Ухвала суду № 88681456, 09.04.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2133/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2020 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І., за участю секретаря судового засідання Зборовської Х.М., слідчої Сингаєвська М.І., представника Ужгородської міської ради – Гончарук А.Р., представника ТОВ «Дукат-Ужгород» – адвоката Субота М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції Сингаєвська М.І., погоджене прокурором відділу прокуратури Закарпатської області Черничко В.В., про арешт майна у рамках кримінального провадження № 12019070000000156, відомості про яке 21.05.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції Сингаєвська М.І. звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу прокуратури Закарпатської області Черничко В.В., про арешт майна у рамках кримінального провадження № 12019070000000156, відомості про яке 21.05.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В обґрунтування клопотання слідча посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що в липні 2017 року, невстановленими посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області здійснено в інтересах юридичної особи безпідставне внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:00:000:0499, яка посвідчує право приватної власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 1,3984 га у власності ТОВ «Дукат-Ужгород», не зважаючи на те, що з приводу зазначеної земельної ділянки відсутні будь-які відомості та документи про її формування, відсутні записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, та державний акт не друкувався.

Згідно з документами, наданими Ужгородською міською радою, 27.12.2001 року 23 сесією 3 скликання прийнято рішення про надання колективному виробничо-торговельному підприємству «Дукат» в постійне користування з правом викупу земельної ділянки площею 1,4 га для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу по Слов`янській набережній.

В подальшому, на зазначену земельну ділянку документація із землеустрою та державний акт на право постійного користування виготовлено та видано не було.

01.01.2002 року набрав чинності Земельний кодекс України, який є діючим і на даний час, та ним виключено можливість оформити документи на право постійного користування для підприємства, що не є державної форми власності.

Слідча зазначає, що ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Зазначений перелік є вичерпним, що свідчить про неможливість набуття у постійне користування ТзОВ «Дукат-Ужгород» земельної ділянки для вказаних потреб.

Крім того, ст. 55 Закону України «Про землеустрій» визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Тобто, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст 122 ЗК України).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у разі передачі: а) у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку; б) у користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні підприємств, установ, організацій, на якій розташоване нерухоме майно (будівля, споруда), яке є об`єктом державно-приватного партнерства (концесії). Така технічна документація розробляється на замовлення державного партнера (концесієдавця).

Як вказує слідча у клопотанні, встановлено, що завдяки реагуванню органу досудового розслідування відомості Державного земельного кадастру приведено у відповідність до фактичних обставин (видалено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:00:000:0499).

Згідно з проектами рішень сесій Ужгородської міської ради на розгляд сесії ради періодично виносяться питання про «Надання згоди на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» земельної ділянки площею 1,4000 га для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній».

Згідно з вищевказаними нормативними документами відслідковується, що оскільки ТзОВ «Дукат-Ужгород» не виготовлялося акт на постійне користування на зазначену земельну ділянку, а тому, у відповідності до Земельного кодексу України, вказане товариство не має право на складання зазначеного виду документації.

Згідно зі ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря.

Слідча зауважує, що інформаційна довідка № 202116233 від 27.02.2020 року підтверджує, що ТзОВ «Дукат Ужгород» не має зареєстрованого нерухомого майна, а також немає у власності чи користуванні земельної ділянки по Слов`янській набережній в м. Ужгороді.

26.02.2020 року проведено огляд місця знаходження земельної ділянки та підтверджено відсутність нерухомого майна.

За твердженням слідчої, ТзОВ «Дукат-Ужгород» (22101641) намагається отримати дозвіл в Ужгородської міської ради на складання документація із землеустрою, яка не може бути складена, у випадку, який має місце зараз, реалізація рішення Ужгородської міської ради від 27.12.2001 року неможлива, не зважаючи на рішення судів, якими за ТОВ «Дукат-Ужгород» визнано право постійного користування земельною ділянкою, яка фактично не сформована, тобто відновлення її меж в натурі на місцевості шляхом складання технічної документації неможливо, оскільки державний акт на неї не виготовлявся.

Зважаючи на це, у даному кримінальному провадженні призначено проведення наукової експертизи до Інституту землекористування НААН України.

