Рішення № 88695381, 09.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2020 р. № 400/447/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю " ТЕЛЕЦ- ВАК ", пров. Транспортний, 9, м. Миколаїв, 54010

до відповідача:Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування рішення від 13.12.2019 № 1328,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ-ВАК» (надалі – Товариство або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, що, з урахуванням уточнень (арк. спр. 11-15), містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради (надалі – Виконком або відповідач) від 13.12.2019 № 1328 «Про визнання рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.01.2011 № 77 «Про визначення ТОВ «Телец-ВАК» виконавцем житлово-комунальних послуг» таким, що втратило чинність».

В обґрунтування позову Товариство зазначило, що у відповідача не було фактичних та правових підстав для визнання власного рішення таким, що втратило чинність. За твердженнями позивача, прийняттям оскаржуваного рішення відповідач позбавив права мешканців багатоквартирних будинків отримувати житлово-комунальні послуги.

У відзиві (арк. спр. 56-58) Виконком доводи позовної заяви заперечив та вказав, що прийняття оскаржуваного рішення було обумовлено змінами законодавства, зокрема – введенням в дію з 01.05.2019 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (надалі – Закон № 2189).

Позивач подав відповідь на відзив (арк. спр. 61-64), в якій, зокрема, зазначив, що, орган місцевого самоврядування не може скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Також Товариство, з посиланням на норми Закону України від 14.05.2015 № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (надалі – Закон № 417), вказало, що оскаржуваним рішенням порушено право позивача на здійснення господарської діяльності з надання житлово-комунальних послуг мешканцям багатоквартирних будинків по АДРЕСА_1 . Садовій, АДРЕСА_2 та по вул. 5 Слобідській, 74, які перебувають на його балансі. Відповідач, як вказав позивач, оскаржуваним рішенням «… надав право на обслуговування будинку будь-кому і тим самим втрутився в господарську діяльність позивача …».

Правом подати заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник Товариства вимоги адміністративного позову підтримав, представник Виконкому просив відмовити у його задоволенні.

Як встановлено судом, 26.01.2011 Виконком прийняв рішення № 77 «Про визначення ТОВ «Телец-ВАК» виконавцем житлово-комунальних послуг» (надалі – Рішення № 77, арк. спр. 37). Згідно з преамбулою, вказане рішення було відповідно до пунктів 3, 4 «Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді», затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60, за результатами звернення «керівництва підприємства», на підставі статті 7 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлові комунальні послуги» (надалі – Закон № 1875), статті 30 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішенням № 77 Товариство було визначено виконавцем житлово-комунальних послуг на об`єктах забудівлі та тих, що знаходяться на балансі підприємства:

з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

з опалення та підігріву води, централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Інформації про об`єкти текст Рішення № 77 не містить.

Позивач вказав, що на виконання Рішення № 77 він «… насьогодні утримував на балансі 2 житлових будинки: по вул. Садовій, 34 та по вул. 5 Слобідської, 74 …».

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд запропонував позивачу надати докази того, що зазначені у Рішенні № 77 «об`єкти забудівлі та ті, що знаходяться на балансі підприємства» є тими житловими будинками, що вказані у позовній заяві, а також докази наявності будь-яких майнових прав на зазначені вище житлові будинки.

Згідно з доданою до відповіді на відзив копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.12.2010 (арк. спр. 93), Товариство є власником нежитлових приміщень підвалу, технічного поверху, надбудови, сходинкових клітин, ліфтових шахт, нежитлових приміщень з першого по дев`ятий поверх загальною площею 3417,3 кв. м в житловому будинку за літ.А-9 за адресою: м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 34; згідно з доданою до відповіді на відзив копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.10.2013 (арк. спр. 88-89), Товариство є власником нежитлових приміщень (загальна площа – 1757,8 кв.м) – підвалу (приміщення №65) літ.Апд загальною площею 532,4 кв.м, приміщення загального користування по І поверху загальною площею 97,3 кв.м, приміщення загального користування по ІІ поверху загальною площею 56,6 кв.м, приміщення загального користування по ІІІ поверху загальною площею 56,5 кв.м, приміщення загального користування по IV поверху загальною площею 56,2 кв.м, приміщення загального користування по V поверху загальною площею 57,0 кв.м, приміщення загального користування по VI поверху загальною площею 57,6 кв.м, приміщення загального користування по VII поверху загальною площею 57,5 кв.м, приміщення загального користування по VIII поверху загальною площею 57,3 кв.м, приміщення загального користування по IX поверху загальною площею 57,5 кв.м, технічного поверху з приміщеннями загального користування загальною площею 566,0 кв.м, надбудови (дахової котельні) з приміщеннями загального користування загальною площею 105,9 кв.м.

Також до відповіді на відзив позивач додав довідку від 13.03.2020 № 59 (арк. спр. 75-79), згідно з якою на балансі Товариства на праві власності обліковуються зазначені вище нежитлові приміщення та обладнання (насоси, лічильники, конвектори, ліфти, мережі газопроводу, водопроводу та каналізації, електромережі тощо).

13.12.2019 Виконком рішенням № 1328 (надалі – Рішення № 1328, арк. спр. 42) визнав Рішення № 77 таким, що втратило чинність. Як зазначено у Рішенні № 1328, підставою для його прийняття став факт втрати Законом № 1875 чинності, а також необхідність виконання вимог Закону № 2189 та Закону № 417.

На думку позивача, Рішення № 1328 є протиправним.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до чинної у січні 2011 року (прийняття Рішення № 77) редакції Закону № 1875, житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Закон № 1875 (втратив чинність 01.05.2019) містив такі визначення.

Житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавець – суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, а утримання будинків і прибудинкових територій – господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону № 1875 було встановлено, що визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, належить до повноважень органу місцевого самоврядування.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг (власниками, споживачами, виконавцями, виробниками) здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону № 1875).

Виходячи з цього, після прийняття відповідачем Рішення № 77 у позивача (виконавця житлово-комунальних послуг) мали виникнути договірні відносини із споживачами житлово-комунальних послуг.

Як вказано вище, Закон № 1875 втратив чинність з 01.05.2019.

У Законі № 2189 житлово-комунальні послуги визначені як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг, згідно зі статтею 5 Закону № 2189, належать:

1) житлова послуга – послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За визначенням, що міститься у пункті 12 частини першої статті 1 Закону № 2189, послуга з управління багатоквартирним будинком – результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Виконавцем комунальної послуги, згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2189, є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2189, виконавцями комунальних послуг (тих, про яких йдеться в Рішенні № 77) є:

послуг з постачання теплової енергії – теплопостачальна організація;

послуг з постачання гарячої води – суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води;

послуг з централізованого водопостачання – суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання;

послуг з централізованого водовідведення – суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.

При цьому, згідно із Законом № 2189, послуга з управління багатоквартирним будинком, як вказано вище, є окремим видом житлово-комунальних послуг та надається не виконавцем комунальних послуг, а управителем багатоквартирного будинку.

Законом № 2189 орган місцевого самоврядування не уповноважений визначати виконавця комунальних послуг.

Особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку та порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком врегульовані, відповідно, статтями 14 і 15 Закону № 2189.

З урахуванням викладеного, суд визнав, що Рішення № 77 вичерпало свою дію, що і стало підставою для визнання його відповідачем таким, що втратило чинність.

У відповіді на відзив Товариство вказало, що воно «… фактично надає мешканцям вищезазначених багатоквартирних будинків відповідні послуги, маючи укладені з постачальними організаціями договори щодо постачання газу, електричної енергії, води та водовідведення для потреб будинку, обслуговування ліфтів, вивезення побутових відходів, і здійснює оплату відповідним організаціям …».

У позовній заяві відсутня інформація про те, що Рішення № 1328 спричинило зміну (припинення) цих правовідносин.

З цього приводу суд зазначив, що пунктами 3 та 31 розділу VI («Прикінцеві та перехідні положення») Закону № 2189 встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими та той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Отже, порядок врегулювання договірних відносин, що виникли між Товариством та мешканцями будинків з приводу надання комунальних послуг, визначений Законом № 2189, та зміст Рішення № 1328 на цей порядок не впливає.

Твердження Товариства про те, що прийняттям Рішення № 1328 відповідач «… надав право на обслуговування будинку будь-кому і тим самим втрутився в господарську діяльність позивача та порушив вимоги абз.1, 3 п.5 ст.13 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» …», суд відхилив як безпідставні.

Закон № 417 набрав чинності 01.07.2015.

Пунктом 4 статті 13 Закону № 417 установлено, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 5 статті 13 Закону № 417, у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу – суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом. У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.

Таким чином, саме Законом № 417 (а не Рішенням № 1328, як стверджує позивач) визначено, яка особа з 01.07.2016 має право надавати мешканцям вказаних у позові багатоквартирних будинків послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Позивач не надав жодного доказу того, що Рішення № 1328 призвело до порушення його прав (інтересів), тобто не довів, що це рішення є протиправним, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕЦ-ВАК" (пров. Транспортний, 9, м. Миколаїв, 54010, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31707056) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна