Рішення № 88678890, 09.04.2020, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1170/19

2/189/42/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2020 року смт Покровське Покровського району

Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чорної О.В., за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товарна біржа «Українська», Покровської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цивільним позовом (уточненим) до ОСОБА_2 , Товарної біржі «Українська», Покровської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, яким просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на товарній біржі «Українська» 11 січня 2001 року.

Позов мотивований тим, що 11 січня 2001 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений письмовий договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , у складі жилого будинку А-1, сараю Б-1, вбиральні В-1, паркану №1, погрібу П-1, гаражу Г-1, які належали ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Покровською держаною нотаріальною конторою 11.02.1997 року за реєстраційним номером 169. Договір купівлі- продажу між позивачем, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 укладений на товарній біржі «Українська» 11 січня 2001 року і зареєстрований за №12911, згідно якого у ОСОБА_3 придбаний житловий будинок та господарські споруди за 6103 гривні.

Даний договір зареєстрований 02.02.2001 року в Синельниківському МБТІ за №251.

Позивач також зазначає, що він та члени його сім`ї зареєстровані у даному будинку, використовують будинок для постійного проживання, позивач регулярно сплачує комунальні послуги.

Зазначає, що на час укладення договору діяв закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали.

07.05.2019 року позивач із своїм сином, ОСОБА_1 , звернулися до Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області із заявою про реєстрацію місця проживання сина за адресою належного позивачу будинку по АДРЕСА_1 , як правовстановлюючий документ позивач пред`явив договір купівлі-продажу від 11.01.2001 року, укладений на товарній біржі.

Позивачу відмовлено у реєстрації місця проживання на підставі п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року. Посадова особа селищної ради повідомила, що наданий договір не є дійсним, таким чином, позивач вимушений звернутися до суду за захистом свого права власності, яке не визнається іншою особою.

Позивач посилається на ч. 2 ст. 220 ЦК України, згідно якої, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

В судове засідання сторони і третя особа не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву, що позовні вимоги визнає, просить судове засідання проводити без його участі.

Представник відповідача, Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, надав суду письмову заяву розглядати справу без участі відповідача, рішення ухвалити на розсуд суду.

Представник товарної баржі "Українська" до судового засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви, клопотання, пояснення, відзив та заперечення до суду не надходили.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки всі умови у сукупності існують, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі, про що постановив відповідну ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 11 січня 2001 року ОСОБА_1 уклав договір купівлі-продажу б/н з ОСОБА_3 , згідно якого продавець ( ОСОБА_3 ) продав, а Покупець ( ОСОБА_1 ) купив жилий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 1600 кв.м. На даній земельній ділянці знаходиться: жилий будинок А-1, сарай Б-1, вбиральні В-1, паркан №1, погріб П-1, гараж Г-1. Зазначений об`єкт нерухомості належав продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Покровською держнотконторою 11.02.1997 року за №169, об`єкт нерухомості проданий за 6103 гривні (а. с. 6).

Судом встановлено, що даний договір купівлі-продажу будинку зареєстрований на Товарній біржі «Українська» 11.01.2001 року, за реєстраційним номером 129111 (копія договору а. с. 6).

Зазначений договір, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991, зареєстрований на товарній біржі та не підлягав нотаріальному посвідченню.

Суд дійшов висновку, що при укладанні договору між сторонами досягнуто згоди по всім істотним умовам, які сторони повністю виконали, а саме, продавець отримав грошові кошти, а покупцю передане нерухоме майно у власність.

Біржове оформлення договорів купівлі-продажу нерухомості не суперечило діючому на час укладання спірного договору діючому законодавству, що також підтверджується реєстрацією права власності на житловий будинок за ОСОБА_1 . Синельниківським бюро технічної інвентаризації 02.02.2001 року в реєстровій книзі №251 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.6, зворот).

Згідно копії технічного паспорту на жилий будинок по АДРЕСА_1 , виданого Синельниківським МБТІ, власником будинку станом на 02.02.2001 року є позивач (а. с. 9).

Згідно довідки виконавчого комітету Покровської селищної ради від 21.05.2019 року, позивач, ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 0,16 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, за адресою: по АДРЕСА_1 (а. с. 13).

07.05.2019 року син позивача, ОСОБА_1 звернувся до Покровської селищної ради із заявою про реєстрацію місця проживання та просив зареєструвати його за адресою: АДРЕСА_1 (копія заяви, а. с. 7).

Згідно п. 2 даної заяви власник будинку (позивач) надав свою згоду на реєстрацію місця проживання особи, про що свідчить особистий підпис позивача (а. с. 7, зворот).

У реєстрації місця проживання відмовлено 07.05.2019 року на підставі п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 року (а. с. 7, зворот).

Відповідно до п. 11 Правил, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Як пояснив у позові позивач, і ці пояснення не заперечив відповідач, відмова відбулася у зв`язку з тим, що орган реєстрації не прийняв як правовстановлюючий документ договір купівлі-продажу будинку зареєстрований на Товарній біржі «Українська» 11.01.2001 року, за реєстраційним номером 129111.

Суд також дослідив копію спадкової справи №307/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , витребуваної за клопотанням позивача і встановив, що спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_3 , прийняв її син, ОСОБА_2

15.04.2019 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом , яка складається з земельної ділянки площею 2, 5982 га та належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП №026444, виданого 25.04.2000 року Покровською селищною радою Покровського району Дніпропетровської області.

Інших спадкоємців померла не має, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу спадкового майна не входив і померлій на день смерті не належав.

Відповідно до пункту 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, у виниклих між сторонами правовідносинах необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР, який діяв та був чинний на момент укладення 08.05.2001 року біржового контракту ( договору купівлі продажу).

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. (стаття 128 ЦК УРСР).

Стаття 224 ЦК УРСР передбачає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

На момент укладення біржового контракту (договору купівлі-продажу) 11.01.2001 року чинним був Закон України «Про товарну біржу».

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (стаття 15 Закону України «Про товарну біржу»).

Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

При вчиненні договору купівлі-продажу нерухомого майна дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу будівлі контори. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення.

Доводів та доказів протилежного суду не надано.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною другою статті 47 ЦК УРСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Виходячи з викладеного, згідно ст.47 ЦК УРСР та керуючись завданням і основними засадами цивільного судочинства, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача про визнання договору дійсним.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товарна біржа «Українська», Покровської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: жилого будинку А-1, сараю Б-1, вбиральні В-1, паркану №1, погрібу П-1, гаражу Г-1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстрований відповідно до ст.15 Закону України «Про Товарну Біржу» Товарною біржею «Українська» 11 січня 2001 року за №129111 - дійсним.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені статтями 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований і проживає: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: 1. ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_3 ,

2. Товарна біржа «Українська», ідентифікаційний код юридичної особи: 31403407, юридична адреса: 04128, вул. Академіка Туполєва, буд. 17 м. Київ.

3. Покровська селищна об`єднана територіальна громада в особі Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04338492, місцезнаходження: вул. Центральна, 20, смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області.

Повний текст рішення складений 09 квітня 2020 року.

Суддя Чорна О.В.