця», урахувати доводи наведені в відзиві до позовної заяви АТ «Укрзалізниця», які підтримує у повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

5.Ухвалою суду від 27 грудня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін Крім того сторонами запропоновано надати пояснення по суті справи та усі наявні в них докази.

6.З урахуванням ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

IV. Установлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин

7. ОСОБА_1 з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді машиніста тепловоза, що підтверджуються записами у трудовій книжці позивача. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 перейменоване в Акціонерне товариство «Українська залізниця» Отже не викликає сумніву і не заперечувався сторонами той факт, що роботодавцем, з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах під час його звільнення, а також особою, яка повинна провести повний розрахунок з останнім, є саме АТ «Укрзалізниця».

8.17 липня 2017 року трудові відносини між сторонами було припинено на підставі п.1 ст.40 КЗпП згідно наказу №8410/ДН-ОС від 10 липня 2017 року, з яким позивач ознайомився і отримав від роботодавця трудову книжку.

9.Зазначені фактичні дані підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами і по суті сторонами не заперечувались.

10.Фактичний розрахунок при звільненні з позивачем згідно положень ст.47 та ст.116 КЗпП України АТ «Укрзалізниця» проведений не був, зокрема не виплачено: заробітну плату за період з березня 2017 року по липень 2017 року.

11.Згідно розрахункових листків (табуляграм) за період з березня 2017 року по липень 2017 року, складених у структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», зафіксовано кількість відпрацьованих годин ОСОБА_1 кожного дня відповідного місяця. Відповідачем при цьому не надано будь-яких доказів порушення з боку позивача встановленого режиму роботи під час простою.

V. Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин

12.Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

13.Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

14.Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

15.ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

16.Відповідно до частини першої ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

17.Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

18.Згідно ч. 2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

19.Відповідно до статті 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, Додаткові, відповідно до чинного законодавства і угод, вихідні допомоги, соціально - побутові пільги можуть бути передбачені і в колективному договорі, положення якого поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації згідно ст. 13, 18 КЗпП.

20.Системний аналіз ч. 1 ст. 83 КЗпП, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки» та п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5 свідчить про те, що компенсація за невикористану відпустку має бути виплачена у день звільнення працівника.

VI. Аргументи сторін

24. Позивач як на підставу вимог посилався на незаконне непроведення відповідачем з ним повного розрахунку при звільненні, у тому числі із заробітної плати за час вимушеного простою за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року. Заявник стверджував, що належним чином виконував свої трудові обв`язки з виходом на робоче місце у відповідності до закону та умов Колективного договору.

24. Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що за відсутності будь-якої первинної документації щодо наявності заборгованості із заробітної плати та іншим виплатам такі нарахування та вплати здійснити неможливо і послався на наявність форс-мажорних обставин у зв`язку із захоплення невідомими особами потужностей підприємства та відсутність контролю та можливості перевірити первинні документи згідно яких можливе здійснення нарахування заробітної плати.

VII. Оцінка суду

21.Згідно зі ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, викладені ЄСПЛ у своїх рішення. Так, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,від 10 лютого 2010 року).

22.Зі змісту заяв сторін по суті справи, наданих документів, убачається, що відповідачем визнається той факт, що позивач ОСОБА_1 знаходився з АТ «Укрзалізниця» в трудових відносинах та з ним не проведено остаточного розрахунку при звільненні.

23.Як установлено судом і іншого з матеріалів справи не вбачається, фактичний повний розрахунок з позивачем на час розгляду справи не проведено. Зазначений факт відповідачем по суті не заперечувався і додаткового доказування не потребує.

24.Суд приймає до уваги надані позивачем розрахункові листи (табуляграми) за період з березня 2017 року по липень 2017 року (арк.с.64-70) як належні та допустимі докази факту нарахування та сплати на користь позивача роботодавцем заробітної плати та інших виплат, їх розміру та складу, оскільки дані, які в них містяться, не містять суперечностей, узгоджуються з довідкою роботодавця, підписаною головним інженером та головним бухгалтером, та не дають суду підстав сумніватися у їх достовірності. Відповідачем зазначені дані не спростовані наданням суду будь-яких переконливих належних та допустимих доказів .

25.Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», норма тривалості робочого часу в березні 2017 року складає 175 годин, у квітні 2017 року – 152 години, у травні 2017 року – 159 годин, у червні 2017 року – 159 годин, у липні 2017 року – 160- годин.

26.Із зазначених документів убачається, що ОСОБА_1 у березні 2017 року нараховано 5327,96 грн, у тому числі оплату почасовиків – 2422,08 грн, разову винагороду за вислугу – 484,42, оплату простою – 1436,02 грн, вечірні – 80,74 грн, надбавка за клас лок - 242,21 грн, за роботу в ніч - 242,21 грн. та 322,81 грн, матеріальну допомогу систематичного характеру – 97,47грн.

27.Крім того ОСОБА_1 у квітні 2017 року нараховано 2925,57 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством (оплату простою, матеріальну допомогу систематичного характеру), у травні 2017 року нараховано 1622,78 грн відповідно без утримання податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством (оплату простою, матеріальну допомогу систематичного характеру), у червні 2017 року нараховано 0,00 грн відповідно без утримання податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством, у липні 2017 року нараховано 21857,58 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством, з яких: оплата простою – 1615,53 грн, компенсація за невикористану відпустку – 11225,60 грн, вихідна допомога при звільненні – 8616,61 грн, матеріальна допомога систематичного характеру – 399,84 грн. Оскільки зазначені нарахування не виплачені заборгованість за цей період складає 31 733,89 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством.

28.На виконання ухвали суду про витребування доказів 28 січня 2020 року надійшла інформація з Головного управління ДПС у Донецькій області відповідно (а.с.51), за якою ОСОБА_1 у 2017 році отримав доходи у виді заробітної плати лише у першому кварталі 2017 року в розмірі 16 387,45 грн.

29.Ураховуючи зазначене, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці» а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ. Суд наголошує, що відповідно до норм ст.115,116 КЗпП саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Відповідачем зазначені дані не спростовані наданням суду будь-яких переконливих належних та допустимих доказів.

30.Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП, не передбачено.

31.Отже позовні вимоги є обґрунтованими, доведені належним чином і підлягають задоволенню на загальну суму 31 733,89 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством, оскільки обов`язок нарахування та перерау4хвання податків та обов`язкових платежів покладений на роботодавця, тому це не може вважатись виходом за межі позовних вимог.

32.Доводи відповідача з посиланням на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати відхиляються судом, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на саме на роботодавці, а не на працівникові. Суд акцентує увагу на тому, що невжиття роботодавцем (відповідачем) заходів для відповідного доступу до зазначеної документації з урахуванням того, що вже тривалий час (з 2014 року) на території Донецької області триває антитерористична операція (операція об`єднаних сил), вочевидь не відповідає вимогам належної обачності і зазначене не може бути підставою для відмови у виплаті працівнику гарантованих Конституцією України і законами України виплат і безумовно не може будь-яким чином погіршувати стан останнього.

33.Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

VIIІ. Розподіл судових витрат між сторонами

34.Відповідно до ст. 141 ЦПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст. 5, 10, 13, 142, 259, 263-265 ЦПК, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 31 733,89 грн, з обов`язковим утриманням податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в доход держави судовий збір у сумі 768,40 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць з обов`язковим утриманням податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця", місцезнаходження якого: 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Суддя Т.В. Давидовська