Рішення № 88670234, 09.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 квітня 2020 року справа №640/13318/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)третя особаГоловне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі по тексту - третя особа, ГУ ДКСУ)про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття передбачених статтею 43 Податкового кодексу України заходів, спрямованих на повернення помилково та надмірно сплачених коштів; 2) зобов`язання відповідача скласти та подати висновок до органу Державної казначейської служби про повернення помилково сплачених коштів у сумі 19 873,33 грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що не повинен сплачувати податковий борг, який виник внаслідок прощення банком відсотків за користування кредитом та не є додатковим благом у розумінні положень податкового законодавства, а сплачені грошові кошти у розмірі 19 873,33 грн. мають бути повернені як помилково сплачені.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №641/13318/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; залучено до участі у справі ГУ ДКСУ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки ОСОБА_1 має податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, що є законодавчо встановленим обмеженням для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань. Крім того, станом на 06 серпня 2019 року у ФОП ОСОБА_1 наявний борг з єдиного соціального внеску в сумі 2 718,32 грн.

У додаткових поясненнях відповідачем зазначено, що податковий борг виник 20 березня 2015 року у зв`язку з несплатою податкового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 22 січня 2015 року №0000661701 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яке позивачкою не оскаржувалось та є чинним станом на дату розгляду справи, а отже визначена сума грошового зобов`язання вважається узгодженою.

Позивач у додаткових поясненнях вказав, що податковий борг виник у зв`язку зі списанням банком відсотків за кредитним договором, що не є додатковим благом у розумінні положень Податкового кодексу України; заборгованість з єдиного соціального внеску у ОСОБА_1 відсутня, а, отже, відсутній обов`язок зі сплати податку, і сплачені кошти підлягають поверненню, як помилково сплачені.

Третя особа пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надала.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як зазначено відповідачем, податковий борг ОСОБА_1 виник на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 22 січня 2015 року №0000661701 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, прийнятого за наслідками акта перевірки від 03 грудня 2014 року №1330/26-54-17-01-17-2854305567.

Крім того, за несплату податкового боргу контролюючим органом у порядку підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України донараховано пеню. На підтвердження наявності у ОСОБА_1 податкового боргу відповідачем долучено до матеріалів справи копії інтегрованої картки платника податку, з якої вбачається, що загальна сума податкового боргу станом на 28 лютого 2019 року складає 19 350,63 грн.

Листом від 17 жовтня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві повідомлено ОСОБА_1 про наявність податкового боргу.

На запит від 30 листопада 2018 року про надання інформації щодо походження податкового боргу листом від 14 грудня 2018 року №84227/Г/26-15-17-03-27 повідомлено, що станом на 01 січня 2018 року згідно облікових даних інтегрованих карток інформаційно-телекомунікаційної системи контролюючого органу ГУ ДФС у м. Києві у платника податків ОСОБА_1 обліковувався податковий борг по податку на доходи фізичних осіб у сумі 17 783,47 грн., який виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02 лютого 2015 року №0000661701 (основний платіж 13 096,18 грн., штрафні санкції 3 444,05 грн. та пеня 1 243,24 грн.), винесених за результатами документальної позапланової перевірки згідно акту від 03 грудня 2014 року №1330/26-54-17-01-2854305567; одночасно з`ясовано, що платником податків сплачено грошові зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 19 873,33 грн. (платіжне доручення від 08 листопада 2018 року @2PL049592); крім того, відповідно до статті 129 Податкового кодексу України нарахована пеня по податку на доходи фізичних осіб у сумі 19 350,95 грн.; станом на 13 грудня 2018 року відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи контролюючого органу ГУ ДФС у м. Києві у позивача обліковується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб у сумі 19 350,95 грн.; додатково повідомлено, що станом на 13 грудня 2018 року за позивачем обліковується податковий борг по єдиному соціальному внеску у сумі 7 371,16 грн.

