Рішення № 88675854, 13.03.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1380/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Самедовій Л.Р.,

з участю представника позивача-відповідача ОСОБА_1 ,

відповідача-позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача-позивача ОСОБА_3 О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за майно та грошової компенсації за половину вартості автомобіля, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, суд –

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача-відповідача Рудика С.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги позивача-відповідача підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у заяві про зменшення позовних вимог та в наданій суду письмовій промові в судових дебатах. Просила суд стягнути з відповідача-позивача ОСОБА_2 на користь позивача-відповідача ОСОБА_4 грошову компенсацію за майно в сумі 22700 грн., грошову компенсацію в сумі 32140 грн. за половину вартості автомобіля «NISSAN Almera» 1.4, КОМБІ-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1392 см3, 1996 року випуску, колір червоний, державний номерний знак НОМЕР_2 та судові витрати по справі понесені позивачем–відповідачем по сплаті судового збору. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 та представник відповідача-позивача Курганська О.В. в судовому засіданні позовні вимоги позивача-відповідача не визнали та пояснили суду, що позивач-відповідач ОСОБА_4 не довів належними та допустимими доказами, що майно, за яке він просить суд стягнути грошову компенсацію придбане під час шлюбу з ОСОБА_2 та вивезене останньою з квартири в якій проживали сторони. Зазначають, що ОСОБА_4 у переліку спірного майна зазначив також і дитячі речі призначені для розвитку, навчання та виховання їхньої дитини, які згідно вимог ст.174 СК України становлять власність дитини. Просили суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 . Позовну заяву ОСОБА_2 підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмовій промові у судових дебатах, просили суд виділити у власність ОСОБА_2 дитячий диван вартістю 2500 грн., планшет «Samsung Tab» вартістю 1500 грн., праску «Philips» вартістю 500 грн., автомобіль «Nissan Almera» 1.4 Комбі-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1392 см3, 1996 року випуску, колір червоний, державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 41015 грн./грошові кошти від його продажу/ та судові витрати по справі понесені відповідачем-позивачем по сплаті судового збору.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні суду показала, що є сусідкою позивача –відповідача ОСОБА_4 . Зазначила, що бачила, як ОСОБА_2 разом з невідомим їй чоловіком вивозила речі з квартири де остання жила з ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду показала, що є матір`ю ОСОБА_4 . Зазначила, що після розлучення ОСОБА_2 приїхала на квартиру разом зі своїм вітчимом ОСОБА_7 та забрала всі речі з кімнат, де вона проживала разом з ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду показав, що допомагав ОСОБА_2 перевозити речі з квартири де вона жила зі своїм чоловіком ОСОБА_4 та матір"ю ОСОБА_4 - ОСОБА_6 . Зазначив, що ОСОБА_4 допомагав пакувати речі, які були забрані з квартири з його дозволу. Коли вивозили речі була присутня мати ОСОБА_4 – ОСОБА_6 . Вказав, що коли спірний автомобіль стояв біля гуртожитку, в якому він проживає, ОСОБА_4 зняв з автомобіля номерні знаки та колеса. Зазначив, що йому невідомо чи повернула ОСОБА_2 ОСОБА_4 половину вартості автомобіля, який вона продала.

Суд, заслухавши представника позивача-відповідача ОСОБА_1 , відповідача-позивача ОСОБА_2 , представника відповідача-позивача Курганську О.В., свідка ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні, з 17 серпня 2007 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 листопада 2016 року було розірвано.

За час перебування у шлюбі сторони придбали автомобіль марки «Nissan Almera» 1.4, Комбі-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1392 см3, 1996 року випуску, колір червоний, державний номерний знак НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль був зареєстрований за відповідачем-позивачем ОСОБА_2

Зазначений автомобіль відповідач – позивач ОСОБА_8 відчужила ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу №6726/16/000424 від 08 листопада 2016 року.

Позивач-відповідач ОСОБА_4 не надавав своєї згоди на продаж вищезазначеного транспортного засобу, що не спростовано відповідачем-позивачем ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 виданого Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 27 січня 2017 року, ОСОБА_9 змінила своє прізвище на « ОСОБА_10 », актовий запис №9.

Згідно звіту про визначення вартості колісного транспортного засобу виготовленого оцінювачем ОСОБА_11 від 15 березня 2017 року, оціночна вартість легкового автомобіля «Nissan Almera» 1.4, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1392 см3, 1996 року випуску, з урахуванням технічного стану та комплектації становить 41015,35 грн.

Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 25 червня 2018 року №17, складеного оцінювачем-товарознавцем ФОП ОСОБА_12 на замовлення ОСОБА_4 , ринкова вартість автомобіля марки «Nissan Almera», 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , визначена на підставі реєстраційних документів на вказаний транспортний засіб, станом на 25 травня 2018 року становить 64 280 грн.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У пункті 3 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно роз`яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, суду необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Верховного Суду від 7 лютого 2018 у справі №654/5243/14-ц.

