Рішення № 88672435, 09.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2020Справа № 910/1607/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфтайт»

про стягнення 239 283, 76 грн.,

Без виклику (повідомлення) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада Буд Холдинг» (далі - відповідач) про стягнення 239 283, 76 грн., з яких 198 258, 47 грн. основного боргу, 12 140, 00 грн. - 3% річних, 28 885, 29 грн. - інфляційних втрат. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір підряду, на виконання умов якого позивач виконав роботи з озеленення, які відповідачем оплачені не були. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1607/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов та попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи у відповідності до приписів частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження від 10.02.2020 у справі № 910/1607/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час відкриття провадження у справі, та отримана відповідачем 14.02.2020 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0103053442149.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.02.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Разом з тим, судом встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач змінив своє найменування та місцезнаходження, а наразі повним найменуванням відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайфтайт» (87526, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 4; код ЄДРПОУ 41086629).

У зв`язку з цим, ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2020 року змінено найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркада Буд Холдинг» на Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфтайт».

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2017 року між позивачем (Субпідрядник) та відповідачем (Генпідрядник) укладено Договір субпідряду № 118/1 на виконання робіт з озеленення в складі об`єкту: «Капітальний ремонт скверу по вул. Північній вздовж будинків № 2-В-46 в Оболонському районі м. Києва» (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами виконати роботи з озеленення в складі об`єкту: «Капітальний ремонт скверу по вул. Північній вздовж будинків № 2-В-46 в Оболонському районі м. Києва».

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що загальна вартість робіт за цим Договором згідно з Договірною ціною яка є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1) складає 897 804, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 149 634, 00 грн.

Згідно з п. 3.5. Договору приймання робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2В та довідки за формою № КБ-3.

За умовами пункту 3.6. Договору датою завершення робіт вважається дата прийняття Генпідрядником виконаних робіт на об`єкті в цілому з підписанням Акту приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1. Договору фінансування робіт за виконані роботи здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідки за формою КБ-3 з підтверджуючими документами (копіями накладних) тощо, наданими Субпідрядником.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Субпідрядник на підставі виконаних робіт складає відповідні документи та передає акти виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідкою КБ-3 для підписання Генпідряднику. Генпідрядник протягом 5 робочих днів перевіряє документи і підписує їх, а у разі не підписання обґрунтовує причину відмови.

В силу п. 4.3. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються Генпідрядником протягом 3 робочих днів після надходження коштів від Замовника - КО «Київзеленбуд».

Згідно з п. 4.4. Договору за послуги, надані Генпідрядником при виконанні даного Договору Субпідрядником, Генпідрядник зменшує оплату Субпідрядникові на 2,5% від вартості виконаних робіт (підсумок за актами робіт за формою № КБ-2в та довідкою КБ-3).

На виконання умов Договору позивачем були виконані роботи з озеленення в складі об`єкту: «Капітальний ремонт скверу по вул. Північній вздовж будинків № 2-В-46 в Оболонському районі м. Києва», що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 118/2 за грудень 2017 року на суму 112 454, 72 грн., актом приймання виконаних робіт № 118/1 за грудень 2017 року на суму 85 803, 75 грн., а всього на суму 198 258, 47 грн.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт належним чином не виконав, у зв`язку з чим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Дослідивши надані позивачем Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 судом встановлено, що вони є належними доказами в розумінні приписів статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують виконання позивачем робіт за Договором.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача зауважень до обсягу та якості виконаних позивачем робіт.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначалось судом вище, відповідно до п. 4.1. Договору фінансування робіт за виконані роботи здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідки за формою КБ-3 з підтверджуючими документами (копіями накладних) тощо, наданими Субпідрядником.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Субпідрядник на підставі виконаних робіт складає відповідні документи та передає акти виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідкою КБ-3 для підписання Генпідряднику. Генпідрядник протягом 5 робочих днів перевіряє документи і підписує їх, а у разі не підписання обґрунтовує причину відмови.

В силу п. 4.3. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються Генпідрядником протягом 3 робочих днів після надходження коштів від Замовника - КО «Київзеленбуд».

Джерело фінансування - кошти місцевого бюджету (п. 2.4. Договору).

Згідно з доводами позивача, неспростованими відповідачем відповідно до листа № 226-2643 від 25.05.2019 КО «Київзеленбуд» перерахував кошти за даним об`єктом 28.12.2017 року.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач повинен був розрахуватися з позивачем до 31.12.2017 року.

Однак, з огляду на те, що за умовами пункту 3.4. Договору оплата здійснюється протягом 3 робочих (а не календарних) днів, з урахуванням того, що 30, 31 грудня 2017 року та 1 січня 2018 року є вихідними та святковими днями, приймаючи до уваги положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, суд вважає, що оплатити виконані позивачем роботи відповідач повинен був у строк до 03.01.2018 року включно.

Одночасно суд зазначає, що за змістом ст. 511 ЦК України, зобов`язання не може створювати обов`язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов`язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов`язання залишається боржник, а не така особа.

При цьому, в силу ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, факт наявності чи відсутності надходження коштів від замовника в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати виконаних робіт, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Проте, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт не виконав.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, оскільки відповідач прийняв виконані позивачем роботи, однак в обумовлений Договором строк не оплатив їх вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відповідний борг в сумі 198 258, 47 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення інфляційних втрат за період з грудня 2017 року по січень 2020 року в сумі 28 885, 29 грн. та 3% річних за період з 31.12.2017 по 15.01.2020 в сумі 12 140, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату № 265 від 27.07.2007 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 31.12.2017 року по 15.01.2020 року в сумі 28 885, 29 грн. суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає положенням чинного законодавства, через неправильну методику розрахунку та невірне визначення початку нарахування інфляційних втрат, оскільки позивачем не враховано вищенаведеного порядку їх нарахування, у зв`язку з чим він нараховує інфляційні втрати поденно, а не за період прострочення в цілому шляхом перемноження місячних індексів інфляції.

При цьому, періодом нарахування інфляційних втрат позивач визначає з 31.12.2017 року по 15.01.2020 року, а показники індексу інфляції позивач вказує за період з грудня 2017 року по листопад 2019 року, зазначаючи, що за грудень 2019 року та січень 2020 року індекс інфляції не встановлено.

Також, суд зазначає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Таким чином, за висновком суду інфляційні втрати мають бути нараховані за період з лютого 2018 року по листопад 2019 року включно.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за період з лютого 2018 року по листопад 2019 року складає 25 306, 92 грн.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 12 140, 00 грн. за період з 31.12.2017 року по 15.01.2020, суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає положенням чинного законодавства з огляду на невірне визначення дня виникнення у відповідача обов`язку з оплати виконаних позивачем робіт. Крім того, здійснюючи розрахунок 3% річних позивачем не було враховано, що у 2020 році не 365, а 366 календарних днів.

За розрахунком суду, 3% річних за період з 04.01.2018 по 15.01.2020 року складає 12 090, 38 грн.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфтайт» про стягнення 239 283, 76 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфтайт» (87526, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 4; код ЄДРПОУ 41086629) на користь Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (04073, місто Київ, Московський проспект, будинок 26-А; код ЄДРПОУ 05416745) 198 258 (сто дев`яносто вісім тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн. 47 коп. основного боргу, 25 306 (двадцять п`ять тисяч триста шість) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 12 090 (дванадцять тисяч дев`яносто) грн. 38 коп. 3% річних та 3 534 (три тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн. 84 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 09.04.2020 року.

Суддя В.С. Ломака