Ухвала суду № 88699006, 10.04.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/508/20

Провадження № 4-с/541/5/2020

У Х В А Л А

10 квітня 2020 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді - Городівського О. А.,

за участю секретаря судового засідання – Пащенко Є.М.,

скаржника Єгорова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргороді скаргу ОСОБА_1 на дії Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не вчинення виконавчих дій щодо зняття арешту з майна скаржника, -

установив:

17.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дію (бездіяльність) державного виконавця, у якій прохав зняти арешт з майна, посилаючись на приписи ст. ст. 447-453 ЦПК України (Розділ VII ЦПК України).

У обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказує на те, що на виконанні ВДВС Лубенського МРУЮ перебував судовий наказ Миргородського міськрайонного суду від 02.07.2008 № 2-н-248, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ВАТ Банк «Фінанси та Кредит» 56387 грн.

13.11.2008 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню судового наказу № 2-н-248 та одночасно даною постановою накладено арешт на все майно боржників, у тому числі ОСОБА_1

29.11.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 7. ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Повторно виконавчий документ до відділу не надходив.

Пунктом 7 частини 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням

здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Скаржник вказує, що незважаючи на те, що боргові зобов`язання перед банком виконанні у повному обсязі, виявив у березні 2020 року про наявність обтяжень на його нерухоме майно, що перешкоджає йому реалізувати свої повноваження як власник.

Посилаючись на вимоги законодавства, в тому числі ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», якою визначено, що зняття арешту, накладеного на майно боржника, проводиться у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу до суду або іншого органу, який його видав, скаржник вказував на бездіяльність державного виконавця Лубенського ВДВС в частині не зняття арешту з його майна.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги скарги та наполягав на необхідності зняття арешту з його майна.

Начальник Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав відзив на скаргу ОСОБА_1 у якому виклав інформацію підтверджуючи дії державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження накладенню арешту та повернення виконавчого документа стягувачу. Також повідомив, що повторно вищезазначений виконавчий документ до відділу не пред`являвся.

Також у відзиві зазначено, що вилучити обтяження на майно скаржника з реєстрів та надати копії постанов державного виконавця не має можливості, оскільки виконавче провадження знищено за строком зберігання.

Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» врегульовано порядок розгляду судом скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, які можуть бути поданими сторонами виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення.

Разом з тим, ОСОБА_1 в скарзі прохає суд не зобов`язати суб`єкта оскарження усунути порушення, а самостійно зняти арешт з майна.

Із системного аналізу ст.ст. 447-453 ЦПК України, ч.5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», вбачається, що в суду відсутні повноваження вирішувати питання про зняття арешту в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України, оскільки арешт знімається за рішенням суду.

Таким чином, для заявлених скаржником вимог обрано не належний спосіб захисту, що не відповідає завданню цивільного судочинства в частині ефективності судового захисту.

Відтак, враховуючи те, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, заявник може звернутися до суду саме в такому порядку.

За таких обставин скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Роз`яснити скаржнику право звернення до суду в із вищевказаними вимогами в порядку позовного провадження.

Керуючись ст. 447-451 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не вчинення дій по зняттю арешту з майна належного скаржнику під час виконання судового наказу № 2-н-248, виданого 02.07.2008 Миргородським міськрайонним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту ухвали через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Повний текст ухвали складено 13 квітня 2020 року .

Суддя О. А. Городівський