Рішення № 88682158, 18.03.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.03.2020

Справа № 489/3559/19

Провадження № 2/334/1453/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

18 березня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лапі М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що відповідно до укладеної між сторонами Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил продукту кредитних карт б/н від 03.06.2016 року, останній отримав кредит у розмірі 5126,09 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе обов`язки, щодо виконання умов договору, не виконував, у зв`язку з чим станом на 17.06.2019 року виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 11175,06 грн., яка складається з:

заборгованості за кредитом – 3857,17 грн.;

заборгованості по процентам за користування кредитом – 1425,66 грн.;

заборгованості за пенею – 4782,68 грн.;

а також штрафів відповідно до п.2.2 Генеральної угоди – 1109,55 грн.

У зв`язку з викладеним позивач, просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалю Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04.09.2019 року (провадження №2/489/1816/19), матеріали вказаної справи передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи та наданий час для подання відзиву та заперечень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечує проти проголошення заочного рішення.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, відзив на позов не подав, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно, належним чином, згідно вимог ЦПК України. Причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав, у зв`язку з чим, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України зі згоди представника позивача, суд ухвалює заочне рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

03.06.2016 року між Публічним Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», яке згідно Наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21.05.2018 року змінило зазву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_1 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт без номеру, на підставі якої відповідач отримав грошові кошти в розмірі 5126,09 грн., строком на 12 місяців, а саме з 03.06.2016 року по 03.06.2017 року у вигляді встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі, зі сплатою процентів в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у вказані в Заяві, Умовах та правилах строки.

ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним 03.06.2016 року Генеральна угода з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також «Тарифами банку», складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача в угоді.

На підтвердження умов кредитування, позивачем надано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 13.12.2012 року, Генеральну угоду від 03.06.2016 року та Умови і Правила надання банківських послуг.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд приходить до висновку, що укладений між сторонами кредитний договір від 03.06.2016 року, по своїй суті є договором приєднання, відповідно до ст. 634 ЦК України.

Згідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти, (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Позивач вказує, що зобов`язання щодо надання коштів банком виконані, проте ОСОБА_1 взяті на себе обов`язки щодо виконання умов договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 17.06.2019 року виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 11175,06 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом – 3857,17 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 1425,66 грн.; заборгованості за пенею – 4782,68 грн.; а також штрафів відповідно до п.2.2 Генеральної угоди – 1109,55 грн.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості за договором б/н від 03.06.2016 року, які відповідачем не спростовані.

Виходячи з положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.612ЦКУкраїни боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно до ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Нормами статті 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Генеральної угоди, відповідач зобов`язався здійснювати погашення заборгованості починаючи з «1» по «25» число кожного місяця шляхом надання Банку грошових коштів (щомісячного платежу) в розмірі 457,68 грн., для погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, а також іншим витратам у відповідності до Умов та правил. Датою останнього погашення заборгованості сторони визначили 03.06.2017 року (а.с. 9).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог щодо стягнення заявленої суми пені, суд дійшов наступного висновку.

Підпунктом 2.8 п. 2 Генеральної угоди, встановлено, що при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, останній повинен сплатити Банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах надання банківських послуг (далі Умов), за кожний день прострочення (а.с. 9).

Підпунктом 1.1.5.25 п. 1.1.1 Умов, встановлено застосування пені за несвоєчасну сплату кожного грошового зобов`язання, передбаченого Договором та Умовами, у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (а.с. 20).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У заяві позичальника від 13.12.2012 року та в Генеральній угоді від 03.06.2016 року розмір пені не визначений (а.с. 8,9).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як на невід`ємну частину договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку та Генеральну угоду, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Велика Палата Верховного Суду в своєму рішенні від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (касаційне провадження № 14-131цс19) вважає, що неможливо застосовувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, щонайбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил,чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети та, в подальшому, Генеральної угоди. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Суд цілком погоджується з зазначеними висновками Великої Палати Верховного Суду.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позову в повному обсязі в частині стягнення суми заборгованості по процентам саме станом на 17.06.2019 року в розмірі 1425,66 грн. з наступних підстав.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 провадження № 14-10цс18).

У цій справі сторони погодили, що строк дії договору (Генеральної угоди) становить до 03.06.2017 року.

За таких умов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом підлягають задоволенню терміном не по 17.06.2019 року, як того просить позивач, а по 03.06.2017 року (закінчення строку дії договору), що складає суму в розмірі 425,58 грн. (а.с.7).

Враховуючи вищевказане, та зважаючи на той факт, що на час розгляду справи ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, має невиконані перед позивачем зобов`язання за Генеральною угодою, суд дійшов висновку, що є всі передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 4282,75 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 3857,17 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом межах дії договору з 03.06.2016 року по 03.06.2017 року у розмірі 425,58 грн.

В задоволенні інших вимог слід відмовити з вищенаведених підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 736,13 грн. (пропорційно задоволеним вимогам).

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 76-81, 89, 141, 280-284 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» (рах. № НОМЕР_2 МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 03.06.2016 року в розмірі 4282,75 грн.(чотири тисячі двісті вісімдесят дві гривні 75 коп.), яка складається з: заборгованості за кредитом 3857,17 грн.(три тисячі вісімсот п`ятдесят сім гривень 17 коп.), заборгованості по відсоткам за користування кредитом межах дії договору з 03.06.2016 року по 03.06.2017 року у розмірі 425,58 грн.(чотириста двадцять п`ять гривень 58 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» (рах. № НОМЕР_2 МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 736,13 грн. (сімсот тридцять шість гривень 13 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.