Рішення № 88672010, 31.03.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/1/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2020 Справа № 908/3539/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3539/19

за позовом: Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А)

до відповідача: Новомиколаївського селищного комунального підприємства “Варта” (70101, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Українська, буд. 34)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

У Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 12/1892 від 17.12.2019) Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради до Новомиколаївського селищного комунального підприємства “Варта” про стягнення 583316,67 грн. заборгованості за послуги з водовідведення, яка виникла за договором від 02.05.2019 № 233, 32593,66 грн. пені, 3071,32 грн. 3% річних, 4223,22 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 21.12.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3539/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2019 у справі № 908/3539/19 вказана позовна зава залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До суду від позивача надійшла письмова заява, якою усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3539/19 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/1/20. Підготовче засідання призначено на 06.02.2020

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 за усним клопотанням відповідача відкладено підготовче засідання на 03.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.03.2020 підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду по суті на 31.03.2020. Також вказаною ухвалою прийнято до розгляду заяву вих. № 12/0268 від 07.02.2020 про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, предметом спору у даній справі є вимоги Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради до Новомиколаївського селищного комунального підприємства “Варта” про стягнення 461043,33 грн. заборгованості за послуги з водовідведення, 49210,68 грн. пені, 4982,17 грн. 3% річних, 4223,22 грн. втрат від інфляції.

У судове засідання 31.03.2020 представники учасників справи не з`явилися.

Про час та місце судового розгляду справи по суті повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 31.03.2020 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 233 від 02.05.2019 про надання послуг з водовідведення. Позов обґрунтований ст.ст. 509, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 216, 217, 220 ГК України.

У письмовій заяві про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 05.02.2020, позивач зазначив, що позивач надав відповідачу послуги з водовідведення за період: травень – листопад 2019 на суму 590939,45 грн. Частина суми в розмірі 122273,37 грн. сплачена після подачі позовної заяви. Заборгованість становить 461043,33 грн.

Відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що надані позивачем акти-рахунки не містять змісту господарської операції (не зазначено за надання яких послуг і відповідно до якого договору нараховані суми до сплати). Позивачем допущені порушення ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

28.02.2020 до суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій позивач виклав свої пояснення щодо заперечень відповідача та мотиви їх відхилення. 30.03.2020 надійшли письмові додаткові пояснення позивача.

30.03.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У порушення ч. 8 ст. 42 ГПК України вказане клопотання електронним цифровим підписом представника учасника справи не скріплене відтак судом не розглядається.

Враховуючи закінчення строку розгляду справи по суті, належне повідомлення учасників справи про призначене судове засідання, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.05.2019 між Комунальним підприємством “Облводоканал” Запорізької обласної ради (позивач) та Новомиколаївським селищним комунальним підприємством “Варта” (виконавець за договором, відповідач) укладений договір № 233 про надання послуг з водовідведення.

За умовами договору (пункт 1.1) предметом договору є послуги з приймання у системи каналізації стічних вод, створених у процесі господарської діяльності виконавця при обслуговуванні внутрішньо-міських каналізаційних мереж споживачів (населення, бюджет, інші споживачі) смт. Новомиколаївка. Облводоканал забезпечує виконавцю приймання стічних вод через мережі централізованого водовідведення за адресою: каналізаційна насосна станція смт. Новомиколаївка.

Договір діє з 01.05.2019 по 31.12.2019 (п. 2.1 у редакції додаткової угоди № 1 від 30.09.2019).

Згідно п. 3.2.1 договору, виконавець бере на себе зобов`язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водовідведення.

У розділі 5 договору сторони врегулювали порядок розрахунків. Згідно п. 5.1 для обліку обсягів стічних вод виконавця, прийнятих на межі розподілу мереж згідно схеми розподілу зон обслуговування та меж балансової належності каналізаційних мереж водовідведення облводоканалом встановлено прилад обліку.

Відповідно до п. 5.2 основним документом на оплату є акт-рахунок. Розрахунковий період є календарний місяць. Акти-рахунки виписуються виконавцю представником облводоканалу відповідно до показань приладу обліку в останній календарний місяць. Відповідальна особа виконавця зобов`язана підписати акти-рахунки та самостійно отримати у облводоканалі один примірник. До 12 числа наступного за звітним місяцем виконавець зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок облводоканалу суму, вказану в акті-рахунку.

Обсяг стічних вод, що приймається у системи каналізації, здійснюється на основі показань засобу обліку (п. 5.3).

Згідно додаткової угоди № 2 від 01.12.2019сторони вирішили достроково розірвати договір за взаємною згодою сторін. У частині розрахунків за отримані послуги умови договору залишаються незмінними та обов`язковими для виконання виконавцем та діють до повного розрахунку за отримані послуги з облводоканалом. У пункті 2 додаткової угоди зазначено, що виконавець визнає заборгованість з оплати послуг водовідведення, яка виникла в нього під час дії договору № 233 від 02.05.2019 перед облводоканалом.

Зобов`язання згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема з договору та інших правочинів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Аналогічний припис викладений у ст. 173 Господарського кодексу України, якою визначено поняття господарського зобов`язання.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Спір між сторонами виник з приводу наявності заборгованості за договором № 233 від 02.05.2019 про надання послуг з водовідведення.

Як слідує з матеріалів справи, представниками сторін без зауважень та заперечень підписані акти-рахунки на загальну суму 590939,45 грн.: № 233 за період з 01.07 по 31.07.2019 на суму 113852,82 грн.; № 233 за період з 01.08 по 31.08.2019 на суму 126902,39 грн.; № 233 за період з 01.09 по 30.09.2019 на суму 115675,60 грн.; № 233 за період з 01.10 по 31.10.2019 на суму 119532,31 грн.; № 233за період з 01.11 по 30.11.2019 на суму 114976,33 грн. В усіх актах-рахунках зазначені покази водолічильника та витрати стічних вод. Відповідно до складеного сторонами акту технічного обстеження водопроводу від 02.09.2019, у зв`язку з відсутністю живлення витратоміра у період з 01.08 по 31.08.2019 протягом 37 хвилин, облік стічної води не відбувався, об`єм стічної води у цей час визначався за середньодобовою витратою.

Позивач направив відповідачу претензію про сплату 364632,43 грн. заборгованості за послуги по договору № 233 від 02.05.2019, яка виникла станом на 17.09.2019. Претензія отримана представником відповідача 19.09.2019. Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня.

Згідно розрахунку, викладеного у позовній заяві, відповідачем було сплачено 7622,78 грн. за липень 2019, заборгованість склала 583316,67 грн.

Відповідач у відзиві вказав, що дані акти є неналежними доказами, оскільки суперечать ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: не містять змісту господарської операції.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву та в усних поясненнях підтвердив укладення договору № 233 від 02.05.2019 та не заперечував фактичного надання послуг за договором позивачем відповідачу за переліченими у позові актами-рахунками, копії яких долучені до матеріалів справи.

Так, у пункті 5.2 договору № 233 сторони встановили, що відсутність заперечень до актів-рахунків у термін 3 банківських днів з моменту отримання підтверджує визнання виконавцем обсягу, якості наданих йому послуг, розміру плати за них та прийняття їх в повному обсязі. Матеріали дійсної справи не містять доказів складення заперечень до актів-рахунків, що складені за період з липня по листопад 2019.

Суд враховує, що усі акти-рахунки містять номер, який відповідає номеру договору (№ 233), дату та місце їх складення, прізвища та ініціали осіб, що підписали акти-рахунки. В актах-рахунках зазначені показання водолічильника, витрати стічних вод, об`єкт споживача, сума, що належна до сплати.

Крім того, відповідач, здійснюючи оплату за договором, посилався на конкретні акти-рахунки, зазначаючи їх номер та дату складення.

Оскільки відповідач складення актів-рахунків, які покладені в підставу позову, не спростував, показання засобу обліку, що зазначені в актах, не заперечив, суд приходить до висновку, що вказані акти є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказами надання позивачем послуг за договором № 233 від 02.05.2019.

Згідно матеріалів справи відповідач після звернення позивача до суду з позовом сплатив позивачу заборгованість у загальній сумі 122273,37 грн. (106230,04 грн. за липень 2019, 16043,33 грн. за серпень 2019). Усього за липень 2019 відповідачем сплачено 113852,82 грн.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач доказів сплати позивачу заборгованості не подав.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 461043,33 грн. заборгованості по оплаті послуг з водовідведення.

Позивачем заявлені також позовні вимоги, згідно заяви про збільшення позовних вимог у цій частині, про стягнення з відповідача 49210,68 грн. пені, 4982,17 грн. 3% річних та 4223,22 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

3% річних нараховані позивачем за загальний період із 13.08.2019 по 03.02.2020 окремо по кожному акту-рахунку.

Перевіривши розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, судом встановлено, що він містить арифметичні помилки, до стягнення з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 4978,58 грн. 3% річних. У стягненні 3,69 грн. судом відмовляється у зв`язку з необрунтованістю.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Позивач нараховує інфляційні втрати за загальний період із серпня по листопад 2019 включно на заборгованість, яка виникла за актами-рахунками за липень-жовтень 2019.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду судом встановлено, що інфляційні втрати за вказаний період становлять 4233,94 грн.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, із відповідача на користь позивача стягується 4223,22 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.2 договору № 233 у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані облводоканалом послуги в термін, зазначений у розділі 5 «Порядок розрахунків» даного договору, виконавець зобов`язаний сплатити облводоканалу пеню в розмірі 0,5% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діяла у період прострочки. Період нарахування пені не обмежується.

Здійснивши перерахунок пені за період із 13.08.2019 по 03.02.2020, як заявлено позивачем, судом встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 48937,00 грн. пені. У стягненні 273,68 грн. пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю.

На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач подав до суду письмове клопотання від 26.02.2020 вих. № 12/0429 про поставлення ухвали про повернення надлишково сплаченої суми судового збору у зв`язку з зменшенням розміру позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне постановити ухвалу про повернення Комунальному підприємству “Облводоканал” Запорізької обласної ради з Державного бюджету України 1556,18 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Новомиколаївського селищного комунального підприємства “Варта” (70101, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Українська, буд. 34, код ЄДРПОУ 32456533) на користь Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А, код ЄДРПОУ 03327115) 461043 (чотириста шістдесят одна тисяча сорок три) грн. 33 коп. заборгованості за послуги з водовідведення, 48937 (сорок вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн. 00 коп. пені, 4978 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 58 коп. 3% річних, 4223 (чотири тисячі двісті двадцять три) грн. 22 коп. інфляційних втрат та 7787 (сім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 73 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Постановити ухвалу про повернення Комунальному підприємству “Облводоканал” Запорізької обласної ради з Державного бюджету України 1556,18 грн. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 09 квітня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко