Рішення № 88696086, 10.04.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2020 року Чернігів Справа № 620/631/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини Т0500 про стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини Т0500 в якому просить стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за не отримане речове майно при звільненні в сумі 60908,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при звільненні з військової служби йому протиправно не було виплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в сумі, яка була нарахована згідно довідки № 10 від 21.11.2019, з посиланням на відсутність коштів.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач під час проходження служби та перед звільненням відмовився отримувати речове майно, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Зазначає, що у виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно було відмовлено позивачу у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень на виплату такої компенсації. Крім того, наполягає на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині Т0500.

12.08.2019 (вх. № 4512 від 12.08.2019) позивач звернувся до командира військової частини Т0500 з рапортом, в якому просив надати йому грошову компенсацію за неотримане речове майно. На вказаному рапорті було накладено резолюцію «до виконання встановленим порядком» (а.с. 27).

Наказом командира військової частини Т0500 (по стройовій частині) від 31.08.2019 № 222 позивача, звільненого з військової служби наказом командира військової частини Т0100 від 21.08.2019 № 20/РС у запас за підпунктом «а» пункту 2 (у зв`язку з закінченням строку контракту) частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», було виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 31.08.2019 (а.с. 12).

Також військовою частиною Т0500 було видано позивачу довідку № 10 від 21.11.2019 про вартість речового майна, що належить до видачі, в якій вказана сума вартості речового майна 60908,29 грн. (а.с. 13-14).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону).

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З аналізу тексту Порядку № 178 вбачається, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно виплачується військовослужбовцю з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби (пункт 3), за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).

Як встановлено судом, позивачем подано за місцем військової служби до його звільнення відповідний рапорт про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що, зокрема, передбачено пунктом 4 Порядку № 178 та матеріали справи містять довідку № 10 від 21.11.2019 про вартість речового майна, що належить до видачі, в якій вказана сума вартості речового майна в сумі 60908,29 грн.

Отже, позивачем було дотримано порядок звернення за грошовою компенсацією вартості неотриманого речового майна. Однак грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не була виплачена позивачу.

Окрім того, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно і його права в цій частині повинні бути поновлені шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 60908,29 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 60908,29 грн.

Щодо наполягання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Слід зазначити, що справи про невиплату військовослужбовцям, звільненим з військової служби, грошової компенсації за неторимане речове майно, фактично стосується відновлення майнового стану у зв`язку із неотриманням належного їм речового майна під час проходження служби. Дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.

Специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ.

В той же час враховуючи специфіку публічно-правових спорів для вирішення яких Кодексом адміністративного судочинства України визначені спеціальні строки, то суд вважає достатнім строком для реалізації позивачем права на звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 821/2/18.

Таким чином, оскільки позивача було звільнено зі служби наказом від 31.08.2019, а до суду він звернувся 19.02.2020 (відповідно до відмітки діловодства суду), тому суд приходить до висновку, що позов поданий в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи предмет даного позову, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини Т0500 (вул. Івана Мазепи, буд. 18, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 33111325) про стягнення грошової компенсації – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини Т0500 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 60908,29 грн.

Стягнути з військової частини Т0500 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 60908,29 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.04.2020.

Суддя В.О. Непочатих