Рішення № 88695701, 10.04.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2020 р. справа № 480/1458/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнення грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 78769,28 грн. Свої вимоги мотивує тим, що після його звільнення зі служби, військовою частиною не проведено з ним остаточний розрахунок, а саме не виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 78769,28 грн. та не нараховано і не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпусти, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На думку позивача, вказана бездіяльність відповідача є протиправною, тому порушене право позивача підлягає захисту.

20.03.2020 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що, враховуючи відсутність коштів на виплату грошової компенсації, та той факт, що бюджетні асигнування на компенсацію за речове майно установі виділені не були, здійснити зазначену виплату на час звільнення та на теперішній час немає підстав. За наявності кошторисних призначень та наявності коштів на відповідні цілі компенсація буде виплачена.

Ухвалою суду від 05.03.2020 відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині 3022 Національної гвардії України.

14.01.2020 ОСОБА_1 звернувся із рапортом на ім`я командира військової частини № 3022 Національної гвардії України щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно (а.с. 11).

Листом від 12.02.2020 №2/22-196 командир військової частини повідомив ОСОБА_2 про те, що виплата грошової компенсації за не отримане речове майно під час проходження служби, буде проведена після надходження додаткових коштів (а.с.14).

Наказом командира військової частини 3022 Національної гвардії України від 17.01.2020 № 11 ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до п.п. "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (закінчення строку контракту) (а.с.12).

Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації за речове майно та за невикористану додаткову відпустку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до ст. 4 якого ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать, зокрема, учасники бойових дій.

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року № 797/30665 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

Отже у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Також в пункті 4 Порядку № 178 визначено, що виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).

Тому суд зазначає про наявність підстав для виплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно з підстав того, що останній звільнений з військової служби подав командирові військової частини 3022 рапорт про виплату йому грошової компенсації за не тримане речове майно.

Відповідно до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч. 3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як встановлено судом, станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини сума заборгованості за не отримане речове майно склала 78769,28 грн.

Отже станом на момент виключення зі списків особового складу за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем в сумі 78769,28 грн, яку відповідач відмовився виплачувати без наявності достатніх правових підстав.

Безпідставним є посиланням відповідача на відсутність достатнього фінансування, як на підставу для невиплати цієї заборгованості, оскільки як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невиплаті під час звільнення позивача грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, не провівши із позивачем повний розрахунок грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Військова частина № 3022 Національної гвардії України, як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнення грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 78769,28 грн.

Враховуючи вимоги частини 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань військової частини № 3022 Національної гвардії України суму судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини №3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини № 3022 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Стягнути з військової частини № 3022 Національної гвардії України (Сумська область, м. Шостка, вул.Садовий бульвар, 73, код ЄДРПОУ 08803595) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 78769,28 грн. (сімдесят вісім тисяч сімсот шістдесят дев`ять грн. 28 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини № 3022 Національної гвардії України (Сумська область, м. Шостка, вул.Садовий бульвар, 73, код ЄДРПОУ 08803595) суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар