Рішення № 88698733, 10.04.2020, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/335/20

Провадження № 2/526/257/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Гадяч в порядку спрощеного провадження цивільну справу №526/335/20 за позовом АТ «Полтаваобленерго» в особі Гадяцької філії АТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки

з участю представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_1

встановив:

26 лютого 2020 року АТ «Полтаваобленерго» в особі Гадяцької філії АТ «Полтаваобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки.

Ухвалою суду від 28 лютого 2020 року провадження по справі відкрито.

Представник позивача Коваленко І.І. в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, вказавши, що ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні ДТП, внаслідок якої в с. Веприк була пошкоджена електроопора, яка стала непридатною для експлуатації. Товариством була задіяна спецтехніка для заміни електроопори, використані матеріали, нарахована заробітна плата. В зв`язку з тривалим відключенням електропостачання у товариства також виникло право на відшкодування упущеної вигоди, однак ці вимоги не заявляються. Добровільно ОСОБА_1 завдані збитки не сплачує, тому змушені звернутися до суду.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, пояснював суду про свою непричетність до вказаних подій, зокрема ДТП та про занадто завищену вартість робіт та матеріалів.

Судом встановлено, що 20.07.2019 року близько 00-50 год. по вул. Васюти в с. Веприк, Гадяцького району, Полтавської області, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем OPEL VECTRA, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, не врахував безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на електроопору в результаті чого електроопора і автомобіль отримали механічні пошкодження та залишив місце ДТП. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а, п.2.10а, та п. 12.1 ПДР України. Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 04.10.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.122-4, 124 КУпАП та на підставі ст.36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно довіреності №181 від 19.07.2018 ЗАТ «Tauirman», що знаходиться в м. Вільнюс, доручає ОСОБА_1 керувати та розпоряджатися легковим автомобілем марки Опель Вектра В, з правом виїзду за кордон, бути представником в Дорожній поліції, на таможнях, в страхових компаніях і інших підприємствах, як в Литві, так і за кордоном, застрахувати автомобіль і отримати страхові витрати, отримати транзитні номери.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що автомобіль OPEL VECTRA після перетину кордону мав номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно кошторисного розрахунку на виконання робіт загальна вартість матеріального збитку відновлювального ремонту електроопори становить 17829,70 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на момент ДТП не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені постановою у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, не підлягають повторному встановленню при розгляді справи між тими самим сторонами. Також не підлягає доказуванню вина особи, яка вже встановлена постановою у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, внаслідок якої було пошкоджено електроопору, належну АТ «Полтаваобленерго» в особі Гадяцької філії та обставини даного ДТП, не потребують доказуванню.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (деліктне/позадоговірне зобов`язання).

Таким чином, за приписами п.1 ч.1 ст.1188 ЦК та ч.1 ст.1166 ЦК України, сукупність яких має застосовуватись до спірних правовідносин, що виникли з заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, у позивача виникло право вимагати повного відшкодування завданої йому шкоди, а у заподіювача шкоди виникло деліктне зобов`язання по її відшкодуванню.

Оскільки володільцем джерела підвищеної небезпеки і безпосереднім заподіювачем шкоди був водій ОСОБА_1 , який на законній підставі керував транспортним засобом, то зобов`язання по відшкодуванню завданої позивачу шкоди виникло безпосередньо у нього як у заподіювача шкоди і володільця джерела підвищеної небезпеки на час ДТП, в якій заподіяно шкоду.

Отже, відповідач, як особа, яка своїми протиправними діями завдала шкоди позивачу, зобов`язаний відшкодувати завдану ним шкоду у повному розмірі, якщо не доведе, що шкоду завдано не з його вини.

У даному випадку судовим рішенням - постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - встановлено вину відповідача у вчиненні ДТП і, відповідно, заподіяння шкоди майну позивача внаслідок неправомірних (винних) дій. Таким чином, відповідач є відповідальним за шкоду, завдану його протиправними діями. Підстав для звільнення відповідача від відповідальності у даному випадку немає.

Згідно ч. 2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно ч. 3 - збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно приписів ст. 1166 та ст.1192 ЦК України потерпілий має право на повне відшкодування завданої йому шкоди внаслідок протиправних дій особи, зокрема має право на відшкодування шкоди, визначеної в розмірі вартості необхідного для відновлення пошкодженого майна ремонту.

При чому розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між такими діями і шкодою є безпосередній причинний зв`язок. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду) лише у випадку , якщо він доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Натомість обов`язок доказувати відсутність підстав для покладення відповідальності по відшкодуванню шкоди закон покладає на її завдавача.

З наданих позивачем доказів встановлено факт ДТП і пошкодження майна позивача (автомобіля);

встановлено належність пошкодженого майна позивачу, який є власником майна;

встановлено, що заподіювачем шкоди - особою, що пошкодила майно позивача, є водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем та здійснив наїзд на електроопору, внаслідок чого остання стала непридатною для експлуатації та потребувала заміни;

в судовому порядку встановлено вину водія ОСОБА_3 в даній ДТП (протиправність його дій) і відповідно його вину в заподіянні матеріальної шкоди позивачу.

Розмір шкоди встановлений належними доказами, відповідачем не оспорений.

Судом також встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, принаймні відповідач не довів протилежного, не подав відзиву, в якому висловив би свою незгоду з розміром заподіяної шкоди, не оспорив надані позивачем докази на підтвердження дійсного розміру завданої шкоди щодо вартості відновлювального ремонту і не надав інших доказів, які б свідчили про недійсність наданого звіту чи його недостовірність.

Розмір шкоди визначається за дійсною вартістю відновлювального ремонту, і якщо для його проведення необхідна заміна певних деталей, які відновити у інший спосіб неможливо чи недоцільно чи які не можуть бути відремонтовані, то потерпілий має право на відшкодування таких витрат без урахування зносу окремих деталей, що в цілому відповідає принципу повного відшкодування і захисту прав власника пошкодженої речі.

Відповідач не довів, що вартість ремонту завищена або що до ремонту включено пошкодження, не пов`язані з ДТП, або що до ремонту включено зайві роботи, матеріали та деталі, чи що їх вартість та обсяг завищені, тобто доказів протилежного суду не надав.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає вартість відновлювального ремонту електроопори в с. Веприк в розмірі 17829,70 грн..

Відповідно до ч.1,2, ст.141 ЦПК України суд вирішує розподіл судових витрат між сторонами. Так як позов задоволений повністю, тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягти суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.22,23, 1187 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 82, 141, 142, 257, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

- позовні вимоги АТ «Полтаваобленерго» в особі Гадяцької філії АТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Полтаваобленерго» в особі Гадяцької філії АТ «Полтаваобленерго» 17829 грн. 70 коп. завданої матеріальної шкоди та 2102 грн. судового збору.

Стягнення проводити на розрахунковий рахунок UA 223395000000026004157808003 ЄДРПОУ 00131819 код банку 339500 АТ «Таскомбанк» м. Київ.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач –– АТ «Полтаваобленерго» в особі Гадяцької філії АТ «Полтаваобленерго», місцезнаходження: Полтавська область, м. Гадяч, вул. Першотравнева, 59, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00131819.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 10.04.2020 року.

Головуюча: Л. В. Максименко