Ухвала суду № 88686324, 25.02.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21287/19

Провадження №1-кс/752/1246/20

У Х В А Л А

про арешт майна

25.02.2020 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Шевченко Т.М. з участю секретаря Веселовської А.В. та слідчого Печатнікова С.В., розглянувши клопотання, внесене в рамках кримінального провадження № 22019101110000061 від 17.04.2019 року, слідчого в ОВС СУ ГУ СБ України в м. Києві та Київській області Печатнікова С.В., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Курко О.М., про арешт майна, -

в с т а н о в и в:

слідчий в ОВС СУ ГУ СБ України в м. Києвіта Київській області Печатніков С.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, зокрема автомобіль CHERYA15 AMULET, № куз. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Фіксація під час судового засідання не здійснювалась, оскільки таке клопотання не заявлялось.

В обґрунтування вимог, викладених у клопотанні про арешт майна, слідчим зазначено, що слідчим управлінням СУ Головного управління СБ України в м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22019101110000061 від 17.04.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Враховуючи обставини провадження, тяжкість вчинення кримінального правопорушення, передбачене покарання у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачає, в тому числі, конфіскацію майна, слідчий вважає за необхідне не викликати підозрюваного, іншого власника майна, їх захисника під час проведення розгляду судом вказаного клопотання.

Вислухавши пояснення слідчого, який підтримав клопотання, а також дослідивши матеріали, долучені до клопотання, встановлено наступне.

23.12.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2020 р. ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Згідно реєстраційної картки ТЗ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить автомобіль CHERYA15 AMULET, № куз. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Частиною 5 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Частиною 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного.

Частиною 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Ураховуючи, обставини вчинення злочину, вказане рухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_1 , підлягає арешту у зв`язку з тим, що санкція статті, за якою підозрюється ОСОБА_1 , а саме ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає, серед іншого, конфіскацію майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

На даному етапі провадження до завдань суду не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для втручання в права та інтереси відповідних осіб.

Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи наведене, оцінюючи в сукупності всі обставини, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання слідчого про накладення арешту, підлягає задоволенню як обґрунтоване, з метою забезпечення відчуження, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Керуючись вимогами ст. ст.131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль CHERYA15 AMULET, № куз. НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя