Рішення № 88679149, 01.04.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1033/19

2/215/12/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Науменко Я.О.

за участю секретаря Махоні Н.Ю.,

представників: від позивача - Дробот В.В. ,

від відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача

28.02.2019 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 12.07.2007 ОСОБА_3 (далі - відповідач) отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань щодо сплати кредиту та відсотків за його користування, йому станом на 31.01.2019 нарахована заборгованість на суму 201 542 грн. 07 коп., яка складається з наступного: 2998 грн. 37 коп. - заборгованість за кредитом; 192 748 грн. 62 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 5795 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Враховуючи право кредитодавця на свій розсуд вимагати від боржника повернення будь-якої суми заборгованості за кредитом позивач просить стягнути з відповідача 126 436 грн. 41 коп., в тому числі: 2998 грн. 37 коп. - заборгованість за кредитом; 123 438 грн. 04 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 1921 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач приєднався до нових Умов та правил надання банківських послуг, підписавши відповідну анкету-заяву від 20.09.2010. Також, відповідач, підписуючи анкету-заяву від 12.07.2007 заповнював про себе дані особисто та висловив згоду про отримання кредитної картки «Універсальна», у даній анкеті-заяві погоджену відсоткову ставку у розмірі 3,0% (36,00% на рік), вказані розміри комісій та штрафів, та він особистим підписом засвідчив згоду про те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Отже, сторонами при укладені договору були обговорені всі істотні умови. З виписки із карткового рахунку відповідача вбачається, що він користувався встановленим кредитним лімітом за допомогою платіжної карки «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без неї, а також частково здійснював погашення заборгованості. Також позивач зазначає про можливість зміни тарифів та інших Умов обслуговування в односторонньому порядку, посилаючись на ознайомлення про це відповідача та погодження ним вказаних умов. При цьому останній жодного разу не звертався до Банку про незгоду із вказаними змінами та не ініціював розірвання договору, проте активно користувався платіжною картою. Позивач звертає увагу, що під час укладення строкового кредиту відповідачу одночасно оформлено кредитну карту, що підтверджується його підписом на анкеті-заяві. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту як тільки він підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (через РОS термінал торгової точки). Крім того, позивач зазначив формули, за якими нараховувались відповідачу відсотки за користування кредитом. Щодо застосування строку позовної давності, то позивач вказує, що кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, строк її дії є до останнього дня 08.2016 року, а позивач звернувся до суду 26.02.2019, тобто до спливу строку позовної давності. В зв`язку з наведеним просить задовольнити позов у повному обсязі (вх.№14031 від 30.07.2019).

Позивач у поясненнях від 18.09.2019 зазначив, що зміст кредитного договору зафіксований в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі, що не суперечить чинному законодавству України. Виписка по картковому рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладення договору (надана сума кредиту), всі операції з картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не подано, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Додатково зауважує, що Тарифи зазначені у Пам`ятці Клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримав відповідач разом із кредитною картою у спеціальному конверті. Враховуючи, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором, тому його посилання на необізнаність із останніми не заслуговують на увагу (вх.№19435 від 18.10.2019).

