Рішення № 88672008, 07.04.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/11/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2020 справа № 908/129/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали

за позовом публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (69005, м. Запоріжжя, вул. Кам`яногорська, буд. 10)

до відповідача Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, буд. 68-А)

про стягнення 25723,35 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Розглядаються позовні вимоги про стягнення з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області 25723,35 грн., які складаються з 20709,11 грн. 3% річних та 5014,24 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань з оплати заборгованості, встановленої рішеннями господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі № 908/2023/18 та від 26.06.2019 у справі № 908/1106/19.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2020 справу № 908/129/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 07.02.2020, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/129/20, присвоєно справі номер провадження 18/11/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений тридцятьма днями з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України), якщо судове засідання не проводиться, сплив 10.03.2020 (з урахуванням того, що останній день процесуального строку припадає на вихідний день), тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 07.04.2020.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи рішення прийнято без його проголошення – 07.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішеннями господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі № 908/2023/18 та від 26.06.2019 у справі №908/1106/19 встановлені обставини щодо прострочення відповідачем виконання обов`язку відшкодування позивачу, як оператору телекомунікацій, який надає відповідні послуги зв`язку споживачам – фізичним особам в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати, витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. На виконання наведених судових рішень не здійснено жодної оплати, що, за доводам позивача, є підставою для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань з оплати встановленої рішеннями господарського суду заборгованості. Посилаючись на ст.ст. 526, 527, 530, 612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику позивача 12.02.2020 та повноважному представнику відповідача 12.02.2020.

Від відповідача 26.02.2020 (в межах встановленого судом строку) надійшов відзив на позов, в якому відповідач відзначив, що рішеннями господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/2023/18 та від 26.06.2019 у справі №908/1106/19 визначена заборгованість Управління перед ПАТ “Укртелеком” за надані послуг зв`язку, які виникли без договірних відносин у розмірі 837223,52 грн. та 179140,23 грн., а також 12558,35 грн. та 2687,10 грн. судового збору. За доводами відповідача, нарахуванням 3% річних є безпідставним, оскільки, з огляду на приписи ст. 625 ЦК України, 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних, а в даному випадку жодного договору з цього приводу сторонами не укладалось. Крім того, 3% річних та інфляційні втрати нараховується на суму основного боргу, а тому безпідставним є їх нарахування на стягнутий рішеннями суду судовий збір. Відповідно до “Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 85 зі змінами, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, рішення судів виконуються на підставі документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства. Для забезпечення виконання судових рішень на 2019 рік рішеннями 45 сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання прийнята міська програма “Забезпечення виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі судових рішень про стягнення коштів міського бюджету, боржником по яких є Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області”. Враховуючи обмежене фінансування та можливості міського бюджету, фінансування видатків здійснюється відповідно до затвердженого паспорту бюджетної програми в межах коштів, передбачених у міському бюджеті на її виконання та у порядку черговості надходження виконавчих документів до органів Казначейства. Управління зверталося до Фінансового управління Мелітопольської міської ради Запорізької області з проханням забезпечити наявність достатнього фінансування за міською програмою для здійснення безспірного списання коштів у 2019 та 2020 роках. Отже, Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області вжито всі заходи для наявності коштів на рахунку відповідно до Бюджетного кодексу України. Просить прийняти до уваги що відповідно до установчих документів Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради є виконавчим органом Мелітопольської міської ради, підзвітним та підпорядкованим міському голові та не є прибутковою організацією і немає на меті одержання прибутку. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Від позивача 03.03.2020 надійшла відповідь на відзив. За доводами позивача, між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги. При цьому чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання. Вважає, що в силу ст. 75 ГПК України не потребує доведенню обов`язок відповідача сплатити встановленнями рішеннями у господарських справах №№ 908/2023/18, 908/1106/19 заборгованість та судовий збір. Відповідач, не виконуючи рішення суду, користується грошовими коштами позивача, оскільки витрати на оплату судового збору вже були понесені позивачем, а відповідачем дані суми не відшкодовані. Відносно посилання відповідача на наявність міської програми по забезпеченню виконання грошових зобов`язань позивач вказує, що лише сам факт наявності існування програми не звільняє відповідача від обов`язку виконання судових рішень та не звільняє від відповідальності за користування чужими грошовими коштами у зв`язку із невиконанням зобов`язань належним чином. Вважає, що доводи відповідача про вжиття ним усіх можливих заходів забезпечення фінансування на виконання судових рішень є необґрунтованими. Дії відповідача мають формальний характер, оскільки у разі відсутності грошових коштів на відшкодування наданих послуг останній мав звернутися до обласної ради Запорізької області з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань перед позивачем. Позивач відзначив, що саме неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків щодо проведення звіряння та взяття на облік зобов`язань щодо відшкодування заборгованості за надані позивачем телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян стало підставою виникнення заборгованості та спричинило необхідність звернення позивача для стягнення заборгованості в судовому порядку.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що на підставі ст. 91 Бюджетного кодексу України прийнята міська програма «Компенсаційні виплати, відшкодування витрат за надані пільги та надання додаткової соціальної допомоги окремим категоріям громадян». Відповідальним виконавцем та головним розпорядником коштів є Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, разом з тим, зважаючи на наявність декількох важливих напрямків реалізації цієї програми, провести фінансування в повному обсязі за надані пільги неможливо. Крім того відповідач вважає, що строк виконання рішень господарського суду у справах № 908/2023/18 та №908/1106/19, якими визначена заборгованість Управління перед позивачем та стягнуто судовий збір, не встановлено. Про здійснення всіх заходів для наявності коштів для забезпечення виконання зобов`язання, за твердженням відповідача, свідчать листи із зверненням до начальника фінансового управління Мелітопольської міської ради Запорізької області. Наголошує, що грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України, передбачають насамперед договірні відносини.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Суд приймає до уваги встановлений згідно постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 карантин та внесення 30.03.2020 у зв`язку з цим змін до законодавчих актів України, в тому числі ГПК України, щодо продовження строків. Разом з тим, враховуючи надання відповідачем відзиву на позов, висловлення позивачем заперечень у відповіді на відзив та надання відповідачем заперечень на відповідь на відзив, а також відсутність з боку сторін жодних заяв щодо розгляду справи, підстави для продовження процесуального строку на строк дії такого карантину відсутні.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Згідно статті 63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку”, Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, Закону України “Про охорону дитинства”, Закону України “Про прокуратуру”, Закону України “Про Національну поліцію”, Закону України “Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації в Україні”, Кодексу Цивільного захисту України, Закону України “Про Службу безпеки України”, Закону України “Про освіту”, Закону України “Про позашкільну освіту”, Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, Закону України “Про культуру”, Закону України “Про музеї і музейну справу”, Закону України “Про захист рослин” та Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок бюджетних коштів. При цьому, зобов`язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов`язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін виникають безпосередньо із законів України.

