Рішення № 88696348, 09.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2020 року м. Київ № 640/18866/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особи Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування повідомлення, визнання дій протиправними

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач), ОСОБА_2 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому, з урахуванням позовної заяви із змінами, просять суд: задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та визнати протиправним й скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виданого відповідачем, №60053470/6-20.1 від 13 вересня 2019 року; задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати протиправними дії відповідача щодо формування пункту 3 резолютивної частини вимоги державного виконавця від 23 травня 2019 року №57853079/20.1/4 щодо формування повідомлення від 17 липня 2019 року №57853079/20.1/4 й скасувати пункт 3 резолютивної частини вимоги державного виконавця від 23 травня 2019 року №57853079/20.1/4 та похідне повідомлення від 17 липня 2019 року №57853079/20.1/4, прийняте за результатом розгляду листа від 19 червня 2019 року №05703-11552 директора Оленича П. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА); зобов`язати відповідача виконувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду №826/5426/16 від 19 грудня 2017 року на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом "Про виконавче провадження"; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернуто без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування повідомлення, визнання дій протиправними шляхом виділення у самостійне провадження вимог ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виданого відповідачем, №60053470/6-20.1 від 13 вересня 2019 року; зобов`язання відповідача виконувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду №826/5426/16 від 19 грудня 2017 року на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом "Про виконавче провадження".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідка.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що він є стягувачем у виконавчому провадженні №57853079 про зобов`язання Київську міську раду розглянути відповідно до вимог статей 3, 8, 19, 58, 124 Конституції України на найближчому засіданні розроблений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 загальною площею 0,2768 га за нормами, визначеними статтею 121 Земельного кодексу України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 та заяву ОСОБА_1 від 25 листопада 2003 року, ОСОБА_2 від 06 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,2768 га за нормами, визначеними статтею 121 Земельного кодексу України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 .

Посилаючись на положення пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець має повноваження звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язання за рішенням, частину 3 статті 16 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої представництво юридичної особи у виконавчому провадженні здійснюється її керівником, та статтю 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ОСОБА_1 вважає пункт 3 резолютивної частини вимоги державного виконавця від 23 травня 2019 року №57853079/20.1/4 протиправним та таким, що має бути скасований.

Також позивач вказує, що у листі від 19 червня 2019 року директор Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомляє, що відповідно до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із принципів місцевого самоврядування є принцип колегіальності і тому рішення на пленарному засіданні Київської міської ради приймаються за результатом голосування більшості депутатів від загального складу, з чого вбачається хибний, на думку позивача, висновок щодо того, що відсутня посадова особа, яка відповідає за виконання згадуваного судового рішення, внаслідок чого відповідач склав на скерував до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в місті Києві повідомлення №57853079/20.1/4 від 17 липня 2019 року, замість направлення такого повідомлення у Державне бюро розслідувань відповідно до частини 4 статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

ОСОБА_1 зазначає, що відповідач знаючи, що винним у невиконанні судового рішення є Київський міський голова, маючи можливість виявити на сайті Київської міської ради протокол стенограму пленарного засідання від 31 січня 2019 року (витяги з них), створив умови директору Департаменту земельних ресурсів для втручання у діяльність державного виконавця з метою перешкодити внесенню подання (повідомлення) до Державного бюро розслідувань з метою закінчити виконавче провадження №57853079.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №57853079, проте відзив не подано.

Третіми особами письмові пояснення по суті позовних вимог також не подано, хоча копії ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2020 року отримані їх представниками 23 березня 2020 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача 24 вересня 2019 року ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження №57853079, ні оскаржувана вимога від 23 травня 2019 року, ні повідомлення від 17 липня 2019 року на адресу позивача, який є стягувачем у названому виконавчому провадженні не направлялись.

З урахуванням викладеного, оскільки з первісним позовом позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва 30 вересня 2019 року, тобто з дотриманням строку, визначеного статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, з моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, отже останнім не пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Так, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06 грудня 2018 року відкрито виконавче провадження №57853079 з примусового виконання виконавчого листа №826/5426/16, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 20 лютого 2018 року, про зобов`язання Київську міську раду розглянути відповідно до вимог статей 3, 8, 19, 58, 124 Конституції України на найближчому пленарному засіданні розроблений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проект рішення про безоплатну передачу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними статтею 121 Земельного кодексу України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 та заяву ОСОБА_1 від 25 листопада 2003 року, ОСОБА_2 від 06 червня 2005 року про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2768 га, за нормами визначеними статтею 121 Земельного кодексу України, з цільовим призначенням для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування житлового будинку, для будівництва індивідуального гаражу, з урахуванням ідеальних частин останніх в домоволодінні АДРЕСА_1 .

В подальшому, 23 травня 2019 року відповідачем скеровано до Київської міської ради вимогу №57853079/20.1/4, якою останню зобов`язано у триденний строк з моменту отримання вимоги надати до відділу інформацію щодо виконання виконавчого листа №826/5426/16, виданого 20 лютого 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва, а у разі невиконання рішення суду надати письмове пояснення за фактами невиконання даного рішення та законних вимог державного виконавця. Також, з дня отримання вимог - негайно повідомити прізвище, ім`я, по-батькові, посаду особи винної у невиконанні рішення суду, що відповідає за виконання зазначеного рішення (пункт 3).

Листом від 19 червня 2019 року №05703-11552 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив відповідача про те, що станом на теперішній час у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутня інформація щодо розгляду Київською міською радою проекту рішення «Про приватизацію земельної ділянки громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 для ведення садівництва, для будівництва індивідуального гаражу на АДРЕСА_1 ».

Стосовно повідомлення прізвища, ім`я, по-батькові та посаду особи, винної у невиконанні рішення суду, що відповідає за виконання рішення, у вказаному листі зазначено, що пунктом 2.7. Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 241/2463, визначено, що проект рішення Київської міської ради про надання дозволу (проект рішення Київської міської ради про відмову у наданні дозволу) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується та приймається у порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 37 рішення Київської міської ради від 07 липня 2016 року № 579/579 «Про Регламент Київської міської ради» рішення Київської міської ради вважається прийнятим, якщо на пленарному засіданні за нього проголосувала більшість депутатів від загального складу Київської міської ради, окрім випадків, передбачений цим Регламентом. При встановленні результатів голосування до загального складу Київської міської ради включається Київський міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні Київської міської ради, і враховується його голос.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є принцип колегіальності.

Таким чином, рішення на пленарному засіданні Київської міської ради приймаються за результатами голосування більшості депутатів від загального складу Київської міської ради.

17 липня 2019 року відповідачем скеровано до Слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві повідомлення для розгляду питання стосовно відкриття кримінального провадження по факту умисного невиконання виконавчого листа №826/5426/16, виданого 20 лютого 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва.

Так, згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року 1404-VIII (далі - Закону України «Про виконавче провадження»), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також, пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право: у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно частини 4 названої статті Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до пунктів 6, 9,12 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії.

Одночасно статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, винесення вимоги державним виконавцем та, в подальшому, повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення є обов`язком державного виконавця.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 частини 1 статті 26).

Стаття 33 названого вище Закону містить положення щодо власних (самоврядних) і делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Цей перелік є вичерпним і не містить повноважень щодо розпорядження земельними ділянками.

Розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у статті 12 Земельного кодексу України, згідно з яким виключно до компетенції міської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Можливості делегування таких повноважень від органів місцевого самоврядування до їх виконавчих органів законом не передбачено.

Частиною 5 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР визначено, що сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Одночасно частиною 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР визначено повноваження сільського, селищного, міського голови та пунктом 19 частини 4 статті 42 названого Закону наголошено, що сільський, селищний, міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.

Підсумовуючи викладене, оскільки судовим рішенням у справі №826/5426/16 зобов`язано Київську міську раду розглянути відповідно до вимог статей 3, 8, 19, 58, 124 Конституції України на найближчому засіданні розроблений Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проект рішення про безоплатну передачу, зокрема, ОСОБА_1 земельної ділянки, з огляду на те, що відповідно до вказаних вище норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян віднесено до виключної компетенції Київської міської ради, доводи позивача про те, що Київський міський голова несе відповідальність за невиконання такого судового рішення є необґрунтованим.

З огляду на викладене, відповідач при винесенні оскаржуваних пункту 3 резолютивної частини вимоги державного виконавця від 23 травня 2019 року №57853079/20.1/4 та повідомлення від 17 липня 2019 року №57853079/20.1/4 діяв відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР.

Отже суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії відповідача щодо формування пункту 3 резолютивної частини вимоги державного виконавця від 23 травня 2019 року №57853079/20.1/4 та щодо формування повідомлення від 17 липня 2019 року №57853079/20.1/4 й скасування пункт 3 резолютивної частини вимоги державного виконавця від 23 травня 2019 року №57853079/20.1/4 та повідомлення від 17 липня 2019 року №57853079/20.1/4, прийняте за результатом розгляду листа від 19 червня 2019 року №05703-11552 директора Оленича П. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Щодо позову в частині зобов`язання відповідача виконувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду №826/5426/16 від 19 грудня 2017 року на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом «Про виконавче провадження», суд зазначає, що такий обов`язок визначений статтею 19 Конституції України та статтею 18 Законом України «Про виконавче провадження», отже позов у вказаній частині задоволення не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатніх доказів, якими підтверджується протиправність оскаржуваних вимоги та повідомлення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пунктом 3 розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення», Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко