Ухвала суду № 88680243, 07.04.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4493/16-к

Провадження № 1-кп/496/173/20

У Х В А Л А

07 квітня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Галич О.П.,

за участю:

секретаря – Ткаченко В.М.,

прокурора – Кириліна Є.Ю.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Маркова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляді у Біляївському районному суді Одеської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 тривалий час не з`являвся до суду у зв`язку з чим був оголошений у розшук.

07 квітня 2020 року органи Національної поліції здійснили розшук обвинуваченого та забезпечили його доставку до суду.

Прокурор надав до суду клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на ризики передбаченні ст. 177 КПК України. Так, прокурор звертає увагу суду, що існують ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого злочину.

У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання.

Захисник заперечував проти клопотання прокурора, вказуючи, що обвинувачений проживає у шлюбі, має дітей і просив обрати запобіжний захід із застосуванням застави.

Обвинувачений підтримав думку захисника та пояснив, що йому було відомо про розгляд провадження щодо нього, але він вважав, що справу вже вирішили без його участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родин й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Суд погоджується з доцільністю тримання обвинуваченого під вартою, виходячи з того, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Так, судом встановлено, що обвинувачений тривалий час перебувавав у розшуку та не працевлаштований, тобто наразі існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду та можливість скоїти інші злочини.

У зв`язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, який тривалий час понад чотири роки переховувався від суду.

Між тим, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість злочину, в якому він обвинувачується, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст.ст.23,177-178,181,194,331 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 06 червня 2020 року, включно в Одеському УВП-21 УДПтС України в Одеській області.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 68100 грн.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Галич О.П.