Ухвала суду № 88670185, 08.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

08 квітня 2020 року м. Київ № 640/7885/20

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаусхолд Джи Трейд"

до Одеської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Хаусхолд Джи Трейд" з позовом до Одеської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд: визнати протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів 24.01.2020 №UA500020/2020/000004/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/000020 від 24.01.2020; покладення на відповідача обов`язку надати МД від 03.01.2020 №UA500110/2020/000073, UA500120/2019/11453 від 01/11/2019 UA500060/2019/35404 від 01/11/2019.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із частиною першою статті 57 цього Кодексу представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

Частиною 4 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи (ч.6 цієї статті).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (надалі - Закон №5076-VI) адвокатом може бути фізична особа, яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді.

Враховуючи викладене, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документа, що посвідчує його повноваження у визначеному законодавством порядку.

Таким чином, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в адміністративному суді.

Наведена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 09.01.2018 по справі К/9901/3878/17 (справа № 826/15167/15).

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява підписана представником позивача за довіреністю від 19.08.2019 - Бондаренко О.В.

За змістом ч. 3 ст. 244 Цивільного Кодексу України довіреністю є письмовий документ, який видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (доповнено згідно з Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017; у судах апеляційної інстанції - з 01.01.2018; у судах першої інстанції - з 01.01.2019 (абзац перший); представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01.01.2020 (абзац другий); представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню".

Отже, з 01.01.2019 представництво інтересів у справах що не віднесені до категорії незначної складності здійснюється адвокатами.

У свою чергу, до довіреності представником позивача не було надано свідоцтва на здійснення адвокатської діяльності, крім того, у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутня інформація про ОСОБА_1 .

Таким чином, суд зазначає, що реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником. Вказана позиція підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 13 березня 2018 року у справі №914/2772/16 та від 21 березня 2018 року у справі №914/2771/16.

У рішенні від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що "право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїх рішеннях від 05.02.2018 року по справі № 815/3402/17, від 22.01.2018 року по справі № 813/1159/17, від 20.03.2018 року по справі № 818/1058/17.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

висновку, що позов подано особою, яка не має право його підписувати.

Крім того, суд повідомляє, що відповідно до вимог ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву повернути.

2. Ухвалу про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням.

Ухвала, відповідно до змісту ч. 2 ст. 256 та п. 5 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту її підписання .

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та в строки, передбачені ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур