Рішення № 88678300, 09.04.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9632/19

2/212/39/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю секретаря судового засідання Гавеля Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося в суд із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Мотивуючи свою заяву тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості від 28.09.2009 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 12868,29 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка ОСОБА_1 свої зобо в`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим станом на 07.10.2019 року має заборгованість в розмірі 54136,15 гривень. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.07.2014 року, яке набрало законної сили було стягнуто з відповідачки на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 18103,26 гривень. З урахуванням рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість по відсоткам користування кредитом у розмірі 40008,39 грн. та відшкодувати судові витрати по справі у розмірі 1921 грн.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку з викликом сторін.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Представник позивача до суду не прибув, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленою належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від неї не надходило.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» закріплено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права суд приходить до наступного.

28 вересня 2009 року відповідачка уклала генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості з позивачем, яка у сукупності із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання послуг, Тарифами є Договором між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 відповідно до якого відповідачка отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 12868,29 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік (а.с. 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В зв`язку з тим, що відповідачка неналежно виконувала умови кредитного договору станом на 07 жовтня 2019 року виникла заборгованість за кредитом в сумі 54136,15 грн., яка складається з 11691,57 грн. - заборгованість за кредитом; заборгованість за процентами - 14384,98 гривень, заборгованість за комісією- 28059,60 гривень.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 липня 2014 року в справі № 212/22861/14-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено позовні вимоги та стягнуто з останньої на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору від 28.09.2012 року в загальній сумі 118103,26 грн. Рішення набрало законної сили 07.10.2014 року (а.с. 7-8).

З урахуванням вищезазначеного рішення позивач АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 03.03.2014 року по 07.10.2019 року в розмірі 40008,39 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості( а.с.9).

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Отже, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з нарахування процентів за користування кредитом в розмірі 40008,39 грн., оцінивши його в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, суд повністю з ним не погоджується з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Як встановлено судом, позивач по справі, пред`явивши позов до відповідача по справі зі стягнення заборгованості за кредитним зобов`язанням яка утворилась станом на 03.03.2014 року, скористався своїм правом на повернення кредиту, що передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України.

З наведеного вище слідує, що пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України про дострокове повернення тіла кредиту та нарахованих процентів позбавляє позивача права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, оскільки таке право було припинено пред`явленням до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки ухвалено судове рішення (судовий наказ) про стягнення загальної заборгованості за кредитним договором, то нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Так, Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 липня 2014 року, такими діями Банк як кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не має право застосувати статтю 625 ЦК України, оскільки такі вимоги банком не заявлялись, а суд розглядає справу в межах позовних вимог.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не у повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі.

Таким чином, оскільки банк в односторонньому порядку змінив строк виконання кредитного договору, що засвідчено у судовому рішенні про дострокове задоволення його вимог, яке виконано відповідачем, вимоги Банку про стягнення заборгованості поза межами дії строку кредитного договору, є безпідставними і за таких обставин задоволенню не підлягає.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України в разі відмови в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.11, 14-16,610-612,623,625,629, 1054-1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,18,77-81,259,263-265,280-281 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місце знаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено та підписано без його проголошення 09 квітня 2020 року.

Суддя: І. Б. Чайкін