Позивач у відповіді на письмові пояснення зазначає, що предметом спору є кредитний договір б/н від 12.07.2007, згідно з яким позичальник (відповідач) отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, тому посилання відповідача на строковий кредит не мають жодного значення. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Крім того, банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 №578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, зокрема є виписки банків. Щодо правомірності нарахування відсотків за користування кредитом до повного погашення заборгованості, позивач зазначає, що відповідно до умов договору б/н від 12.07.2007 відповідачу надано кредитну карту строком дії до 08.16 в обмін на зобов`язання останнього повернути кредит, сплатити проценти в обумовлені в Заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах строки. Тобто позичальник (відповідач) зобов`язувався здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) і розмірі та строки, визначені Тарифами, та сплачувати проценти за користування кредитом, а також нести встановлену відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ними. Позивач вважає, що датою 08.2016 року (останній день строку дії карти) визначено кінцеву дату здійснення Позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов`язань за Кредитним договором б/н та припинення зобов`язання в цілому. Таким чином, відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування грошовими коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за ним, тому зобов`язання Позичальника із сплати процентів виникає щомісячно і на сьогодні не припинені. Щодо перевипуску кредитних карт, позивач зазначає, що 12.07.2007 відповідачу було видано кредитну карту № НОМЕР_1 зі строком дії до 05.2009 року, що підтверджується довідкою банку по виданим карткам та відміткою у відповідному полі анкети-заяви. В подальшому карта неодноразово перевипускалася. Відповідач згідно з кредитним договором отримав ряд карток, остання з яких мала термін до 08.2016 року. 20.09.2010 відповідач пройшов повторну ідентифікацію та підписав нову анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Отримання перевипущених карток підтверджується випискою по рахунку, в якій відображено як зняття кредитних коштів, так і їх погашення. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого Клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися в тому числі і на перевипущеній картці. Тобто, перевипуск карти - це лише заміна самої карти, в той час заборгованість переноситься на новий картковий рахунок. В розрахунку заборгованості зазначено заборгованість, що була перенесена на останню перевипущену карту. Крім того, позивачем не пропущено строк позовної давності з огляду на те, що строк дії карти, виданої відповідачу, до останнього дня 08.2016 року, тоді як позивач звернувся до суду 26.02.2019, тобто до спливу строку позовної давності (вх.№4484 від 05.03.2020).

Виклад заперечень відповідача

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти заявленого позову заперечує у повному обсязі, посилаючись на наступне. Так, Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи банку, викладені на сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, не містять підпису відповідача. При цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника. Крім того, звертає увагу, що надані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг видані у 2010 році, при тому, що відповідач підписав анкету-заяву у 2007 році, тому просто фізично не міг ознайомитись із зазначеними Умовами. На сайті позивача містяться Умови і правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою в редакціях від 2012 року по 2019 рік, що спростовує твердження позивача про ознайомлення з ними відповідачем. Також зазначає, що до позовної заяви Банк додав заяву позичальника №KRXRR50855029, тоді як стверджує, що між сторонами було укладено договір б/н. У доданій заяві позичальника не міститься даних про щодо суми кредиту та доказів щодо одержання ним платіжної картки і користування кредитними коштами. Розрахунок заборгованості не є належним і допустимим доказом вищевказаних обставин, тому не може бути взятий судом до уваги як доказ отримання та користування кредитом. Крім того, розмір заборгованості, зроблений позивачем, є перебільшеним. Також вказує про пропуск позивачем строку позовної давності, враховуючи, що прострочення кредиту виникло з 28.04.2014, з урахуванням 211 днів для погашення простроченого кредиту, що складає 27.09.2014, тоді як Банк звернувся із позовом лише 28.02.2019. На підставі зазначеного просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (вх.№12413 від 04.07.2019).

Представник відповідача у запереченнях на відзив посилається на те, що ознайомлення відповідача у місці підписання договору з «Умовами та правилами», виписка яких надана позивачем складається із 91 сторінок тексту, не свідчить про зазначене, оскільки відповідач фізично не зміг би цього зробити і як наслідок зрозуміти їх. Надана копія анкета-заява, в якій вказані процентні ставки та нарахування штрафних санкцій є нечитабельною. Укладення кредитного договору з відповідачем є недоведеним з огляду на відсутність його підпису на «Умовах та правилах» та Тарифах. Крім того, останні не можна вважати складовими частинами кредитного договору з огляду на правовому позицію ВП ВС від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Враховуючи, що між сторонами відсутні будь-які правовідносини з кредитування, у відповідача немає жодного обов`язку зі сплати будь-яких процентів (вх.№17267 від 17.09.2019).

У письмових поясненнях представник відповідача зазначає, що позивачем не надано жодної Пам`ятки клієнта, Тарифів банку, Умов та правил надання банківських послуг датованих 12.07.2007 за підписом клієнта. Крім того, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12.07.2007, проте останніх не надано, а замість них надано заяву позичальника №KRXRR50855029 від 12.07.2007, що свідчить про те, що це різні договори. В наданій позивачем довідці платіжна картка НОМЕР_2 мала строк дії до 05/09. Тобто строк повернення кредиту за договором №KRXRR50855029 настав 31.05.2009, який сплив 01.06.2012. Твердження позивача про перевипуск у 2010 році картки і продовження договору відповідач вважає такими, що суперечать матеріалам справи, оскільки останній за період із травня 2009 року по 28 січня 2010 їх не отримував і ними не користувався. У січні 2010 відповідач підписав заяву (номер 1202150900135062404) та отримав нову карту № НОМЕР_3 . При цьому заява, підписана відповідачем, не має будь-якого відношення до договору №KRXRR50855029 від 12.07.2007, а отже, сторонами укладено новий договір на підставі якого отримана нова картка з новим строком дії. Тому заява від січня 2010 року та «Умови та правила» від 2010 року не мають жодного відношення до договору від 2007 року і не стосуються предмету спору. Враховуючи, що строк повернення кредиту за договором №KRXRR50855029 від 12.07.2007 настав 31.05.2009, то відповідно до правової позиції ВП ВС у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18 позовні вимоги про стягнення процентів і пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими (вх. від 19.12.2019).

Заяви клопотання учасників справи

Представник відповідача 04.07.2019 направив суду клопотання про долучення відзиву до матеріалів справи з додатками до нього (вх.№12413 від 04.07.2019).

Позивач 08.07.2019 направив суду клопотання про перенесення судового засідання в зв`язку з підготовкою відповіді на відзив (вх.№12541 від 08.07.2019).

Представник відповідача 09.07.2019 направив суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з зайнятістю в іншому засіданні (вх.№12638 від 09.07.2019).

Представником відповідача 13.08.2019 подано суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і виготовлення фотокопій з неї, відповідно до якого він ознайомився зі справою і зробив із неї фотокопії (вх.№4971 від 13.08.2019).

Позивач надіслав суду на виконання вимог ухвали від 17.09.2019 виписку по рахунку, довідку про видачу платіжних карток та копію кредитного договору (вх.№19436 від 18.10.2019).

Позивачем 27.02.2020 подано заяву про відкладення розгляду справи для надання часу подати докази та пояснення по справі (вх.№4001 від 27.02.2020).

Представником відповідача у судовому засіданні подано заяву в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України (вх.№6358 від 01.04.2020).

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 23.04.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 09.07.2019.

Ухвалою від 09.07.2019 розгляд справи було відкладено на 13.08.2019 за клопотанням представника відповідача.

В зв`язку з зайнятістю судді в іншому проваджені розгляд справи 13.08.2019 не відбувся, про дату наступного судового засідання на 17.09.2019 сторони повідомлені судовими повістками.

Ухвалою від 17.09.2019 розгляд справи було відкладено на 21.10.2019, визнано явку представників сторін обов`язковою, задоволено клопотання представника відповідача та витребувано від позивача оригінали для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії документів для залучення до матеріалів справи: доказів отримання ОСОБА_3 кредитної картки (документ з його підписом, що засвідчує такий факт); Заяву ОСОБА_3 №KRXRR508550829 від 12.07.2007 року; Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку ОСОБА_3 від 20.09.2010 р..

У судовому засіданні 21.10.2019 було оголошено перерву до 18.11.2019 за клопотанням представника позивача для надання можливості врегулювати спір та для ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні 18.11.2019, яке відбулось за участю представника позивача, було оголошено перерву до 19.12.2019 для самостійного врегулювання спору з відповідачем.

У судовому засіданні 19.12.2019 було оголошено перерву до 27.02.2020 для ознайомлення представника позивача з письмовими поясненнями відповідача.

Ухвалою від 27.02.2020 розгляд справи було відкладено за клопотанням позивача до 01.04.2020.

У судовому засіданні 01.04.2020 було оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено сторони про дату складення повного рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_3 (відповідач) звернувся до ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (позивач), з метою отримання банківських послуг та підписав 12.07.2007 заяву позичальника №KRXRR50855029 відповідно до якого отримав кредит у розмірі 1198 грн. та платіжну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» №4149 4373 1101 3617 зі сплатою відсотків у розмірі 3% від суми заборгованості щомісяця. При цьому, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 8, 136).

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг затверджених Наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256 (а.с. 9-32).

Відповідач, отримавши кредитні кошти, взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту належним чином не виконав, у повному обсязі кредит та відсотки за його користування не сплатив.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 5-7) відповідач має заборгованість перед позивачем станом на 31.01.2019 у розмірі 201 542 грн. 07 коп., яка складається з: 2998 грн. 37 коп. - заборгованість за кредитом; 192 748 грн. 62 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 5795 грн. - заборгованість за пенею та комісією. При цьому предметом спору є заборгованість відповідача у розмірі 126 436 грн. 41 коп., в тому числі: 2998 грн. 37 коп. - заборгованість за кредитом; 123 438 грн. 04 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період із 12.07.2007 по 30.07.2018.

Відповідно до виписок по рахункам відповідача за картами НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 та НОМЕР_9 за період із 01.07.2007 по 05.07.2019 із встановлений кредитним лімітом 3000 грн. відповідач починаючи з 29.01.2010 по 01.05.2016 активно користувався наданим кредитом, проводячи розрахунки, знімаючи готівку та частково поповнюючи рахунок, таким чином погашаючи заборгованість за кредитом та відсотками (а.с.79-83, 130-135).

Згідно з довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 05.07.2019 №30.1.0.0.0/2-20190226РВ0000000502 ОСОБА_3 отримав картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , остання з них мала термін дії до 08.2016 року (а.с.84).

Крім того, відповідач ОСОБА_3 20.09.2010 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.93).

З наданої позивачем виписки, зокрема за картою № НОМЕР_1 вбачається, що 02.08.2007 на неї був встановлений кредитний ліміт у сумі 500 грн., який 19.10.2017 збільшено до 600 грн., 22.12.2007 до 1000 грн., 11.08.2008 до 1500 грн., а 07.07.2009 знижено до 500 грн., 17.12.2009 встановлено кредитний ліміт у сумі 900 грн. і з 31.12.2009 збільшено кредитний ліміт до 3000 грн. (а.с.132).

Довідкою позивача б/н надано інформацію про строки дії кредитних карток, наданих відповідачу. Так картка № НОМЕР_1 відкрита 12.07.2007 діяла до 05/09; № НОМЕР_3 відкрита 28.01.2010 діяла до 10/03; № НОМЕР_10 відкрита 20.09.2010 діяла до 05/14; № НОМЕР_11 відкрита 28.10.2010 діяла до 09/14 та № НОМЕР_12 відкрита 29.07.2013 діяла до 08/16 (а.с.135 зворот).

На підтвердження наявності Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених Наказом №СП-2009-984 від 11.12.2009 позивачем надано роздруківку із зазначенням посилання на них (а.с.144).

Норми права, які застосував суд, і мотиви їх застосування

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Отже відповідач, підписавши 12.07.2007 заяву про отримання кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» приєднався також до Умов і Правил надання банківських послуг та погодився із відповідними умовами, тарифами банку, що свідчить про укладення кредитного договору між сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору. В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 629 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Оцінка аргументів, наведених учасниками справи

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо належності і допустимості як доказу банківської виписки суд зазначає наступне.

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що надані позивачем по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_3 , відповідно до наданого розрахунку та виписки за картковим рахунком, користувався кредитними коштами, наданими йому АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором б/н від 12.07.2007 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з їх повернення у розмірі 2998 грн. 37 коп., виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Перевіряючи доводи позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним коштами за період із 12.07.2007 року по 30.07.2018, суд зазначає наступне.

У заяві позичальника від 12.07.2007 процентна ставка зазначена у розмірі 3% щомісяця, що становить 36% річних.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.07.2007, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

Разом з тим, позичальником (відповідачем по справі) у договорі №KRXRR50855029 від 12.07.2007 зазначено також і про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також про отримання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», де погоджено порядок та розмір нарахування процентів.

Згідно з приписами абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Оскільки строк дії даного кредитного договору закінчився із закінченням строку дії кредитної картки, тобто після останнього дня серпня 2016 року, то у позивача відсутні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом, починаючи з 01 вересня 2016 року.

При цьому суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок відсотків як виходячи з погодженої сторонами відсоткової ставки у 36% річних, так і зменшеного її розміру починаючи з 01.01.2013 у 30% річних і з 01.09.2014 у 34,80% річних, а також і збільшеного розміру з 01.04.2015 у 43,20% річних.

Відповідно до ч.4 ст.1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку (Постанова ВСУ від 30.11.2016 р. №6-823цс16).

Аналізуючи умови кредитного договору у сукупності із неналежним повідомленням відповідача про зміну Банком відсоткової ставки за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, суд вважає встановленим, що відсотки за користування кредитом слід вважати у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Оскільки позивачем суду не надано розрахунку заборгованості за відсотками за користування кредитом з розрахунку 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, а доданий до позовної заяви розрахунок не може бути прийнятий судом до уваги у повному обсязі, суд вважає за необхідне самостійно розрахувати дану суму.

Так, з розрахунку заборгованості за договором від 12.07.2007 вбачається, що з розрахунку 36,00%, 30,00% та 34,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом за період з 28.02.2010 по 31.03.2015 позивачем нараховано відсотків в сумі 3416 грн. 09 коп..

За період із 01.04.2015 по 31.08.2016 розмір відсотків за користування кредитом визначається на рівні ставки 36% річних і становить 1556 грн. 15 коп. із розрахунку сума боргу (2998,37 грн.) помножена на кількість днів прострочки (519 днів) та на відсоткову ставку (36%) поділена на 360.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за період із 28.02.2010 по 31.08.2016 включно, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування, в межах цього Договору, припиняється.

Отже, заборгованість відповідача по відсотках за користування кредитом, з урахуванням отриманих та сплачених ним сум, за період із 28.02.2010 по 31.08.2016, становить 4972 грн. 24 коп. (3416 грн. 09 коп. - відсотки за період із 28.02.2010 по 31.03.2015 + 1556 грн. 15 коп. - відсотки за період із 01.04.2015 по 31.08.2016) і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заяви представника відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Враховуючи те, що кредитним договором не встановлено обов`язку позичальника щомісячно вносити платіж з повернення суми кредиту у конкретно визначеному розмірі та не передбачено самостійної відповідальності за невиконання цього обов`язку, а строк погашення кредиту в повному обсязі у договорі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування), то в такому випадку позовна давність обраховується з моменту закінчення строку дії кредитної картки.

Судом встановлено, що відповідачу надавалося чотири кредитні картки «Універсальна», зі строком дії останньої з них до останнього дня серпня 2016 року.

Оскільки строк дії картки закінчився в серпні 2016 року, а з позовом до суду банк звернувся у лютому 2019 року, суд вважає, що трирічний строк на звернення з позовом не пропущено та підстави для відмови в задоволенні позовних вимог з цих підстав відсутні.

Щодо посилання представника відповідача на те, що підписуючи нову анкету-заяву у 2010 році відповідач отримав і нові кредитні картки у користування, а договір від 12.07.2007 має конкретний номер, тоді як позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості по договору б/н від 12.07.2007 суд зазначає наступне.

Як вбачається з вище дослідженого судом заяви позичальника №KRXRR50855029 від 12.07.2007 він отримав кредит у розмірі 1198 грн., а також платіжну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» №4149 4373 1101 3617.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості використаних кредитних коштів саме по платіжним карткам, що надавались відповідачу Банком.

Як зазначалось вище заява позичальника разом із Тарифами Банку, а також наданими клієнту на ознайомлення Правилами та Умовами, Пам`яткою становить між ним і банком договір.

Тому суд вважає доведеним наявність заборгованості відповідача саме за договором б/н від 12.07.2007.

Щодо розміру судових витрат

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на суму 7925 грн. 61 коп., відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню (згідно розміру задоволених вимог) понесені останнім судові витрати, а саме 120 грн. 42 коп. по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_13 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) 11 385 (одинадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 26 коп. - заборгованості за кредитним договором б/н від 12.07.2007, в тому числі: 2998 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 37 коп. - заборгованості за кредитом та 8386 (вісім тисяч триста вісімдесят шість) гривень 89 коп. - відсотків за користування кредитом за період із 28.02.2010 по 31.08.2016, а також 172 (сто сімдесят дві) гривні 98 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 06.04.2020.

Суддя