Згідно з Типовим переліком бюджетних програм та результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі "Соціальний захист та соціальне забезпечення", затвердженим наказом Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України від 27 вересня 2010 року № 1097/290 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 949/18244, за рахунок місцевого бюджету фінансується надання пільг з оплати послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг за КТКВК 090203, 090206, 090209, 090214, 170102, 170203,170302,170602.

Частиною 3 статті 142 Конституції України встановлено, що витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

З 01.01.2017 внесені зміни до Бюджетного кодексу України.

Приписами п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, вищевказані норми закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її державних органів відшкодувати такі пільги.

У зв`язку із тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати позивачу вартості телекомунікаційних послуг наданих споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають у м. Мелітополь Запорізької області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством за період з травня 2017 року по серпень 2018 року та за період з вересня 2018 по грудень 2018 року позивач звернувся до суду з відповідними позовами про стягнення заборгованості в сумі 837223,52 грн. та 179140,23 грн. відповідно.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/2023/18 позовні вимоги ПАТ “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” задоволено, стягнуто з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ПАТ “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” 837223,52 грн. вартості наданих телекомунікаційних послуг за період з травня 2017 року по серпень 2018 року та 12558,35 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили 19.04.2019 (з урахуванням ухвали про повернення апеляційної скарги).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.06.2019 у справі №908/1106/19 позовні вимоги ПАТ “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” задоволено, стягнуто з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ПАТ “Укртелеком” в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” 179140,23 грн. заборгованості та 2687,10 грн. судового збору. Рішення в апеляційному порядку не оскаржено та 22.10.2019 набрало законної сили.

У зв`язку з тим, що визначену рішеннями господарського суду заборгованість відповідачем не погашено, позивачем нараховано відповідачу 20709,11 грн.3% річних та 5014,24 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Обставини дотримання відповідачем своїх зобов`язань, які випливають безпосередньо із Закону, стали предметом дослідження господарським судом Запорізької області у справах № 908/2023/18 та № 908/1106/19.

Зокрема, рішенням господарського суду від 06.02.2019 у справі № 908/2023/18 встановлено, що позивачем на виконання законодавчих актів України в період з травня 2017 року по серпень 2018 року надано телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян на суму 837223,52 грн., вартість яких відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, не відшкодовано.

Також рішенням господарського суду від 26.06.2019 у справі № 908/1106/19 встановлено аналогічне порушення з боку відповідача за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року та зафіксовано заборгованість в сумі 179140,23 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт порушення з буку відповідача зобов`язань щодо відшкодування позивачу 837223,52 грн. та 179140,23 грн. вартості наданих послуг зв`язку пільговій категорії громадян остаточно встановлено рішеннями господарського суду від 06.02.2018 у справі №908/2023/18 та від 26.06.2019 у справі № 908/1106/19.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

На підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань, встановлених рішеннями господарського суду, позивач нарахував та заявив до стягнення 19349,14 грн. 3% річних за період з 19.04.2019 по 20.01.2020 та 5014,24 грн. інфляційних втрат за період з 19.04.2019 по 31.12.2019 за невиконання рішення у справі №908/2023/18, а також 1359,97 грн. 3% річних за період з 22.10.2019 по 20.01.2020 за невиконання рішення у справі № 908/1106/19.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Оскільки заборгованість, остаточно визначену рішеннями господарського суду, відповідачем не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним. Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період (за період з 19.04.2019 по 20.01.2020 за невиконання рішення у справі № 908/2023/18 та за період з 22.10.2019 по 20.01.2020 за невиконання рішення у справі № 908/1106/19), за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, судом встановлено, що розмір річних процентів складає 19057,41 грн. та 1339,07 грн. відповідно і в цих сумах вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню. В решті заявлених вимог про стягнення 3% річних (291,73 грн. та 20,90 грн.) слід відмовити через необґрунтованість.

Суд зауважує, що в розрахунку 3% річних позивач нарахування здійснює виходячи з сум заборгованості, до яких включені стягнуті за рішеннями господарського суду суми судових витрат.

Разом з тим, позивачем не прийнято до уваги, що три проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу, а тому нарахування 3% річних на суму відшкодованого судового збору є безпідставним. Стягнення судового збору за рішенням суду не змінює правову природу цих коштів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Першої палати Касаційного цивільного суду у постановах від 10.10.2018 у справі № 758/7649/16 та від 10.01.2019 у справі № 718/2081/17.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство за заявлений позивачем період (з 19.04.2019 по 31.12.2019), судом встановлено, що розрахунок позивача є неправильним з огляду на включення позивачем до суми заборгованості стягнутого рішенням суду судового збору.

За період з травня 2019 по грудень 2019 року включно сума інфляційних втрат складає 4945,14 грн. і в цій сумі вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню. В решті заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат (69,10 грн.) суд відмовляє, як заявлених необґрунтовано.

Посилання відповідача на відсутність між сторонами договірних відносин суд визнав безпідставним, оскільки, як зазначалось вище, надання пільговим споживачам телекомунікаційних послуг передбачено вимогами чинного законодавства України. Тобто зобов`язання сторін є такими, що виникли із актів цивільного законодавства.

Доводи відповідача відносно здійснення ним всіх заходів для наявності коштів та посилання на існування міських програм, суд визнав необґрунтованими, оскільки лише сам факт наявності існування програм не звільняє відповідача від обов`язку виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Частиною 4 ст. 11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі “Кечко проти України” (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

З огляду на приписи ст. 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Як вже зазначалося вище, доказів виконання рішень господарського суду Запорізької області у справах №№ 908/2023/18, 908/1106/19 ані в добровільному, ані в примусовому порядку суду не надано.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 20396,48 грн. 3% річних та 4945,14 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про звільнення його від відповідальності за невиконання обов`язку щодо сплати визначеної рішеннями господарського суду заборгованості не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2070,81 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Богдана Хмельницького, буд. 68-А, ідентифікаційний код 03193086) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (69005, м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, буд. 10, ідентифікаційний код 21560766) 20396,48 грн. (двадцять тисяч триста дев`яносто шість грн. 48 коп.) 3% річних, 4945,14 грн. (чотири тисячі дев`ятсот сорок п`ять грн. 14 коп.) інфляційних втрат та 2070,81 грн. (дві тисячі сімдесят грн. 81 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 08.04.2020.

Суддя В.В. Левкут