Рішення № 88672239, 08.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2020Справа № 910/1171/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Собин»

до державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ»

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору прокуратура Київської області

про стягнення 75000,00 грн.,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Собин» до державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ» про стягнення 50000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013 щодо сплати на надані в листопаді та грудні 2019 року послуги.

Суд своєю ухвалою від 30.01.2020 відкрив провадження у справі № 910/1171/20, постановив розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог до 75000,00 грн., з яких: 25000,00 грн. за надані послуги зі зберігання майна у листопаді 2019 року, 25000,00 грн. - у грудні 2019 року та 25 000,00 грн. - у січні 2020 року.

Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ» подало клопотання про залучення до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, прокуратури Київської області. Обґрунтовуючи це клопотання позивач послався на те, що предметом зберігання є речові докази у кримінальному провадженні № 32013110060000149, витрати на зберігання яких повинні здійснюватись за рахунок Державного бюджету України. Оскільки процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює прокуратура Київської області, відповідач вважає, що рішення у справі може вплинути на обов`язок прокуратури щодо відшкодування понесених відповідачем витрат.

Суд своєю ухвалою від 19.02.2020 залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, прокуратуру Київської області.

Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ» (далі - Компанія) позовні вимоги відхилило у повному обсязі з огляду на таке:

- між сторонами відсутній будь-який акт приймання-передачі, який би свідчив про передачу поклажодавцем речових доказів у кримінальному провадженні та їх прийняття зберігачем, а тому договір відповідального зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013 не набрав чинності і є неукладеним;

- позивач завищив площу зберігання, що призвело до збільшення ціни зберігання речових доказів. Компанія уклала договір під впливом тяжких для неї обставин, на невигідних умовах, що є підставою для визнання Договору недійсним;

- витрати, пов`язані зі зберіганням речових доказів, повинне нести Головне слідче управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, підслідність якого в кримінальному провадженні № 32013110060000149 визначена постановою прокуратури Київської області від 05.09.2019.

Також відповідач заперечив проти визначено позивачем розміру витрат на послуги адвоката у розмірі 2500,00 грн., оскільки, на думку відповідача, ці витрати є неспівмірними із фактично наданою правовою допомогою адвоката.

У відзиві відповідач заявив клопотання:

- про залучення до участі у справі третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної аудиторської служби України.

Обґрунтовуючи мотиви клопотання відповідач зазначив, що Державна аудиторська служба України склала акт 07.11.2016 за результатами проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.01.2013 по 31.08.2016, в якому зазначила, що відповідач здійснив заяві витрати на суму 419237,00 грн. під час прийняття майна на зберігання. За таких обставин Державна аудиторська служба України може вернутися до суду з вимогою про притягнення керівника відповідача до відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Суд відмовляє в задоволенні цього клопотання, оскільки доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях і відповідач не навів жодних обставин, які свідчили проте, що рішення у справі може вплинути на права Державної аудиторської служби.

- про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи з метою встановлення дійсної площі, на якій розташовані речові докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Предметом розгляду у цій справі є стягнення плати за надані послуги, щомісячний розмір якої зафіксований в договорі за згодою сторін. Розмір площі, на якій розташовані речові докази, не є обставиною, що підлягає встановленню у цій справі, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення експертизи.

Прокуратура Київської області подала клопотання про виключення її зі складу учасників справи, оскільки з 05.09.2019 прокуратура Київської області не здійснює процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено за відсутності процесуальної процедури виключення учасника справи зі складу третіх осіб.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24.10.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «Собин» (зберігач) та державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (поклажодавець) уклали договір відповідального зберігання №10-13-109з/551 (далі - Договір), умовами якого передбачено, що за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання речові докази у кримінальному провадженні № 32013110060000149 від 03.04.2013 (далі - майно) у кількості, визначеному у додатках до договору «Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання».

Майно буде знаходитися на зберіганні за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, буд. 38 (п. 1.2 Договору).

Майно, яке передається на зберігання, постановою слідчого СУ ФР ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів міста Києва від 14.08.2013 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №32013110060000149 від 03.04.2013 (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього у такому технічному стані, у якому було прийняте на зберігання та зафіксовано у Протоколі огляду місця події від 13.08.2013 (п.2.1.5.). Повернення майна поклажодавцю здійснити за актом приймання-передачі (п. 2.1.6.).

Відповідно до п. 3.1 Договору поклажодавець зобов`язаний, зокрема передати зберігачеві майно на зберігання не пізніше, ніж через 10 календарних днів після підписання цього договору, а також забрати у зберігача майно до закінчення строку дії договору. Сплачувати зберігачу послуги за договором із розрахунку 15000, 00 грн. за 1 місяць відповідно до виставлених рахунків.

Цей договір набуває чинності з дати підписання акту передачі-приймання майна і діє до 31.12.2013 (п. 6.1 Договору).

Сторони Договору підписали додаток №1 до договору №10-13-109з/551 від 24 жовтня 2013 року «Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання». Цей перелік містить найменування та кількісний склад майна, що зберігає позивач відповідно до умов Договору.

У подальшому між сторонами були укладені додаткові договори № 1/713 від 27.12.2013, № 2/282 від 11.06.2014, № 3/315 від 02.06.2014 та № 5/666 від 31.12.2014 до договору зберігання №10-13-109з/551 від 24.10.2013.

Так, відповідно до додаткового договору №5/666 від 31.12.2014 сторони продовжили строк дії Договору до 31.06.2015 та збільшили вартість послуг зберігання до 25000,00 грн. за один місяць.

31.06.2015 Договір припинив свою дію.

Згідно з частиною третьою статті 946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не забрав майно у позивача.

Предметом розгляду у цій справі є стягнення плати за надані послуги у листопаді, грудні 2019 року та січні 2020 року.

Під час судових розглядів про стягнення плати за попередні періоди суди встановили таке:

- 31.06.2015 Договір припинив свою дію, проте відповідач переданого на зберігання позивачу майна не забрав, отже відповідно зобов`язаний сплачувати позивачу кошти за весь фактичний час його зберігання;

- посилання відповідача на неукладеність договору є необґрунтованим, оскільки в період з 06.11.2013 по 10.06.2015 відповідач підписав відповідні акти надання послуг та сплатив за надані послуги за ними;

- правові підстави для визнання недійсним договору відповідального зберігання від 24.10.2013. №10-13-109з/551 відсутні (рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 та Вищого господарського суду України від 15.03.2016, у справі №910/25267/15 за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Собин» до ДПАТ «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ» про стягнення 175000,00 грн. та за зустрічним позовом ДПАТ «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Собин» про визнання недійсним договору відповідального зберігання від 24.10.2013 №10-13-109з/551).

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії», існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи відповідача про неукладеність та недійсність Договору.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з умовами Договору, саме на відповідача покладено обов`язок з оплати наданих позивачем послуг зі зберігання вказаного майна, а тому посилання скаржника на те, що слідчі органи повинні нести витрати за цим Договором є необґрунтованими.

Відповідачем не сплачена вартість послуг зберігання майна за листопад, грудень 2019 року та січень 2020 року, що становить 75000 грн.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач надав належні докази понесення 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правничої допомоги № 02/12/19, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1103 від 03.03.2014, акт № 20.01.2020 прийому-передачі наданих послуг до договору від 20.01.2020, рахунок-фактура № 20/01 від 20.01.2020, платіжне доручення від 23.01.2020).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Собин» до державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «УКРАГРОЛІЗИНГ».

Стягнути з державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-А, ідентифікаційний код 30401456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Собин» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, буд. 38, ідентифікаційний код 36298149) 75000,00 грн. боргу, 2102,00 грн. судового збору, 2500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».

Суддя С. А. Ковтун