Ухвала суду № 88695284, 10.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10 квітня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/1469/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 127 від 18.04.2019 про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати відповідача розглянути повторно заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 31.01.2018 та взяти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік, як внутрішньо-переміщену особу та видати відповідну довідку.

Розглянувши матеріали позову, суд дійшов такого.

Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху для усунення недоліків з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

В прохальній частині позовної заяви позивач, зокрема, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 127 від 18.04.2019 про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До суду Сєдих Н.І. звернулася 08.04.2020.

До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначено, що оскаржуване рішення було прийняте відповідачем 18.04.2019, однак позивачка пропустила встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду із поважних причин, а саме:

1. Через хворобу (підтверджується доданими медичними документами), зокрема, позивач знаходилася на стаціонарному лікуванні через церебральний судинний криз з 27.05.2019 по 12.06.2019. Після цього певний час позивач не могла вчиняти дії по захисту своїх прав через погане самопочуття.

2. Впродовж листопада 2019 - березня 2020 позивачка неодноразово зверталася до уповноважених органів, обґрунтовано сподіваючись на позасудове вирішення спору, зокрема, до Луганської обласної державної адміністрації, а також на «гарячу» лінію КМУ та до народного депутата Сухова О.С., однак до теперішнього часу більшості відповідей вона так і не отримала. Тому позивачка повторно звернулася для отримання правової допомоги, після чого був підготовлений адміністративний позов.

Крім того, остаточне рішення по справі № 1240/2418/18 було прийняте Верховним Судом 17 жовтня 2019 року. До моменту його прийняття позивач обґрунтовано вважала, що необхідності у зверненні до суду із цим позовом у неї не виникне.

Розглянувши заявлене клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Відповідно до частини першої та третьої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з матеріалами позовної заяви спірне рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 127 відповідачем прийнято 18.04.2019.

Згідно з довідкою КНП «Попаснянський РЦ ПМСД Попаснянської районної ради» від 25.02.2020 № 111 ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні з 27.05.2019 по 12.06.2019.

Інших належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 була позбавлена можливості звернутися до суду з даним позовом через стан здоров`я, позивачем суду не надано.

Щодо посилання позивача на те, що вона впродовж листопада 2019 року - березня 2020 року неодноразово зверталася до уповноважених органів, сподіваючись на позасудове вирішення спору, та те, що остаточне рішення по справі № 1240/2418/18 було прийняте Верховним Судом 17 жовтня 2019 року, а до моменту його прийняття позивач вважала, що необхідності у зверненні до суду із цим позовом не виникне, суд зазначає таке.

Згідно з даними комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 31.01.2018; зобов`язано Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 31.01.2018 та видати ОСОБА_1 довідку внутрішньо переміщеної особи. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі № 1240/2418/18 скасовано, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; скасовано рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оформлене протоколом № 76/1 від 13.02.2018; зобов`язано Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Постанова суду набрала законної сили 05.03.2019.

18.04.2019 відповідачем на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 повторно розглянуто заяву позивача від 31.01.2018 та прийнято спірне рішення № 127 про відмову позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

В даному позові позивачка, зокрема, просить суд зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву від 31.01.2018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, оскільки відповідачем на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 було повторно розглянуто заяву позивача від 31.01.2018 та прийнято рішення по суті цієї заяви, тому посилання позивача на позасудове вирішення спору впродовж листопада 2019 року - березня 2020 року, як на підставу для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, є незмістовними.

Також судом відхиляються посилання позивача на те, що остаточне рішення по справі № 1240/2418/18 було прийняте Верховним Судом 17 жовтня 2019 року, та до моменту його прийняття позивач вважала, що необхідності у зверненні до суду із цим позовом у неї не виникне, з тих підстав, що постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 набрала законної сили 05.03.2019, та згідно з даними комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» 10.04.2019 ОСОБА_1 отримано виконавчий лист по справі № 1240/2418/18.

За таких обставин підстави, вказані позивачем у заяві, визнаються судом неповажними, тому клопотання позивача є необґрунтованим та безпідставним, відтак, не належить до задоволення.

В постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 346/3696/17 (К/9901/8643/18) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72363376).

Також Верховний Суд в постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 504/1937/16-а (№ К/9901/34220/18) зазначив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Згідно зі статтею 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи. Матеріали справи не містять клопотань від позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду та не наведено аргументів, що такий не пропущено. Відсутні такі посилання і в касаційній скарзі. Колегія суддів касаційного суду вважає, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про зупинення її виплати позивач знав, а тому в разі незгоди, мав право звернутися до суду. З огляду на наведене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (16 червня 2016 року), позовні вимоги за період з 1 червня 2015 року по 15 грудня 2015 року, включно, підлягають залишенню без розгляду (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78771322).

В постанові від 11 липня 2019 року по справі № 0940/1181/18 (адміністративне провадження №К/9901/4737/19) Верховний Суд наголосив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. […] Суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів. За приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду в частині позовних вимог про скасування грошового атестату № 100 від 06 листопада 2015 року та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, що подається для призначення пенсії від 06 листопада 2015 року та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з зазначеними позовними вимогами позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви у відповідності до вимог статті 123 КАС України. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 82997968).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

Таким чином, позивачу слід надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем не надано суду документ про сплату судового збору, проте до позовної заяви додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, в зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Розглянувши заявлене клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на таке.

Суд наголошує, що згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).

Відповідно до частини першої та третьої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Частиною першою статті 8 Закону № 3674-VI визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина 2 статті 8 Закону № 3674-VI).

Позивачем на підтвердження скрутного фінансового становища до позовної заяви додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2019 року по 3 квартал 2019 року, згідно з якими ОСОБА_1 отримано дохід в сумі 2497,88 грн, та довідку про доходи № 8194 7118 8611 8103, відповідно до якою сума пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 складає 22009,64 грн.

Таким чином, згідно з матеріалами позовної заяви судом встановлено, що дохід ОСОБА_1 за попередній календарний рік становив 24507,52 грн.

5 відсотків від розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік складає 1225,37 грн (24507,52 грн * 5%).

В прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Оскільки друга позовна вимога має похідний характер від першої, тому позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн - за одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, судом встановлено, що розмір судового збору не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Відтак, позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів його тяжкого матеріального становища та того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Таким чином, клопотання позивача є необґрунтованим та безпідставним, відтак не належить до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно зі статтею 4 Закону № 3674 судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 2102 гривень з 1 січня 2020 року.

Таким чином, позивачу необхідно надати докази в обґрунтування заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору або сплатити суму судового збору в розмірі 840,80 грн за наступними реквізитами:

22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050):

Отримувач коштів: УК у м.Сєвєродон./Луг.окр.адм.суд/22030101;

Рахунок отримувача: UA218999980313141206084012080;

Код отримувача: 37944909;

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);

Відомча ознака: «84» Окружні адміністративні суди.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України, так, розділ VI «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту: «3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Запропонувати позивачеві усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою; доказів в обґрунтування заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору або документ про сплату судового збору в дохід Державного бюджету України в розмірі 840,80 грн, протягом десяти календарних днів з дня вручення цієї ухвали, але не менше, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В разі неусунення вказаних недоліків у встановлений термін позовну заяву буде повернуто позивачеві.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

СуддяІ.О. Свергун