Рішення № 88684841, 02.04.2020, Старобільський районний суд Луганської області

02.04.2020

Справа № 431/72/20

Провадження№ 2/431/273/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року м. Старобільськ

Старобільський районний суд Луганської області у складі

головуючого судді Колядова В.Ю.,

за участю секретаря Петренко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старобільську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позову зазначено, що з 16.08.1989 року по 17.07.2017 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем Регіональною філією «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», на даний час Акціонерне товариство «Українська залізниця»

17.07.2017 року на підставі Наказу Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 28.04.2017 року за № 645-нз-1, повідомлення про скорочення від 15.05.2017 року, за згодою з Луганською територіальною профспілковою організацією та на підставі Наказу № 874-0С від 17.07.2017 року він був звільнений з посади електромеханіка І групи, бригади з обслуговування і ремонту пристроїв автоматичного виявлення перегрітих букс Штерівської дільниці Виробничого підрозділу «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», зі скороченням штату, на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом заступника начальника ВП «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» від 18.03.2017 року № 20-ШЧ, було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017 року. На час простою робітники зобов`язані приходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Книзі реєстрації виходів на роботу».

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати позивачу заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. На час звільнення, а саме 17.07.2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 20653,50 грн.

Згідно розрахункових листів (табулеграм) за період з березня по липень 2017 року зазначені суми до виплати: березень 2017 року – 2712,20 грн., квітень 2017 року – 3342,23 грн., травень 2017 року – 3342,23 грн., червень 2017 року – 3342,23 грн., липень 2017 року – 7914,61 грн.

Крім того, протягом 2016 року з лютого по червень місяць, роботодавець недоплатив нарахованої заробітної плати в сумі 8103,76 грн.

На даний час, загальна сума заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати становить 28757,26 грн.

З розрахунку заробітної плати за період березень - липень 2017 року входить оплата простоїв (код 340).

Таким чином, загальна сума заборгованості по заробітній платі складає 28757,26 грн.

У зв`язку з цим просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату та вихідну допомогу при звільненні за період з 01.03.2017 по 17.07.2017 в сумі 20653,50 грн. та заборгованість недоплачених сум з нарахованої заробітної плати за 2016 рік – 8103,76 грн., а разом – 28757,26 грн. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.43).

Представник відповідача - Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Тому суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

02 квітня 2020 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому повному задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ -150, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЮО 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 , він до 17.07.2017 працював на посаді електромеханіка І групи бригади з обслуговування і ремонту пристроїв автоматичного виявлення перегрітих букс Штерівської дільниці Виробничого підрозділу «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та був звільнений зі скороченням штату на підставі ч. 1 ст. 140 КЗпП України (а.с. 12-17).

Згідно копії наказу структурним підрозділом «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №20/шч від 18.03.2017 встановлено початок простою працівникам «Луганська дистанція сигналізації та зв`язку» (а.с. 18).

Позивачем надані суду на підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати розрахункові листи за період з березня 2017 року по липень 2017 року, в яких зазначені нараховані суми заробітної плати: березень 2017 року – 2712,20 грн., квітень 2017 року – 3342,23 грн., травень 2017 року – 3342,23 грн., червень 2017 року – 3342,23 грн., липень 2017 року – 7914,61 грн. (а.с.24-26).

Факт роботи позивача ОСОБА_1 підтверджується табелем обліку робочого часу в період з березня 2017 по липень 2017 року (а.с. 27-41).

Будь-яких доказів на підтвердження відсутності позивача ОСОБА_1 на робочому місці у вказаний період часу відповідачем суду не надано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця».

Також КМУ постановою від 2 вересня 2015 року за №735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату, гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач ОСОБА_1 знаходився з відповідачем в трудових відносинах до 17.07.2017 року, при звільненні не отримав всі належні йому платежі, його майнові вимоги щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Законом України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України, не передбачено.

Відповідно до положень статті 83 Кодексу законів про працю України, статті Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачує компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівниками, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Згідно пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

Згідно до абз.1 п. 2. Розділу II Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до абз.1 п.7 Розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо протягом розрахункового періоду відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з нарахувань за цей день (лист Мінпраці та соцполітики №18-841 від 15.12.2003р.)

Частиною 1 ст. 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст.47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

На підставі ч. ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 року передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення недоплаченої заробітної плати протягом 2016 року з лютого по червень місяць в сумі 8103,76 грн., то суд вважає ці вимоги необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних доказів які б свідчили про існування цієї заборгованості.

За таких обставин суд вважає, що під час судового розгляду були вивчені та перевірені усі надані сторонами докази, надано їм належну оцінку, тому вважає, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, при цьому судовий збір не сплачувався. Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 603,86 грн.

Також, слід наголосити, що відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Але суд зазначає, що на підтвердження існуючої заборгованості з виплати заробітної плати позивачем суду були надані розрахунки заробітної плати, в яких зазначені суми до виплати, тобто після утримання сум податків і обов`язкових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 12,13, 81,141, 212, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ: 40075815, адреса: 03150 МСП м. Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (адреса: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (і.н. НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 20653 (двадцять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. 50 коп., за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ: 40075815, адреса: 03150 МСП м. Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (адреса: 84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22) на користь держави судовий збір в розмірі 603 (шістсот три) грн. 86 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць, у сумі 7914 (сім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн. 61 коп. за липень 2017 року.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відповідач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду в 30-денний строк з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя В.Ю. Колядов