Ухвала суду № 88696409, 09.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

09 квітня 2020 року м. Київ№ 826/16894/18Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:

- визнання протиправною та скасування відмови Святошинського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві у внесенні доповнень до актових записів про шлюб від 02.04.1988 №11 та про народження від 31.03.1961 №331, викладену в листі від 19.05.2018 №2414/16.10-36;

- зобов`язання Святошинського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести зміни до актового запису про шлюб від 02.04.1988 №11, складеного виконавчим комітетом Софіівсько-Борщагівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області доповнення актового запису інформацією про національність нареченого ОСОБА_1 - "німець";

- зобов`язання Святошинського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести зміни до актового запису про народження від 31.03.1961 №331, складеного Луцьким міським відділом ДРАЦС Волинської області, шляхом доповнення актового запису інформацією про національність народженого ОСОБА_1 - "німець".

Ухвалою суду від 12.11.2018 - відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, надано час сторонам для подання заяв по суті.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу протиправно відмовлено у внесенні доповнень до актових записів про шлюб від 02.04.1988 №11 та про народження від 31.03.1961 №331 інформацію про національність ОСОБА_1 - "німець", оскільки батько позивача за національністю німець, позивач виховувався відповідно до німецьких традицій, підтримує стосунки з родичами німцями, святкує німецькі свята та вважає себе німцем як його батько.

Представником відповідача подано документ без назви від 28.11.2918 №7231/16.10-38, який суд розцінює як відзив. Представником заперечено вимоги позивача щодо визнання протиправною відмови відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві, викладену в листі від 19.05.2018 №2414/16.10-36, водночас щодо інших вимог заперечень не висловлено. Представником зазначено, що відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" внесення змін до актового запису цивільного стану вноситься за наслідками перевірки зібраних документів та на підставі обґрунтованого висновку, однак, враховуючи подані заявником документи, відділ не мав правових підстав для визначення національності та внесення змін до актового запису, позаяк в документах позивача батьки мають різні національності.

Вирішуючи питання юрисдикції спору, суд ураховує практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2019 справа №807/45/17, за якою позов про зобов`язання внести зміни до актового запису спрямований на захист права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення в актовому записі про народження інформації про належність батька до певної національності, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, а також з огляду на те, що позивач, подавши цей позов, не просив визнати неправомірними дії відповідача, а мав намір вирішити питання про внесення змін щодо національності батьків в уже існуючий актовий запис, то спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Подібна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №425/2737/17.

Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України: актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша); актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга).

Згідно зі статтею 9 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 №2398-VI (зі змінами): державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша); державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану (частина друга).

Частиною першою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" встановлено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих доказів, представником позивача не оскаржується дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень процедури розгляду заяви позивача щодо внесення змін до актових записів. У даному випадку позивач не погоджується з відмовою відповідача внести відповідні зміни до актових записів на підставі, поданих документів, які, на думку представника, підтверджують обґрунтованість вимог для внесення змін в актові записи.

Цивільним Кодексом України встановлено: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16); органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав (частина перша статті 273); орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення; якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (частини перша, друга статті 267); фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу (частина перша статті 275).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на судову практику Великої Палати Верховного Суду, наведене правове регулювання, підстави позову та додані докази, суд доходить висновку, що спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та повинен вирішуватись місцевим загальним суду відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Подібних висновків дійшов Верховний Суду в постанові 19.12.2019 справа №688/4029/16-а. Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи відповідно до Цивільного процесуального кодексу України рішення судів попередніх інстанцій, якими спір розглянуто по суті, залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій (постанова від 25.03.2020 справа №229/2823/19).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на висновок суду про те, що спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю. При цьому суд роз`яснює право звернення з позовом до відповідного місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного у місті Києві Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язати вчинити дії.

Роз`яснити право звернення до відповідного місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства з урахуванням територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами згідно з Законом України від 30.03.2020 №540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.А. Донець