Рішення № 88698686, 10.04.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/100/20

Провадження №2-а/524/69/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого – судді - Нестеренка С.Г., при секретарі судового засідання - Бельченко Н.Л., за участі: позивача ОСОБА_1 та її представника Коваля С.М., представника відповідача ДПП НП Щепілова О.В., відповідача - інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорця П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорця Павла Вікторовича, ДПП НП про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року до суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорця Павла Вікторовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просила скасувати постанову цього відповідача від 29 грудня 2019 року, серія ГО № 412229, у справі про адміністративне правопорушення про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 грн., за те, що вона, нібито, цього дня близько 19 год. 03 хв. в м. Кременчуці, перебуваючи вдома за адресою квартал № 297 буд. № 5 кв. № 71, здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, та повідомила про подію, якої не було.

Посилалася на те, що постанова є протиправною, оскільки була ухвалена цим відповідачем з порушенням норм права, зокрема з порушенням місця і порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, без врахування того, що відсутні будь-які докази вчинення нею проступку, без перевірки обставин, які стали підставою для неї для здійснення виклику співробітників поліції, а саме, що сусіди з квартири АДРЕСА_1 вона проживає, у вихідний день порушували режим тиші, без її опитування та допиту свідків.

Ухвалою судді від 11 січня 2020 року позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків.

20 січня 2020 року від позивача надійшла уточнена позовна заява з другими примірниками протоколу та постанови.

Ухвалою судді від 22 січня 2020 року було відкрито провадження у справі, залучено сторони, вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

28 січня 2020 року від позивача надійшла заява та додані до неї документи щодо понесення нею витрат на правову допомогу.

29 січня 2020 року до суду надійшли витребувані судом документи справи про адміністративне правопорушення та відзиви відповідачів на позов, у яких наголошувалося про незгоду з позовом за його безпідставністю та фактичним вчиненням позивачем проступку.

Ухвалою суду від 31 січня 2020 року визнано, що до участі у справі відповідачами залучено: інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорця Павла Вікторовича та ДПП НП.

14 лютого 2020 року до суду надійшли відповіді позивача на відзиви відповідачів на позови, у яких позивач звертала увагу на свідків, які були вказані у протоколі та які не були допитані під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, на додання письмових пояснень її сусідів з подій, які не мали жодного відношення до події, що мала місце 29 грудня 2019 року.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Коваль С.М. позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, які були вказані у заявах.

Відповідач - інспектор взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорець П.В. та представник відповідача ДПП НП Щепілов О.В. з позовом не погодилися, надали пояснення, які є тотожними викладених у відзивах на позов. Пояснили, що протокол про адміністративне правопорушення було складено після оголошення постанови, оскільки позивач не погодилася з постановою. Відповідач - інспектор взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорець П.В. не заперечував, що справа про адміністративне правопорушення після складання протоколу про адміністративне правопорушення не розглядалася.

Ухвалою суду від 10 квітня 2020 року постановленої на місці із внесенням до протоколу судового засідання було відмовлено у задоволенні клопотань позивача про виклик і допит як свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , витребування інформації про здійснення позивачем виклику поліції, та відповідача - інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорця П.В. про виклик і допит свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Будь-які інші клопотання сторони у справі не заявляли.

Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, вивчивши матеріали справи, оглянувши відеозапис події розгляду справи про адміністративне правопорушення, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою відповідача - інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорця Павла Вікторовича від 29 грудня 2019 року, серія ГО № 412229, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 грн., за те, що вона, як зазначено у постанові, цього дня близько 19 год. 03 хв. в м. Кременчуці, перебуваючи вдома за адресою квартал № 297 буд. № 5 кв. № 71, здійснила завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, та повідомила про подію, якої не було.

Постанова була складена на бланку типографського способу виготовлення (друку) шляхом заповнення відповідних граф відповідачем-інспектором за допомогою кулькової ручки.

Копія постанови була вручена позивачеві після її складання, під час чого позивач вказала про незгоду з постановою.

Дана постанова була ухвалена відповідачем без дотримання вимог ст. ст. 9-12, 33-36, 222, 245, 247, 251, 254, 255, 268, 279, 280, 283-285 КУпАП.

Так, позивач здійснила 29 грудня 2019 року о 19 год. 03 хв. виклик за телефоном «102» співробітників поліції у зв`язку з порушенням режиму тиші у вихідний день сусідами з квартири АДРЕСА_1 тому ж під`їзді АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 проживає позивач (а.с. 69).

Співробітники поліції, до складу яких входив і відповідач ОСОБА_10 , після одержання виклику та прибуття до вказаного вище будинку, не з`явилися безпосередньо до квартири заявника повідомлення – позивача, а почали обхід квартир вище поверхом, де знаходиться квартира АДРЕСА_1 , і після цього, ними було вирішено притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

Після розгляду справи про адміністративне правопорушення, складання постанови, її оголошення та вручення копії, оголошення позивачем своєї незгоди з постановою, відповідачем ОСОБА_10 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП.

При цьому, суд звертає, що ст. 258 КУпАП встановлено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема:

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п`ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Після чого, у відповідності до ч. 2 ст. 254 КУпАП копія протоколу була вручена позивачеві.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП:

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Однак, протокол не було зазначено як додаток до постанови.

Після складання протоколу про адміністративне правопорушення справа про адміністративне правопорушення з роз`ясненням прав та обов`язків позивачеві, надання права на надання нею пояснень, встановлення і дослідження доказів, у тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, не розглядалася повторно.

Вказані обставини постають з пояснень наданих сторонами у справі, зокрема відповідачів.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 29 грудня 2019 року, серія АА № 194998, постає опис події, який було у тотожному вигляді вказано і в оскарженій позивачем постанові.

У цьому протоколі у графі «свідки» були зазначені свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , підписи яких у протоколі є відсутніми.

Відповідачами були надані письмові пояснення ОСОБА_6 від 26 грудня 2019 року, ОСОБА_7 від 29 грудня 2019 року, ОСОБА_11 без дати. При цьому, суд звертає увагу, що вказані письмові пояснення не містять відомості про особу – співробітника поліції, котрому надавалися такі пояснення. До того ж, у верхній частині цих пояснень наявні дописи зроблені невідомою, ніж подавачі пояснень, особою, з приводу дати складання – 29 грудня 2019 року. До протоколу не були додані окремі письмові пояснення вказаних у протоколі осіб як свідків і про таке у протоколі відсутні будь-які записи.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 цього Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У п. 1 ч. 1 ст. 19 згаданого Кодексу України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У ст. 183 КУпАП передбачено суть проступку, а саме: завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб -тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можливо кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Він містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб (матеріальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

Суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Отже, дією, яка утворює об`єктивну сторону цього правопорушення, є здійснення завідомо неправдивого виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. При цьому, особа, яка вчиняє таку дію, повинна усвідомлювати характер неправдивості такого виклику.

Однак, не можна притягувати до адміністративної відповідальності тільки за сам факт виклику поліції.

Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ст. 183 КУпАП.

У статті 276 КУпАП визначено місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника.

Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень.

Адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.

Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Як роз`яснено у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 словосполучення «за місцем його вчинення», вжите у названій статті, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У даному випадку, спірна постанова складена відповідачем - інспектором у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, якою є місто Кременчук, а не за фактичним місцем знаходження (адресою) батальйону патрульної поліції.

Аналогічні висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 13 січня 2017 року по справі №552/4635/16-а та в ухвалі від 28 грудня 2016 року по справі №750/8192/16-а.

У статтях 277, 277-2, 278 КУпАП визначено строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, порядок повідомлення та порядок підготовки до розгляду такої справи. Зокрема, у ст. 278 цього Кодексу при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно ст. 279 КУпАП чітко встановлено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, який розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

У ст. 251 КУпАП України вказано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів,а також іншими документами.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як визначено у ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення, в силу ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Відповідно ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд констатує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення не було здійснено з дотриманням порядку, у тому числі з врахуванням обставин черговості складання постанови та пізніше протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема не було зазначено чітко відповідачем-інспектором особу, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, тобто правильна назва посади, прізвище, ім`я та по батькові, не було зазначено про те, яка саме справа розглядається, не було роз`яснені чітко текстуально права та обов`язки згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у тому числі щодо надання можливості позивачеві ознайомитися з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими документами, встановлення та допиту свідків – реальних очевидців події, у тому числі тих, осіб на яких вказувала позивач як на порушників громадського порядку у своєму виклику до поліції, факт якого сторонами у справі не оспорюється, а також тих, які надавали письмові пояснення по подіям саме 29 грудня 2019 року, не було встановлено та досліджено належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем поставленого їй у вину проступку.

Суд звертає увагу сторін на те, що, і таке постає з відеозапису події розгляду справи про адміністративне правопорушення та що не було спростовано відповідачами, що відповідач – інспектор розглядав справу про адміністративне правопорушення до складання протоколу про адміністративне правопорушення фактично у відсутності позивача, котра закрила вхідні двері квартири, в якій вона проживає.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач – інспектор не вказав та не зазначив про те, що, зокрема, не вбачається ні з протоколу про адміністративне правопорушення, ні з постанови, у чому саме полягає завідомо неправдивість виклику позивачем співробітників поліції.

Відповідачем - інспектором не було встановлено під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також не були подані до суду, належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем поставленого їй у вину проступку.

Натомість в основу суті проступку, яка була зазначена у протоколі та постанові, були покладені лише певні висновки самого відповідача-інспектора без зазначення відповідних доказів. Посилання відповідачів на наявність певних особистих візуальних спостережень у відповідача - інспектора та його внутрішні переконання, певні судження і висновки щодо вчинення позивачем поставленого їй у вину проступку є абсурдними, оскільки спостереження, переконання, судження та висновки, навіть суб`єкта владних повноважень, мають суб`єктивний характер, і у розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 77 КАС України не є доказами.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. У сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Статтею 268 КУпАП встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в тому числі і право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як зазначалося раніше, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи те, що під час судового розгляду не було надано відповідачем належних та допустимих доказів наявності умислу в діяннях позивача як обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, суд вважає недоведеною вину позивача у вчиненні правопорушення і, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача за вчинення поставленого їй у вину адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову відповідача - інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорця Павла Вікторовича від 29 грудня 2019 року, серії ГО № 412229, про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 грн., із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

Позивач наполягає на стягненні витрат пов`язаних з оплатою наданої їй правової допомоги адвокату ОСОБА_12 у розмірі 300 грн.

При цьому, позивач надає суду копію чека від 28 січня 2020 року про оплату правової допомоги адвокату ОСОБА_12 здійсненої 10 січня 2020 року та акт здачі - прийняття робіт (послуг) складеного 28 січня 2020 року.

Однак, у вказаних документах зазначено підставою оплати послуг – договір на надання правової допомоги за № 1/11/12/19 від 11 грудня 2019 року.

Датою складання протоколу про адміністративне правопорушення та ухвалення постанови є 29 грудня 2019 року, тобто значно пізніше дати укладення договору про надання правової допомоги – 11 грудня 2019 року.

Фактичну причину та підставу укладення 11 грудня 2019 року договору про надання правової допомоги позивач не повідомила.

Крім того, позивач ні у позовній заяві, ні у заяві про уточнення позову, не зазначала інформацію про понесення нею будь-яких витрат або намірів про понесення витрат на правову допомогу.

Отже, в цій частині позовних вимог суд вважає вимоги позивача необґрунтованими.

Сторони не заявляли про понесення ними інших витрат у справі.

Чинними КАС України, КУпАП та Законом України «Про судовий збір» не передбачено стягнення судового збору при розгляді справи за позовами фізичних осіб при оскарженні (оспоренні) постанов у справах про адміністративні правопорушення з будь-якої сторони в адміністративній справі.

Ухвалюючи дане рішення, суд враховує також і практику міжнародних інституцій.

Так, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Крім того, суд враховує, що згідно п. 41 висновку за № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи відповідачів є необґрунтованими та правомірності оскаржуваної постанови не підтверджують.

Керуючись ст. ст. 283, 287 – 289, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-78, 241-246, 250, 255, 286, 293-295 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Сидорця Павла Вікторовича від 29 грудня 2019 року, серія ГО № 412229, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП та застосування стягнення у вигляді штрафу у розмірі 119 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Рішення може бути оскаржено до Другого Апеляційного Адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи Апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.

Суддя: