Рішення № 88681065, 07.04.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/175/2020

Номер справи 243/9834/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Воронкова Д.В.,

за участю секретаря Нікіфорової В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі судового засідання Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області із вказаною позовною заявою, на обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 17.07.2017 року він був звільнений відповідачем з посади бухгалтера ВП «Ясиноватська дистанція захисних лісонасаджень» у зв`язку із скороченням штату. На день його звільнення була нарахована, але не виплачені за період з березня 2017 року по липень 2017 року заробітна плата, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, вихідна допомога на загальну суму 16351,67 грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

В судове засідання позивач не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу без його участі, позов просив задовольнити (а.с.6).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав відзив на позовну заяву, просив у позові відмовити у повному обсязі. Заперечення обґрунтував тим, що з 16.03.2017 року у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року, введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено через відсутність доступу до первинних документів. На теперішній час відповідач позбавлений можливості підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт та здійснення нарахування останньому заробітної плати. Вина відповідача у нездійсненні виплат відсутня, оскільки це є наслідком злочинних дій третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16.01.2018 року №126/2/21-10.2. Згідно з даним висновком втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться в м. Донецьку, Луганську, в тому числі до трудових книжок працівників, табелів обліку робочого часу, звітів, починаючи з 17 березня 2017 року, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов`язання перед працівниками, що були звільнені, а саме, видати трудову книжку та провести розрахунок, що свідчить про відсутність вини підприємства. Такі форс-мажорні обставини є підставами для звільнення підприємства від відповідальності (а.с.45-55).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

17.07.2017 року ОСОБА_1 був звільнений з посади бухгалтера ВП «Ясинуватська дистанція захисних лісонасаджень» СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» у зв`язку з скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України згідно з наказом №9835/ДН-ОС від 10.07.2017 року.

В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 25 днів відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано.

При визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги довідки-розрахунки заробітної плати, надані позивачем.

Так, позивачу було нарахована заробітна плата у період:

за березень 2017 року 3561,15 грн.;

за квітень 2017 року 2481,13 грн.,

за травень 2017 року 650,32 грн.,

за червень 2017 року 812,90 грн.,

за липень 2017 року 11291,83 грн., в тому числі компенсація за невикористану щорічну відпустку 4637 грн. та вихідна допомога 6297,21 грн. (а.с. 24-28)

В загальній сумі заборгованість складає 18797,336 грн.

В розрахунок заробітної плати за березень - липень 2017 року входить оплата простоїв.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , сума фактичного заробітку позивача за березень 2017 року становить 3561,15 грн. (а.с.69).

Зазначена сума фактичного заробітку за березень 2017 року в розмірі 3561,15 грн. співпадає з сумою нарахованого доходу, зазначеного в наданому позивачем розрахунку заробітної плати за березень 2017 року. Таким чином підтверджується, що розмір нарахованої заробітної плати позивачу за березень 2017 року становить 3561,15 грн., а тому, суд не має підстав для сумніву у достовірності нарахування інших сум заборгованості, вказаних позивачем та підтверджених табуляграмами.

Крім того, суд бере до уваги надану відповідачем відомість на виплату грошей №865 за березень 2017 року, за якою позивачу було виплачено заробітну плату в розмірі 1276,30 грн. (нарахована зарплата за березень 2017 року становить 1605,05 грн. відповідно до довідки про доходи, наданої відповідачем), а тому, розмір заборгованості за березень 2017 року 1956 грн. (а.с., 24,77-78).

Як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею 43Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст .21 Закону України «Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно з ст.22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 8Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності зі ст. 76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у вказаних документах (довідках-розрахунках), наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них, є недостовірними.

Відповідно до ст.ст. 74,79 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно з ст. 24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Кількість невикористаних днів відпустки позивача, за які надається компенсація, складає 25 днів. Компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки відповідно до розрахунку за липень 2017 року складає 4637 грн., яка зазначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів (а.с.28).

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст.36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, яка, згідно з розрахунком за липень 2017 року становить 6297,21 грн.

Враховуючи підставу звільнення позивача, він має право на пільги, визначені ст.44 КЗпП України.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав суду достатніх доказів, які б повністю спростували твердження та докази позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в розмірі заявлених позовних вимог з урахуванням отриманих сум; та на користь останнього з відповідача належить стягнути заборгованість із заробітної плати в розмірі 16351,67 грн. з утриманням з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів.

Посилання представника відповідача на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України стосовно наявності форс - мажорних обставин, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці (в тому числі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229,235, 259, 263, 264, 265,268, 353, 355, 356 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість із заробітної плати за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року, заробітної плати за час вимушеного простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та вихідної допомоги в сумі 16351 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят одну) грн.67 коп., з утриманням з цих сум податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, розташованого за адресою: м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, на користь держави на р/р UA798999980000031211256026001 у ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 09 квітня 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Д.В. Воронков