30 листопада 2018 року позивач подав до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву про повернення помилково сплачених грошових коштів, обґрунтовану помилковою сплатою грошових коштів згідно квитанції від 08 листопада 2018 року @2PL049592 у зв`язку відсутністю у позивача обов`язку зі сплати податку з прощених банком процентів за кредитним договором з проханням повернути помилково сплачені до бюджету грошові кошти як податок на доходи фізичних осіб у розмірі 19 873,33грн. шляхом перерахування їх на банківські реквізити платника податків.

Листом від 14 грудня 2018 року №84467/26-15-13-04-20 повідомив про відсутність законодавчих підстав для повернення зазначеної суми коштів, оскільки станом на дату надання відповіді відповідно до інтегрованих карток позивача за платежами податок на доходи фізичних осіб факт переплати суми 19 873,33 грн. відсутній.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 30 листопада 2018 року про надання рішень та акта перевірки листом від 29 грудня 2018 року №88948/Г/26-15-42-02-27 повідомлено, що ГУ ДФС у м. Києві здійснено запит до відділу організації архівної справи управління документального забезпечення ГУ ДФС у м. Києві щодо надання копій визначених документів, які будуть направлені на адресу позивача у разі їх надходження до управління контрольно-перевірочної роботи.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За змістом підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

У відповідності до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішеннями, прийнятими державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що умовами повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань є відсутність у платника податків податкового боргу, воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Таким чином, з урахуванням змісту позовних вимог, у межах спірних правовідносин належить встановити факт надмірної сплати позивачем суми грошових зобов`язань в розмірі 19 873,33 грн., відсутність податкового боргу та подання заяви про повернення коштів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з квитанцією від 08 листопада 2018 року №0.0.1179741510.1 ОСОБА_1 сплатила кошти у розмірі 19 873,33 грн., що також не заперечується відповідачем під час розгляду справи та підтверджується наявною у справі копією квитанції.

Як зазначено відповідачем, податковий борг ОСОБА_1 виник за наслідками винесення податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року №0000661701 ДПІ в Оболонському районі м. Києва на підставі акта перевірки від 03 грудня 2014 року №1330/26-54-17-01-17-2854305567. Крім того, за несплату податкового боргу контролюючим органом у порядку підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України донараховано пеню.

На підтвердження наявності у ОСОБА_1 податкового боргу відповідачем долучено до матеріалів справи копії інтегрованої картки платника податку, з якої вбачається, що загальна сума податкового боргу станом на 28 лютого 2019 року складає 19 350,63 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження скасування податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року №0000661701 у визначеному Податковим кодексом України порядку, як і відсутні докази на підтвердження його оскарження Гончаренко О.В.

У свою чергу, відповідач на підтвердження наявності у ОСОБА_1 податкового боргу надав до матеріалів справи копію інтегрованої картки платника податку, з якої вбачається про наявність у неї податкового боргу.

Згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частина четверта статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, згідно з якими: відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи; перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації; Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ; відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Таким чином, копії письмових доказів, наявні у справі, мають бути належним чином засвідченими.

Суд звертає увагу, що надані позивачем світло копії податкового повідомлення-рішення, акта перевірки, доказів їх направлення та вручення не засвідчені в установленому порядку та не містять будь-яких відміток про засвідчення копії документа, зокрема «Згідно з оригіналом», назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Тому вказані документи не приймаються судом в якості доказів на підтвердження доводів відповідача.

Проте, відсутність в матеріалах справи належним чином засвідчених копій зазначених документів не спростовує наявність у ОСОБА_1 податкового боргу.

Наведене свідчить, що факт надмірної сплати суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19 873,33 грн. не підтверджується матеріалами справи, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у ОСОБА_1 права на повернення з бюджету надмірно сплаченої суми по податку на доходи фізичних осіб у зазначеному розмірі.

При цьому судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо відсутності правових підстав для сплати податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року №0000661701, який виник внаслідок прощення банком відсотків за користування кредитом та не є додатковим благом у розумінні положень податкового законодавства, оскільки зазначене не є предметом позову в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття передбачених статтею 43 Податкового кодексу України заходів, спрямованих на повернення помилково та надмірно сплачених коштів та зобов`язання вчинити дії нормативно і документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980);

Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 37993783).

Суддя В.А. Кузьменко