Згідно п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При поділі спільного майна подружжя в даному спорі, суд застосовує принцип рівності часток дружини та чоловіка у майні, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Враховуючи те, що в період придбання легкового автомобіля «Nissan Almera» 1.4, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1392 см3, 1996 року випуску сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, вказане майно набуте сторонами за спільні кошти, суд приходить до висновку, що сторони набули право спільної сумісної власності на вищезазначений легковий автомобіль, проте відповідач-позивач відчужила його іншій особі без згоди позивача-відповідача.

Суд приймає до уваги вартість автомобіля марки «Nissan Almera» 1.4, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1392 см., 1996 року випуску, відповідно до звіту про визначення вартості колісного транспортного засобу від 15 березня 2017 року, виготовленого оцінювачем ОСОБА_11 , яка становить41015,35 грн. тому, що оцінювач оглядав і оцінював наданий йому на оцінку автомобіль, а не проводив оцінку по реєстраційних документах. У зв`язку з чим, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 вартість Ѕ частини легкового автомобіля «Nissan Almera» 1.4, 1996 року випуску в розмірі 20507,50 грн.

Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з"ясовувати джерело і час його придбання. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зазначене, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у п. п. 22, 23 постанови Пленуму №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Позивач-відповідач ОСОБА_4 не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження придбання майна в період шлюбу за спільні кошти подружжя і що таке майно існувало, а також яким чином була визначена їх вартість, а саме: меблевої стінки вартістю 10000 грн., сервізів чайного вартістю 1000 грн., кавового вартістю 1000 грн.; столового вартістю 2000 грн., комп`ютера вартістю 4000 грн., планшета вартістю 4200 грн., праски вартістю 500 грн., посуду (бокали, склянки) вартістю 1000 грн., тюль два комплекта вартістю 1000 грн., штори два комплекта вартістю 2000 грн., дошки для прасування вартістю 1000 грн., вирівнювача для волосся «Philips» вартістю 2000 грн., матраца із кокосової стружки вартістю 800 грн., гойдалки залізної вартістю 1600 грн., гойдалки вартістю 1000 грн., велосипеда вартістю 600 грн., санки вартістю 600 грн., самокату вартістю 800 грн., роликів вартістю 400 грн., ковзанів вартістю 400 грн., дитячого крісла для годування вартістю 3500 грн., дитячого ліжка вартістю 3000 грн., покривала дитячого вартістю 600 грн., дитячої коляски вартістю 3000 грн., дитячої коляски вартістю 1500 грн., мобільного телефону «А5» вартістю 7000 грн., годинника «galaxy s» наручного вартістю 6000 грн., мобільного телефону «Іphone 3» вартістю 2000 грн., мобільного телефону «iphone 4» вартістю 3000 грн., коптильні вартістю 6000 грн., фотоапарата вартістю 2000 грн., килима вартістю 3000 грн., 5 комплектів постільної білизни на загальну суму 5000 грн., набору каструль із 3 шт. вартістю 2000 грн., басейну надувного вартістю 1000 грн., автомагнітоли вартістю 2500 грн., DPS трекера (автомобільного) вартістю 3500 грн., принтера, сканера, ксерокса (3 в 1) вартістю 1500 грн., валізи дорожньої вартістю 1000 грн., сумки холодильник вартістю 1000 грн., одіяла для пікніку вартістю 250 грн., сумки для пікніку вартістю 250 грн., квітки зі стразами сваровські вартістю 800 грн., а всього на загальну суму 86 300 грн., а тому суд не вбачає законних підстав для включення зазначеного майна до переліку майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача-позивача ОСОБА_2 на користь позивача-відповідача ОСОБА_4 грошової компенсації за майно на суму визначену позивачем – відповідачем в розмірі 22 700 грн.

Виходячи з презумпції рівності часток дружини та чоловіка у майні, що належить їм на праві спільної сумісної власності, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо виділення їй у власність дитячого дивану вартістю 2500 грн., планшету «Samsung Tab» вартістю 1500 грн., праски «Philips» вартістю 500 грн., проти чого не заперечує позивач-відповідач ОСОБА_4 , а також на Ѕ частини автомобіля «Nissan Almera» 1.4 Комбі-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1392 см3, 1996 року випуску, колір червоний, державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 20507,50 грн.

За вищевикладених обставин позовні вимоги сторін підлягають до задоволення частково.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача-позивача ОСОБА_2 на користь позивача-відповідача ОСОБА_4 слід стягнути понесені позивачем-відповідачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 640 грн. та стягнути з позивача-відповідача ОСОБА_4 на користь відповідача-позивача ОСОБА_2 понесенані відповідачем-позивачем судові витрати по справі понесені по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення грошової компенсації за майно та грошової компенсації за половину вартості автомобіля, задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 Ѕ частину вартості автомобіля «Nissan Almera» 1.4 Комбі-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1392 см3, 1996 року випуску, колір червоний, державний номерний знак НОМЕР_2 в розмірі 20507,50 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, задоволити частково.

Виділити у власність ОСОБА_2 дитячий диван вартістю 2500 грн., планшет «Samsung Tab» вартістю 1500 грн., праску «Philips» вартістю 500 грн., Ѕ частину автомобіля «Nissan Almera» 1.4 Комбі-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1392 см3, 1996 року випуску, колір червоний, державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 20507,50 грн. /грошові кошти від його продажу/.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського міського суду Бердій М.А.