Слідча зазначає, що враховуючи норми кримінального процесуального законодавства, земельна ділянка загальною площею 1,40 га для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній в м. Ужгороді є матеріальним об`єктом, що зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, підпадають під критерії, визначені ст. 98 КПК України.

26.02.2020 року у кримінальному провадженні зазначену земельну ділянку визнано речовим доказом.

Як вказує слідча у клопотанні, метою накладення арешту згідно з процесуальними нормами п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Посилаючись у клопотанні на те, що враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, слідча вважає за необхідне накласти арешт на майно – земельну ділянку Ужгородської міської ради, яка 27.12.2001 року надана товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній площею 1,4000 га, шляхом заборони розпорядження (в тому числі внесення відомостей до Державного земельного кадастру), реєстрації, проведення будівельних робіт, а також заборони відчуження вищезазначеного майна, що є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі викладеного, слідча просить постановити ухвалу про арешт земельної ділянки Ужгородської міської ради, що немає кадастрового номера, але 27.12.2001 року надана в постійне користування товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород» (22101641) для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній площею 1,4000 га, шляхом заборони розпорядження (в тому числі внесення відомостей до Державного земельного кадастру), реєстрації, проведення будівельних робіт, а також заборони відчуження вищезазначеного майна.

Слідча Сингаєвська М.І. у судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених у клопотанні та доданих до нього матеріалах.

Представник Ужгородської міської ради – Гончарук А.Р. у судовому засіданні заперечила проти клопотання, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на клопотання про арешт майна. Зазначає, що відомості щодо відповідного кримінального правопорушення внесенні в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.05.2019 року. Наголошує на тому, що жодних процесуальних дій по відношенню до вказаного майна з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не здійснювалися і, на сьогоднішній день, чи є доцільним накладення арешту на визначену в клопотанні земельну ділянку. Вказує, що земельна ділянка, яка є предметом арешту, не сформована згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України і вважатися об`єктом цивільних прав не може. Тому обмеження на вчинення дій, накладенням арешту на невизначену чіткими межами земельну ділянку, навіть без прив`язки до будівель і споруд, які знаходяться в тій місцевості, обмежує Ужгородську міську раду у реалізації її майнового права, передбаченого ст. 142 Конституції України та ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Накладення арешту на земельну ділянку, межі яких не встановлені в натурі унеможливлює визначання їх місцезнаходження на місцевості та не дає можливості ідентифікувати дані ділянки. В даному випадку можуть бути порушені права територіальної громади міста, оскільки при неправильному визначені меж не сформованої земельної ділянки порушують право володіння, розпорядження та користування земель комунальної власності. Також зазначає, що власник земельної ділянки не має жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, що також безпосередньо порушує вимоги розумності та співрозмірності обмеження конституційних прав завданням кримінального провадження, а у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. На підставі викладеного, представник міської ради просить у задоволенні внесеного клопотання про арешт земельної ділянки відмовити повністю.

Представник ТОВ «Дукат-Ужгород» – адвокат Субота М.І. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання слідчої про накладення арешту на земельну ділянку, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях проти клопотання. Зауважив, що рішенням господарського суду Закарпатської області частково задоволено вимоги ТОВ «Дукат-Ужгород» та визнано за ТОВ «Дукат-Ужгород» право постійного користування земельною ділянкою площею 1,4 га, що розташована на Слов`янській набережній у м. Ужгороді, наданого Ужгородською міською радою рішенням від 27.12.2001 року «Про надання та приватизацію земельних ділянок». Рішенням Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року залишено в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 06.07.2016 року. Проте через бездіяльність Ужгородської міської ради вказане рішення суду не виконано. Формально за ТОВ «Дукат-Ужгород» судовим рішенням визнано право постійного користування земельною ділянкою. ТОВ «Дукат-Ужгород» сплачує податок за землю, але відомості по таке право не внесені до державного реєстру. Вказана бездіяльність наносить підприємству шкоди в особливо великому розмірі та унеможливлено використання цієї земельної ділянки за цільовим призначенням. Зазначає, що клопотання про накладення арешту на земельну ділянку є необґрунтованим та безпідставним, у порушення вимог ст. 171 КПК України не містить підстав та мети відповідно до положень ст. 170 КПК України. Крім того, у порушення п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України слідча не надала документів, що підтверджують право власності або користування на майно. Мотивувальна частина клопотання містить цитування ст. ст. 170, 171 КПК України без дотримання їх вимог. Оскільки клопотання подано без додержання вимог ст. ст. 170, 171 КПК України, то просить повернути його прокурору. Також звертає увагу на те, що як вбачається зі змісту клопотання, досудове розслідування проводиться за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної чи юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Всупереч викладеному клопотання не містить жодної фактичної обставини на підтвердження наявності в діях будь-кого складу вказаного кримінального правопорушення, не надано доказів повідомлення жодній особі про підозру. Вважає, що безуспішне намагання товариства зареєструвати право постійного користування не є кримінально караним діянням, а є реалізацією його права. Слідча не надала доказів необхідності накладення арешту на земельну ділянку аж через два роки після внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також прокурором не доведено необхідності накладення арешту на майно, що є підставою для відмови у задоволені такого в силу вимог ч. 1 ст. 173 КПК України. Натомість метою клопотання є намір перешкодити ТОВ «Дукат-Ужгород» в оформленні права постійного користування земельною ділянкою, яке визнане за ним рішенням суду, що набрало законної сили. Наголошує на тому, що у прохальній частині клопотання слідча просить накласти арешт на земельну ділянку шляхом заборони розпорядження (в тому числі внесення відомостей до Державного земельного Кадастру) реєстрації, проведення будівельних робіт, а також заборони відчуження вищевказаного майна. Вказує, що така прохальна частина не містить відомостей кому саме заборонено розпоряджатися земельною ділянкою. Оскільки земельна ділянка перебуває в постійному користуванні ТОВ «Дукат-Ужгород», то за ст. 92 ЗК України право постійного користування – це право володіння і користування земельною ділянкою, що перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Згідно з приписами цієї статті товариство не наділене правом розпорядження земельною ділянкою, а тому така вимога позбавлена змісту. Звертає увагу, що заборона внесення відомостей до Державного земельного кадастру є перешкоджанням виконанню судового рішення.

Адвокат Субота М.І. надав копії рішення господарського суду Закарпатської області від 06.07.2016 року (справа № 907/235/16), постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 26.04.2017 року, які долучено до матеріалів даного клопотання.

Заслухавши учасників процесу, розглянувши клопотання про арешт майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено слідчим суддею, згідно з доданим до клопотання витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12019070000000156, сформованим станом на 28.02.2020 року, органом досудового розслідування – Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області розпочато розслідування кримінального провадження, відомості про яке 09.02.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за правовою кваліфікацією за ст. 364-2 КК України.

Згідно з викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до вказаного витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, досудовим розслідуванням встановлено, що в липні 2017 року, невстановленими посадовими особами ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області здійснено в інтересах юридичної особи безпідставне внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:00:000:0499, яка посвідчує право приватної власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 1,3984 га у власності ТОВ «Дукат-Ужгород», не зважаючи на те, що з приводу зазначеної земельної ділянки відсутні будь-які відомості та документи про її формування, відсутні записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, та державний акт не друкувався. Крім того, упродовж 2010-2015 років посадові особи Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області за попередньою змовою із службовими особами державних підприємств області, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, умисно, з метою отримання неправомірної вигоди на користь третіх осіб, в порушення вимог Земельного кодексу України налагодили схеми незаконного відчуження земельних ділянок комунальної та державної форми власності.

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області Сингаєвської М.І. від 26.02.2020 року у рамках кримінального провадження № 12019070000000156, відомості про яке 21.05.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, приєднано в якості речового доказу у даному кримінальному провадженні земельну ділянку загальною площею 1,40 га для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній в м. Ужгороді.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання (ч. ч. 5, 6 ст. 132 КПК України).

Як встановлено слідчим суддею, у порушення наведених вимог до внесеного клопотання слідчою не додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, відомості про яке 21.05.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України, посилання на яке йдеться у самому клопотанні про арешт майна.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

В обґрунтування доводів внесеного клопотання слідча вказує, що метою накладення арешту є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен враховувати, серед іншого: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з клопотанням арештувати майно, оскільки згідно зі статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Вищезазначених вимог закону слідча при зверненні до слідчого судді з даним клопотанням про арешт майна не дотрималася, а саме усупереч імперативним вимогам п. п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні не зазначено: мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік майна (не конкретизовано його місце знаходження), що належить арештувати; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, з огляду на те, що клопотання, як зазначає слідча, подано з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Слідчою у клопотанні не наведено відповідного обґрунтування щодо можливості використання майна, що належить арештувати, як доказу в кримінальному провадженні № 12019070000000156, у рамках якого, згідно з доданим до клопотання витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364-2 КК України (умисне здійснення народним депутатом України на пленарному засіданні Верховної Ради України голосування замість іншого народного депутата України (неособисте голосування)), а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Обов`язок ініціатора клопотання довести обставини що вказують на вчинення злочину, правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для власника і третіх осіб, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження слідує із вимог ч. 5 ст. 132, ст. 171 КПК України та відповідає передбаченим ст. ст. 7, 22, 26 КПК України принципам змагальності та диспозитивності.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчою не конкретизовано та клопотання не містить виклад обставин на підтвердження того, що майно, яке за твердженням слідчого належить арештувати, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

У даному випадку слідча просить накласти арешт на земельну ділянку Ужгородської міської ради, що немає кадастрового номера, але 27.12.2001 року надана в постійне користування ТОВ «Дукат-Ужгород» для будівництва спортивного комплексу по Слов`янській набережній площею 1,4 га.

У той же час, ст. 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За приписами ч. ч. 1 - 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Тобто, земельна ділянка, на яку слідча просить накласти арешт, не зареєстрована у встановленому законом порядку, а тому, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчої подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, у ньому не зазначено та не конкретизовано місце розташування земельної ділянки (її межі, розташування по відношенню до інших земельних ділянок), документи, які свідчать про право власності на неї, факти і докази, які свідчать про те, що земельна ділянка перебуває у володінні, розпорядженні чи користуванні підозрюваного чи третіх осіб, розмір шкоди, неправомірної вигоди, отриманої юридичною особою.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого зобов`язує учасників кримінального провадження, які звернулися з відповідним клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на підтвердження своїх доводів.

З системного аналізу вищевказаних норм кримінального процесуального закону можна дійти висновку, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Однак, із тексту клопотання слідчого вбачається, що воно складається з викладення змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування, та посилання на ст. 170 КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Крім того, клопотання слідчої не містить відомостей про наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, виходячи з того, що, як зазначає слідча у клопотанні, метою арешту у даному випадку є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, тобто накладення арешту на майно юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. При цьому цивільного позову, пред`явленого з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, до клопотання не долучено.

Разом із тим, даних про призначення проведення наукової експертизи у даному кримінальному провадженні, про що вказує слідча у клопотанні, у матеріалах провадження, які додано до клопотання, немає (відповідного процесуального документа), що у свою чергу також ставить під сумнів доводи слідчої про достатність підстав для накладення арешту на зазначене в клопотанні майно.

Водночас до клопотання про арешт майна додано копії документів, які належним чином не засвідчені, що позбавляє слідчого суддю можливості пересвідчитися в ідентичності цих документів, в той час, як інформація, що в них міститься, має суттєве значення під час розгляду клопотання цієї категорії та може істотно вплинути на висновки слідчого судді.

Оскільки встановлено, що погоджене прокурором клопотання слідчої про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, слідчий суддя вважає не можливим розглянути його, як про це просить в клопотанні слідча.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням викладених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що відповідно до наведених вимог кримінального процесуального закону клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору, який його погодив, а для усунення недоліків клопотання слід встановити строк в сімдесят дві години, початок обчислення якого рахувати з моменту фактичного отримання вказаного клопотання разом з копією даної ухвали прокурором.

Керуючись ст. ст. 170-172, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшої слідчої в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області підполковника поліції Сингаєвська М.І. про арешт майна у рамках кримінального провадження № 12019070000000156, відомості про яке 21.05.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України – повернути прокурору відділу прокуратури Закарпатської області Черничко В.В. для усунення недоліків.

Встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання копії даної ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Роз`яснити, що повернення клопотання не є перешкодою для повторного звернення до слідчого судді з клопотанням про вжиття заходів кримінального провадження (арешт майна).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 09 квітня 2020 року о 16 год. 30 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області А.І. Сарай