Ухвала суду № 88682166, 05.12.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 05.12.2019

Справа № 334/3320/15-ц

Провадження № 4-с/334/9/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

Головуючого судді Гнатюка О.М.

При секретарі судового засідання Алєйніковій О.В.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зубрицького Антона Валентиновича, стягував: Державна іпотечна установа, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, відповідно до якої просить визнати протиправними дії державного виконавця Зубрицького А.В. щодо недотримання порядку оцінки по визначенню ринкової вартості земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 2310100000:04:008:0147, та житлового будинку літ. А-2, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 220,3 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати державного виконавця Зубрицького А.В. провести повторну оцінку вищезазначеної земельної ділянки.

Свою скаргу мотивує тим ,що у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області знаходиться на виконанні виконавчий лист від 17.12.2015 №334/3320/15-ц, виданий Ленінським районним судом М.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором №2-1803-078К від 25.07.2008 р. станом на 10.02.2015 р.; 66908,15 доларів США - строкова заборгованість по кредиту, 1257,31 доларів США - строкова заборгованість по процентам, 25579,81 - прострочена заборгованість по процентам, а всього 93745,27 доларів США, та пеню за період з 10.02.2014 р. по 10.02.2015 р. у сумі 981764,79 грн., і судових витрат по оплату судового збору у сумі 3664,00 грн., на підставі якого 20.01.2016 року відкрито виконавче провадження № 49871102, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження №52166634.

Ухвалою Ленінського районного суду М.Запоріжжя від 04.12.2017 по справі №334/3320/15-ц стягувача у вищевказаному виконавчому провадженні замінено на Державну іпотечну установу.

Скаржник зазначає, що постановою державного виконавця від 19.04.2018 року ЗВП №52166634 було описано та арештовано земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 2310100000:04:008:0147, та житловий будинок літ.А-2 з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 220,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , і належить боржнику на праві власності.

З метою подальшого звернення стягнення на описане майно, 20.07.2018 року державним виконавцем була винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою для проведення оцінки вищевказаного майна призначено суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 .

23.07.2018 року між відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області та ФОП ОСОБА_2 укладені договори на надання послуг з проведення оцінки арештованого майна №52166634-08/08 та №01-52166634- 08/08, на виконання яких ОСОБА_2 була здійснена оцінка вищезазначеної земельної ділянки, за результатами якої складено звіти від 06.08.2018 №0308.01 -3/18 та №0309.1/18.

Згідно із висновками суб`єкта оціночної діяльності, загальна ринкова вартість арештованого майна станом на 03.08.2018 становить 1529000 грн., без ПДВ, з яких вартість земельної ділянки - 160000 грн.; вартість житлового будинку з господарським будівлями та спорудами - 1369000 грн. 30.08.2018 року боржнику стали відомі результати оцінки арештованого майна.

ОСОБА_1 незгоден з результатами оцінки арештованого майна, викладеними у звітах суб`єкта оціночної діяльності від 06.08.2018 №0308.01-3/18 та №0309.1/18, та вважає ці звіти такими, що не можуть бути використані державним виконавцем у виконавчому провадженні для подальшої реалізації арештованого майна з огляду на їхні суттєві недоліки та невідповідність вимогам нормативно-правових актів у сфері оцінки майна. Вказує, що зі звітів від 06.08.2018 №0308.01-3/18 та №0309.1/18 слідує, що огляд арештованого майна оцінювачем не проводився, а отже процедура визначення вартості майна та оцінка майна боржника проводилась на підставі недостовірних та неактуальних даних наданих державним виконавцем без проведення особистого огляду суб`єктом оціночної діяльності, що призвело до заниження ринкової вартості майна боржника та безпосередньо впливає на права і обов`язки боржника в частині суми погашення боргу за рахунок продажу з прилюдних торгів арештованого майна. Враховуючи вищевказане, скаржник вважає, що усунення даного порушення можливе лише шляхом зобов`язання державного виконавця провести повторну оцінку арештованого майна.

В судове засідання заявник не з`явився, представником заявника надано заяву про розгляд скарги без їхньої участі.

Представник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про місце, час та дату розгляду справи, не повідомив суд про причину неявки.

Представником Державної іпотечної установи надано заяву про розгляд скарги без його участі та відзив на скаргу боржника, в якій просить відмовити у задоволені скарги, виходячи з наступного. Представник зацікавленої особи зазначає, що дії державного виконавця були спрямовані на виконання рішення суду, а іпотекодержателем житлового будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 є Державна іпотечна установа. 20.07.2018 року для визначення ринкової вартості зазначеного майна державним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання - ОСОБА_2 , а вже 14.08.2018 року до відділу надійшли звіти про оцінку зазначеного майна, на підставі чого 15.08.2018 року державним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження повідомлення щодо вартості описаного майна. Крім того, 24.09.2018 року було направлено заявки на реалізацію вищезазначеного будинку та земельної ділянки. Зазначені заявки було оброблено державним підприємством «СЕТАМ», та 01.11.2018 року було внесено до системи електронних торгів та призначено дату проведення електронних торгів. Вказує, що Державна іпотечна установа не оскаржувала визначену вартість майна боржника, яку надав представник суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Зауважив, що оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Вважає, що всі дії боржника з приводу оскарження дії державного виконавця мають на меті ухилитися від виконання законного судового рішення та затягування дій, щодо реалізації майна в рамках виконавчого провадження. Представник зацікавленої особи зазначив, що боржник в результаті ухиляння від виконання судового рішення не допускав державного виконавця на територію іпотечного майна для огляду чи визначення вартості майна, тому державний виконавець періодично звертався до суду з відповідним поданням, та отримував ухвали про примусове входження до житла, Також вказує, що боржник не довів, чим саме державний виконавець порушив його права.

Відповідно до статті 450 ЦПК України, скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши клопотання та матеріали скарги, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 20.01.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Зюбрицьким А.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49871102 за виконавчим листом №334/3320/15-ц, виданий 17.12.2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізьке РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором №2-1803-078К від 25.07.2008 р. станом на 10.02.2015 р.; 66908,15 доларів США - строкова заборгованість по кредиту, 1257,31 доларів США - строкова заборгованість по процентам, 25579,81 - прострочена заборгованість по процентам, а всього 93745,27 доларів США, та пеню за період з 10.02.2014 р. по 10.02.2015 р. у сумі 981764,79 грн., і судових витрат по оплату судового збору у сумі 3654,00 грн.,, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження №52166634, що пояснюється скаржником та не заперечується зацікавленою особою.

Постановою державного виконавця Зюбрицького А.В. від 19.04.2018 року у ЗВП №52166634 було описано та арештовано земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 2310100000:04:008:0147, та житловий будинок літ.А-2 з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 220,3 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить боржнику на праві власності.

20.07.2018 року державним виконавцем Зюбрицьким А.В. була винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ЗВП № 52166634, якою для проведення оцінки вищевказаного майна призначено суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_2 , у зв`язку з чим 23.07.2018 року було укладено договори № 52166634-08/08 та №01-52166634- 08/08 на надання послуг з проведення оцінки арештованого майна між відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області та ОСОБА_2 , на виконання яких ОСОБА_2 була здійснена оцінка житлового будинку та земельної ділянки, цільове призначення якої є для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать боржнику ОСОБА_1 , в результаті чого 06.08.2018 року складено звіти № 0308.01-3/18 та № 0308.1/18 та акти виконаних робіт від 14.08.2018 року про передачу звітів з незалежної оцінки майна.

15.08.2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Зюбрицьким А.В. листом № 14330-6034 повідомлено про вартість описаного майна відповідно до звіту про оцінку майна, відповідно до яких ринкова вартість земельної ділянки склала 160000,00 грн., а житлового будинку – 1369000,00 грн.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 448, 449 ЦПК України скарга на дії державного виконавця розглядається судом, який видав виконавчий документ, вона має бути подана у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права.

За змістом ч.3 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст.58 цього Закону.

Згідно роз`яснень, що містяться в п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг, на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язаного з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з приписами статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів встановлені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Частиною 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що Положення (національні стандарти)оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності -суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Тобто, звіт про оцінку майна (висновок оцінювача) по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування (ч. 1, 4 ст. 9 вказаного вище Закону).

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року, № 1440 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року, №1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Боржник не наділений правом самостійно визначати вартість арештованого майна.

Розглядаючи скаргу на дії державного виконавця щодо оцінки арештованого майна суд повинен дати юридичну оцінку діям виконавця, оцінювача на предмет дотримання ними законодавства , яке регулює порядок оцінки вказаного майна.

Відповідно до п. п. 62, 63, 67 Стандарту №1, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування полягає у неупередженому об`єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва. Рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна.

З зазначеною оцінкою боржник не погодився та вважав її заниженною та необєктивною.

Згідно з висновком про вартість майна, вказано про якість використаних вихідних даних, враховано технічний стан обєкта та зазначено про проведений зовнішній огляд у звязку з неможливістю забезпечити огляд обєкта оцінки, технічний стан встановлювався відповідно до року побудови та зовнішнім фото.

Під час розгляду скарги скаржником не надано суду доказів, що ОСОБА_1 звертався із заявами щодо рецензування оскаржуваних звітів про оцінку майна.

Також скаржником не надано доказів, що звіти про оцінку майна не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки нерухомого майна.

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності, а також результатів рецензування звіту про оцінку майна. Такі результати можуть бути оскаржені до суду у встановлений законом строк.

У разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна та результатами рецензування звіту про оцінку майна сторона виконавчого провадження може оскаржити такі результати в порядку і в строки, встановлені законом, незважаючи на те, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем.

Оскільки скаржником не надано суду належних та допустимих доказів того, що він звертався із заявами щодо рецензування звітів про оцінку майна, рецензування оскаржуваних звітів про оцінку майна не проводилось, а також доказів того, що оскаржувані звіти про проведення оцінки нерухомого майна є неякісними або необ`єктивними, матеріали справи не містять та скаржником не надані докази неправомірності і протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, то суд дійшов висновку, що державний виконавець під час виконання виконавчого документа у виконавчому провадженні діяв в межах повноважень, встановлених законом України «Про виконавче провадження», та з урахуванням вимог, встановлених ЦПК України, а відтак підстави для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця по проведенню оцінки нерухомого майна та визнання недійсними відсутні та у її задоволенні необхідно відмовити з наведених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо зупинення передачі на реалізацію арештованого майна, суд виходить з того, що відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. (ч. 2 ст. 18 ЦПК).

У Цивільному процесуальному кодексі України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення передачі на реалізацію майна.

При цьому, виходячи з роз`яснень викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Виходячи з роз`яснень вказаних у пункті 2 вищевказаної постанови, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

У пункті 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07 лютого 2014 року роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п. 4 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Частиною 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Підстави та порядок зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, а також зупинення продажу арештованого майна визначені статтями 149-152 ЦПК України.

Так, виходячи зі змісту частини першої статті 149, пунктів 5, 6 частини першої статті 150 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Зокрема, позов забезпечується:

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК);

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК).

Отже, забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна можливо, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, а забезпечення позову (скарги) шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа може бути застосований тільки при оскарженні виконавчого документа.

Таким чином, в даному випадку у провадженні суду перебуває скарга на дії і рішення державного виконавця, а не позов про визнання права власності на майно та не має місця оскарження боржником виконавчого документу в судовому порядку.

Поряд з цим, вимога про зупинення передачі на реалізацію майна, в даному випадку, є нічим іншим, як намагання зупинити виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що також є недопустимим.

Вказана правова позиція узгоджується з сталою судовою практикою судів апеляційної та касаційної інстанцій (для прикладу: ухвала ВССУ від 25.10.2017 року № 296/4819/17).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в той же час, невиконання судових рішень нівелює принцип обов`язковості виконання судових рішень.

За таких обставин та вказаних судом доводів, міркувань вимоги скарги про зупинення передачі на реалізацію майна задоволенню не підлягають, а тому їх задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу; у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Зубрицького Антона Валентиновича, стягував: Державна іпотечна установа.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк.

Повний текст ухвали виготовлений 05 грудня 2019 року.

Суддя О.М. Гнатюк