Рішення № 88672581, 23.03.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2020 справа № 914/2391/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ СИСТЕМС АМ», м. Харків

до відповідача: Приватного підприємства «АВІАФІНСЕРВІС», м. Львів

про стягнення 822 924,27 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

21.11.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ СИСТЕМС АМ», м. Харків до Приватного підприємства «АВІАФІНСЕРВІС», м. Львів про стягнення 688 183,45 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2019 позовну заяву було залишено без руху.

16.12.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ СИСТЕМС АМ» надійшла заява про усунення недоліків (вх. №52928/19 від 16.12.2019).

Ухвалою від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2020.

20.01.2020 через канцелярію суду від Приватного підприємства «АВІАФІНСЕРВІС» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №3076/20 від 20.01.2020).

В підготовчому засіданні 20.01.2020 було оголошено перерву до 03.02.2020.

03.02.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ СИСТЕМС АМ» надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог (вх. №5877/20 від 03.02.2020), у якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 822 924,27 грн заборгованості.

Ухвалою від 03.02.2020 суд відклав підготовче засідання на 17.02.2020.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 17.02.2020 прийняв заяву про збільшення позовних вимог до розгляду, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.03.2020.

Ухвалою від 02.03.2020 суд відклав розгляд справи на 10.03.2020.

10.03.2020 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ СИСТЕМС АМ» надійшли письмові пояснення по справі (вх. №11803/20 від 10.03.2020) та заяву (вх. №11804/20 від 10.03.2020).

Ухвалою від 10.03.2020 суд відклав розгляд справи на 23.03.2020.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог позивач зазначив, що 20.12.2018 між позивачем та відповідачем було укладено генеральну угоду на здійснення аеропортової діяльності по авіапаливозабезпеченню авіаційних перевезень та робіт, а також договір про надання послуг з приймання, зберігання та видачі палива. Відповідач зобов`язувався проводити оплату наданих послуг в розмірах та строки, встановлені такими договорами. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становить 688 183,45 грн. За порушення строків оплати вартості послуг відповідачу нараховано 123 246,14 грн пені, 11 494,68 грн 3% річних. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 822 924,27 грн та судові витрати.

В підготовчому засіданні 20.01.2020 представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначив, що позивачем не долучено до матеріалів справи доказів надсилання (вручення) відповідачу рахунків на оплату, актів виконаних робіт, підписаних сторонами. Таким чином, з наданих документів неможливо встановити, які саме послуги були надані позивачем і чи такі взагалі надавалися, неможливо встановити розмір заборгованості за договорами.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

20.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮ СИСТЕМС АМ» (виконавець) та Приватним підприємством «АВІАФІНСЕРВІС» (замовник) було укладено генеральну угоду №А1/18 на здійснення аеропортової діяльності по авіапаливозабезпеченню авіаційних перевезень та робіт.

Згідно п. 1.1 генеральної угоди замовник (відповідач), як суб`єкт підприємницької діяльності, здійснює аеропортову діяльність з авіапаливазабезпечення авіаційних перевезень та робіт, укладає договори (угоди) з перевізником (авіакомпанією) на постачання та заправляння повітряних суден авіаційними паливно-мастильними матеріалами.

Відповідно до п. 1.2 генеральної угоди виконавець (позивач), як суб`єкт підприємницької діяльності, що здійснює приймання та відправлення повітряних суден, пасажирів, багажу, пошти та вантажів, обслуговування польотів повітряних суден та екіпажів, який має для цього аеровокзал та інші наземні споруди а також необхідну інфраструктуру, обладнання, авіаційний персонал та інших працівників, а також відповідний сертифікат відповідальності.

У відповідності до п. 2.2. генеральної угоди, виконавець надає можливість замовнику вести аеропортову діяльність з авіапаливозабезпечення авіаційних перевезень та робіт на території Міжнародного аеропорту Харків, а замовник зобов`язувався надавати вищенаведені послуги перевізникам на підставі укладених з ними договорів на поставку і заправку авіаційними ПММ та спеціальними рідинами.

На виконання умов генеральної угоди, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 952 465,87 грн, що підтверджується актом №ОУ-013584 здачі-приймання робіт (надання послуг) за березень 2019 року від 31.03.2019 на загальну суму 250 310,93 грн, актом №ОУ-0014612 здачі-приймання робіт (надання послуг) за квітень 2019 року від 30.04.2019 на загальну суму 499 920,19 грн, актом №ОУ-0015486 здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень 2019 року від 31.05.2019 на загальну суму 146 813,27 грн, актом №ОУ-0016643 здачі-приймання робіт (надання послуг) за червень 2019 року від 30.06.2019 на загальну суму 55 421,48 грн. Вказані акти разом із рахунками-фактурами було надіслано відповідачу для підписання. Відповідач вказаних актів не підписав, зауважень з приводу наданих послуг згідно актів не висловив.

Сторони проводять оплату за надані послуги у відповідності з умовами укладених договорів і/або додаткових угод до даного договору (п. 4.1. генеральної угоди).

20.12.2018 сторони уклали додаткову угоду №1 до генеральної угоди, якою визначили порядок розрахунку винагороди виконавця, порядок та строк оплати вартості такої винагороди.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 виконавець виставляє рахунки замовнику на оплату винагороди по генеральній угоді до 5 числа місяця, наступного за звітним. Оплата отриманих рахунків здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Як зазначив позивач, відповідач неналежно виконав свої зобов`язання щодо сплати вартості послуг згідно умов генеральної угоди, з огляду на що за ним обліковується заборгованість у розмірі 535 425,25 грн.

Також на виконання генеральної угоди 20.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЬЮ СИСТЕМС АМ» (виконавець) та Приватним підприємством «АВІАФІНСЕРВІС» (замовник) було укладено договір №228 про надання послуг з приймання, зберігання та видачі палива.

Відповідно до договору про надання послуг з приймання, зберігання та видачі палива №228 від 20.12.2018 виконавець надає послуги замовнику з приймання палива з залізничних цистерн або автотранспорту, що надходить на адресу замовника, його зберігання та видачі, забезпечення безперебійної роботи технологічного обладнання, а замовник зобов`язався своєчасно оплачувати надані йому послуги.

Відповідно до п. 6.1 договору, вартість послуг з приймання, зберігання та відпуску палива на складі та забезпечення безперебійної роботи технологічного обладнання згідно з договором складає 500,00 грн за одну тону прийнятого авіаційного палива, ПДВ 20% складає 100 грн, всього з ПДВ - 600,00 грн за одну тону прийнятного авіаційного палива.

За період дії договору, виконавцем було прийнято палива в кількості 450,59 тон, що підтверджується актами прийому-передачі палива.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 270 351,00 грн, що підтверджується актом №ОУ-0011728 здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень 2019 року від 31.01.2019 на загальну суму 55 930,80 грн, актом №ОУ-0013528 здачі-приймання робіт (надання послуг) за березень 2019 року від 31.03.2019 на загальну суму 61 662,00 грн, актом №ОУ-0014608 здачі-приймання робіт за квітень 2019 року від 30.04.2019 на загальну суму 141 118,20 грн, актом №ОУ-0015485 здачі-приймання робіт за травень 2019 року від 31.05.2019 на загальну суму 6 540,00 грн, актом №ОУ-0016632 здачі-приймання робіт за червень 2019 року від 30.06.2019 на загальну суму 5 100,00 грн. Вказані акти разом із рахунками-фактурами було надіслано відповідачу для підписання. Відповідач підписав лише вказані акт за березень 2019 року від 31.03.2019, решту актів не підписав, зауважень з приводу наданих послуг згідно таких актів не висловив.

Відповідно до п. 6.2. договору замовник до 10 числа кожного місяця, що слідує за звітним, отримує в бухгалтерії виконавця рахунки та акти. Акти складаються на підставі наданих замовником копій актів приймання-передачі авіаційного палива. Замовник сплачує зазначені в рахунках суми за надані послуги на розрахунковий рахунок виконавця до 20 числа місяця, наступного за звітним.

За вказаним договором за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 152 758,20 грн.

У зв`язку із несплатою вартості наданих послуг, позивач за вих. №34.15-29/07/19 від 29.07.2019 надіслав відповідачу претензію про сплату вартості послуг за генеральною угодою №А1/18 від 20.12.2018 в розмірі 535 425,25 грн та за договором №228 від 20.12.2018 у розмірі 152 758,20 грн, яка залишена без розгляду та задоволення.

Зважаючи на неналежне виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача за генеральною угодою №А1/18 від 20.12.2018 535 425,25 грн основного боргу, 100 052,93 грн пені, 9 297,85 грн 3% річних та за договором №228 від 20.12.2018 152 758,20 грн основного боргу, 23 193,21 пені, 2 196,83 3% річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов генеральної угоди №А1/18 від 20.12.2018 та договору №228 від 20.12.2018 було надано відповідачу відповідні послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які долучено до матеріалів справи. Вказані акти разом із рахунками-фактурами було надіслано відповідачу для підписання, докази надсилання долучено до матеріалів справи. Відповідач підписав лише акт за березень 2019 року від 31.03.2019 згідно договору №228 від 20.12.2018, решту актів не підписав, зауважень з приводу наданих послуг згідно таких актів не висловив.

Водночас, відповідачем не спростовано факту отримання актів здачі-приймання робіт (надання послуг), мотивованих зауважень щодо обсягу, якості послуг та їх вартості не висловлено. Здійснюючи часткову оплату вартості послуг, відповідач у платіжних документах в призначенні платежу вказував номери та дати рахунків-фактур, що свідчить про його обізнаність із вказаними документами.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було повністю оплачено вартість послуг згідно акту за січень 2019 року по договору №228 від 20.12.2018, а також повністю згідно акту за березень 2019 року та частково згідно акту за квітень 2019 року по генеральній угоді №А1/18 від 20.12.2018, які не були ним підписані. Зважаючи на вказане, для відповідача не підписання актів наданих послуг та їх подальша оплата є нормальною господарською практикою.

З огляду на наведене, доводи відповідача зводяться не до встановлення факту отримання/неотримання послуг, а до виявлення недоліків в оформленні господарських операцій, які, однак, не спростовують факту надання послуг згідно вищевказаних генеральної угоди та договору.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає доведеним факт надання послуг за генеральною угодою №А1/18 від 20.12.2018 на загальну суму 952 465,87 грн та за договором №228 від 20.12.2018 на загальну суму 270 351,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 5.6. генеральної угоди, за невиконання зобов`язань щодо оплати послуг виконавцю замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки платежу, включно з днем фактичної сплати.

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку прострочення платежів відповідно до умов договору, замовник виплачує виконавцю пеню від суми заборгованості за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, включаючи день оплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із простроченням відповідачем оплати вартості послуг, позивачем нараховано та заявлено до стягнення згідно генеральної угоди №А1/18 від 20.12.2018 за період часу з 11.06.2019 по 11.01.2020 100 052,93 грн пені та 9 297,85 грн 3% річних,

Як встановлено судом вище, згідно умов генеральної угоди виконавець виставляє рахунки замовнику на оплату винагороди по генеральній угоді до 5 числа місяця, наступного за звітним. Оплата отриманих рахунків здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Також судом встановлено, що акт за травень 2019 року на загальну суму 146 813,27 грн разом із рахунком було отримано відповідачем 19.07.2019, акт за червень 2019 року на загальну суму 55 421,48 грн із рахунком - 10.07.2019.

Таким чином, зважаючи на дати отримання вищевказаних рахунків та у відповідності до умов генеральної угоди, прострочення відповідача щодо оплати послуг згідно рахунку та акту за травень 2019 року на загальну суму 146 813,27 грн виникло з 25.07.2019, щодо рахунку та акту червень 2019 року від 30.06.2019 на загальну суму 55 421,48 грн - з 16.07.2019.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку пені і 3% річних згідно генеральної угоди №А1/18 від 20.12.2018 не враховано положень угоди щодо строків оплати та фактичної дати отримання рахунків на оплату послуг за травень і червень 2019 року.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, у відповідності з вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості послуг згідно акту за квітень 2019 року на загальну суму 499 920,19 грн припиняється 10.12.2019, тобто через шість місяців з дня коли зобов`язання за цим актом мало бути виконаним.

З огляду на вказані обставини, судом здійснено перерахунок пені, нарахованої позивачем за період часу з 11.06.2019 по 11.01.2020 у зв`язку із неналежним виконанням умов генеральної угоди №А1/18 від 20.12.2018. Після проведеного судом перерахунку розмір пені повинен становити 80 370,62 грн ((349 920,19 х 35% / 365 х 20 (з 11.06.2019 по 15.07.2019) = 6 710,80) + (405 341,67 х 35% / 365 х 3 (з 16.07.2019 по 18.07.2019) = 1 166,05) + (405 341,67 х 34% /365 х 6 ( з 19.07.2019 по 24.07.2019) = 2 265,47) + (526 231,12 х 34% / 365 х 43 (з 25.07.2019 по 05.09.2019) = 21 078,08) + (526 231,12 х 33% / 365 х 49 (з 06.09.2019 по 24.10.2019) = 23 312,76) + (526 231,12 х 31% / 365 х 47 (з 25.10.2019 по 10.12.2019) = 21 005,99) + (202 234,75 х 31% / 365 х 2 (з 11.12.2019 по 12.12.2019) = 343,52) + (202 234,75 х 27% / 365 х 30 (з 13.12.2019 по 11.01.2020) = 4 487,95).

Зважаючи на положення угоди щодо строків оплати та фактичні дати отримання рахунків на оплату послуг за травень і червень 2019 року, судом здійснено перерахунок 3% річних. Після проведеного перерахунку розмір 3% річних повинен становити 8 702,53 грн ((349 920,19 х 3% / 365 х 35 (з 11.06.2019 по 15.07.2019) = 1 006,62) + (405 341,67 х 3% / 365 х 9 (з 16.07.2019 по 24.07.2019) = 299,84) + (526 231,12 х 3% / 365 х 171 (з 25.07.2019 по 11.01.2020) = 7 396,07).

Позивачем також за договором №228 від 20.12.2018 нараховано та заявлено до стягнення за період часу з 21.07.2019 по 11.01.2020 23 193,21 пені, та 2 196,83 3% річних.

Судом перевірено розрахунок пені і 3% річних за договором №228 від 20.12.2018 та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає за генеральною угодою №А1/18 від 20.12.2018 535 425,25 грн основного боргу, 80 370,62 грн пені, 8 702,53 грн 3% річних та за договором №228 від 20.12.2018 152 758,20 грн основного боргу, 23 193,21 пені, 2 196,83 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АВІАФІНСЕРВІС», м. Львів, площа Князя Святослава, 5 (ідентифікаційний код 36670047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ СИСТЕМС АМ», м. Харків, вул. Ромашкіна, 1 (ідентифікаційний код 35133822) заборгованість за генеральною угодою №А1/18 від 20.12.2018: 535 425,25 грн основного боргу, 80 370,62 грн пені, 8 702,53 грн 3% річних та заборгованість за договором №228 від 20.12.2018: 152 758,20 грн основного боргу, 23 193,21 пені, 2 196,83 3% річних, 12 038,97 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 23.03.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 02.04.2020.

Суддя Мазовіта А.Б.