Рішення № 88687849, 31.03.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8003/14-ц

Провадження № 2/487/530/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Притуляк І.О.,

за участю: - секретаря судового засідання - Янковець Г.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

08.08.2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», (правонаступником якого являється Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» - далі АТ КБ «Приватбанк») звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 12.07.2012 року.

Відповідно до заявлених позовних вимог, просили стягнути з відповідач заборгованість за кредитним договором у розмірі 15004,83 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 12.07.2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 20000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Підписавши Анкету-заяву, ОСОБА_1 підтвердила сврою згоду про те, що зазначена «Анкета-заява» разом з «Пам`яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає укладений між ними Договір про надання банківських послуг, а саме кредиту.

Зазначили, що при укладанні договору відповідач дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.10.2014 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість у розмірі 15004,83 грн., яка складається з наступного: 11189,21 грн. - заборгованість за кредитом; 2274,91 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 350,00 грн. - заборгованість з пені та комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); - 690,71 грн. - штраф (процентна складова). Окрім того, стягнуто з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн.

19 серпня 2019 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.10.2014 року, якою просив поновити йому строк для звернення до суду з відповідною заявою та скасувати заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.10.2014 року по справі №487/8003/14-ц.

В обґрунтування заяви зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду є неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №б/н від 12 липня 2012 року. Разом з тим, позивачем до позовної заяви долучено копію кредитного договору б/н від 07 лютого 2011 року. Та при цьому, розрахунок заборгованості зроблено на підставі договору №б/н від 12 липня 2012 року, однак даний розрахунок не являється належним та допустимим доказом з огляду на його неналежне оформлення. Окрім того, просив застосувати строки позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04.10.2019 року заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.10.2014 року у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано та призначено справу до розгляду в загальному позовному проваджені.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, якою просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явилась, про час та дату судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, якою просив відкласти розгляд справи.

З огляду на чисельні неявки належним чином повідомленої сторони відповідача в призначені судові засідання, без зазначення поважності причин неявки, суд вважає за можливе поводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомленого відповідача та його представника, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Звернувшись до суду з зазначеним позовом, представник АТ КБ «ПриватБанк», просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.07.2012 року, згідно до якого відповідач 12.07.2012 року отримала кредит у розмірі 20000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Однак, до матеріалів позовної заяви кредитний договір №б/н від 12.07.2012 року представником позивача додано не було.

Ухвалою суду від 04.10.2019 року у АТ КБ «ПриватБанк» було витребувано належним чином завірену копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №б/н від 12.07.2012 року.

13 січня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вищенаведеної ухвали було надано пояснення, за вих.№ЕП-140, якими представник позивача послався на те, що долучена до пояснень Довідка №б/н, містить номери кредитних карток виданих на ім`я відповідача, дату їх видачі та строк дії. До того, ж на підтвердження вручення ОСОБА_1 картки, надали суду фото відповідача з кредитною карткою. Наголосив на тому, що згідно виписки по рахунку, було здійснено операції по зняттю коштів, що є можливим лише у випадку введенні ПІН-коду, який відповідно до умов договору відомий лише відповідачу. Вище наведені обставини свідчать про отримання кредитних грошових коштів саме ОСОБА_1 .

Зазначив, що виписка з банківського рахунку - це документ, в якому містяться відомості про рух грошових коштів, який має статус первинного документу. ОСОБА_1 було перевипущено кредитну карту на престижну карту «Універсальна Gold», відповідно до Тарифів якої відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Під перевипуском картки розуміється випуск та приєднання картки з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, при чому вся сума заборгованості яка виникла на дату перевипуску, відображається та враховується в тому числі на перевипущеній картці.

Перевипуск картки підтверджується наявністю фото клієнта з картою та банківською випискою по картковому рахунку. Зазначив, що оскільки перевипуск карти не являється укладенням нового кредитного договору, а спрямований лише на випуск платіжної карти, додаткові документи під час її отримання не заповнюються, що не суперечить чинному законодавству. Повідомив, що клас картки Універсальна було підвищено до класу картки «Універсальна Gold» та ОСОБА_1 було отримано карту № НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 14.01.2020 року було визнано обов`язковою явку представника позивача та викликано представника АТ КБ «ПриватБанк» для дачі особистих пояснень в призначеному судовому засіданні. Окрім того, даною ухвалою було повторно витребувано документи, відповідно до ухвали суду від 04.10.2019 року.

На виконання ухвали суду, від представника АТ КБ «ПриватБанк» до канцелярії суду надійшли пояснення, від 25 лютого 2020 року за вх.№ЕП-1340 та пояснення від 27 лютого 2020 року за вх. №6537, які продублювали зміст пояснень від 13.01.2020 року, за вх.№ЕП-140. Представник позивача для дачі особистих пояснень до судового засідання не з`явився.

Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» просять стягнути з відповідача заборгованість за договором б/н від 12.07.2012 року, не надаючи копію даного кредитного договору. До того ж, у своїх поясненнях, представник позивача сам посилається на ту обставину, що грошові кошти були одержані відповідачем після перевипуску карти, що свідчить про відсутність підстав для укладання додаткового кредитного договору в межах вже укладено між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитного договору №б/н від 07.02.2011 року.

Крім того, з Довідки №б/н, наданої стороною позивача, вбачається, що в рамках укладеного 07.02.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 кредитного договору №б/н, відповідачу було надано ряд карткок, у тому числі, 12.07.2012 року, карту № НОМЕР_1 .

Виходячи з виписки за період з 01.01.1999 року по 07.12.2019 року за картою № НОМЕР_1 , починаючи з 17.07.2012 року ОСОБА_1 почала користуватися кредитними коштами, однак не в межах договору який являється предметом заявлених позовних вимог (договору №б/н від 12.07.2012 року), а в межах укладеного договору №б/н від 07.02.2011 року.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Надаючи оцінку долученому представником позивача Розрахунку заборгованості №б/н від 12.07.2012 року, то він, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору з зазначенням умов отриммання, повернення гррошових коштів та сплати відсотків за їх користування, адже будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем в межах кредитного договору №б/н від 12.07.2012 року не надано, і нічим іншим не підтверджується. З огляду на що, правильність даного розрахунку неможливо перевірити.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Разом із тим, в матеріалах справи міститься лише розрахунок заборгованості за договором №б/н від 12.07.2012 року, а отже в силу принципу змагальності сторін, визначеного ст.12 ЦПК України, представник позивача мав надати належні та допустимі докази укладення між сторонами вказаного кредитного договру та надання грошових коштів та розміру заборгованості у випадку її наявності, чого ним зроблено не було.

При цьому, надана представником позивача виписка по особовому рахунку ОСОБА_3 за період з 01.01.1999 року по 07.12.2019 року, підтверджує надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором №б/н від 07.02.2011 року.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо умов, викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг, не доведено факту надання кредиту на підставі анкети-заяви від 12.07.2012 року, вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,18,23,76,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 50; ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 09.04.2020 року.

Суддя: І.О. Притуляк