Ухвала суду № 88695379, 10.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

10 квітня 2020 р. № 400/952/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправними та скасування рішень; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Миколаївському окружному адміністративному суді перебуває адміністративна справа № 400/952/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Зокрема, позивач вбачає порушення своїх прав у ненаданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої у межах території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

08.04.2020 позивач звернувся до адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить тимчасово, до набрання судовим рішенням у справі законної сили, заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, пов`язані з розпорядженням земельною ділянкою, щодо якої позивач звернувся до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої у межах території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, оскільки чинне законодавство не передбачає заборони на надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства іншій особі, якщо існує спір щодо земельної ділянки і він перебуває на розгляді в суді. Позивач вважає, що за час розгляду справи в суді першої, а також апеляційної інстанцій відповідач встигне надати іншій особі не тільки дозвіл на розробку проекту землеустрою, але й передасть її у власність іншій особі.

За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, серед іншого, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.

За нормами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Чинне законодавство України не передбачає заборони для органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, надавати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам у разі існування судового спору з іншою особою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо цієї самої земельної ділянки.

Іншими словами, у разі існування спору між відповідним органом та особою, яка звернулася до нього за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою, отримала відмову і оскаржила її в суді, чинне законодавство не передбачає обмеження права інших громадян звертатися до цього органу із такими самими клопотаннями та реалізувати в подальшому право на приватизацію земельної ділянки в установленому законом порядку.

Тобто, застосувавши захід забезпечення позову, про який просить позивач, суд тим самим вирішить питання про права інших громадян, коло яких є невизначеним і залежить від їхнього волевиявлення щодо звернення до відповідача за отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо тієї самої земельної ділянки, в якій заінтересований позивач. Тим самим права цих громадян будуть обмежені без законних на те підстав.

Отже, захід забезпечення позову, про який просить позивач, є неспівмірним із заявленими вимогами, оскільки захист прав позивача не може відбуватися за рахунок порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У зв`язку з цим суд вважає необґрунтованим посилання позивача на обставину можливості відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі або передати бажану позивачем земельну ділянку у власність іншій особі протягом вирішення в суді спору за позовом позивача.

Крім того, згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не навів суду інших обставин, крім тих, посилання на які суд визнає необґрунтованими, та не надав доказів щодо істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У зв`язку з вищезазначеним суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов`язані з розпорядженням земельною ділянкою, щодо якої позивач звернувся до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої у межах території Ковалівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (за межами населених пунктів).

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 77, 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5. Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя В.В. Птичкіна