Рішення № 88669970, 09.04.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року справа № 580/808/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанов,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – Головне управління, позивач) подало позов до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі – міжрегіональне управління юстиції, відповідач), в якому просить скасувати постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору в сумі 18892,00 грн від 13.02.2020 та про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 163,30 грн від 13.02.2020 за ВП № 61279476.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що оскаржувані постанови винесені з порушенням норм Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки державним виконавцем не враховано, що листом від 05.03.2020 № 2300-0802-8/7910 Головне управління повідомило державного виконавця про виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження у добровільному порядку та в межах повноважень покладених на органи Фонду.

Позивач зазначає, що на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, Головне управління здійснило нарахування стягувачеві компенсацію втрати частини доходів, що підтверджується протоколом про нарахування, однак виплата цієї компенсації буде здійснена відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649.

Крім того, позивач звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” у даному випадку відсутні підстави для сплати виконавчого збору, а витрати виконавчого провадження є в певній мірі безпідставними, необґрунтованими та завищеними щодо їх кількості та вартості.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позовну заяву Головного управління залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки.

23 березня 2020 року до суду надійшли заява Головного управління з додатками на виконання вимог ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2020.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 06.04.2020.

30 квітня 2020 року представник відповідача подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи без участі представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та просив долучити до матеріалів справи матеріали виконавчого провадження № 61279476.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті і вирішено розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 року у справі № 580/1066/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у адміністративній справі № 850/1066/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду у вказаній справі скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії на виконання постанови Жашківського районного суду Черкаської області від 09 серпня 2011 року у справі №2-а-3053/11, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою від 21.02.2001 № 159;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

За вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили 10.10.2019, видано виконавчий лист, який був звернутий до виконання через органи ДВС - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та 13.02.2020 відкрито виконавче провадження № 61279476.

Державному виконавцеві відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області позивач направив листа від 05.03.2020 № 2300-0802-8/7910 про виконання рішення суду, який отриманий відповідачем 06.03.2020 та відповідно до якого Головне управління повідомило державного виконавця, що ОСОБА_1 проведено нарахування компенсації втрати частини доходів у розмірі 35453,27 грн за період з 01.09.2011 по 31.10.2018, що підтверджується розрахунком компенсації витрат частини доходів, однак її виплата буде здійснюватися відповідно до вимог Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.08.2018 № 649.

Постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішення у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13.02.2020 у виконавчому провадженні № 61279476 постановлено відповідно до статей 3, 27, 40 Закону України “Про виконавче провадження” з боржника стягнути виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн та відповідно до статті Закону України “Про виконавче провадження” та пункту 2 розділу VІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 стягнуто з боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 163,30 грн.

Оскаржувані постанови від 13.02.2020 відповідач направив до Головного управління супровідними листами № 2602 та № 2599, які отримані позивачем 24.02.2020.

Позивач вважає зазначені постанови протиправними у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі – Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Також, статтею 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно із пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Як свідчать матеріали справи, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 580/1066/19 набрала законної сили 10.10.2019.

Отже, відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону № 1404-VІІІ рішення є обов`язковим та підлягає виконанню на всій території України.

На виконання вказаного рішення Черкаським окружним адміністративним судом 13.11.2019 видано виконавчий лист № 580/1066/19, на підставі якого позивач звернувся із заявою про виконання рішення суду від 10.02.2019 (вхідний № 1588 від 13.02.2019 відділу примусового виконання рішень у Черкаській області) до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

13 лютого 2020 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61279476.

13 лютого 2020 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) керуючись статтею 42 Закону України “Про виконавче провадження” та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5, прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України “Про виконавче провадження” прийнято постову про стягнення виконавчого збору в виконавчому провадженні № 61279476.

Таким чином під час винесення оскаржуваних постанов державний виконавець діяв в межах, на підставі та у спосіб передбачений Законом № 1404-VІІІ.

Суд не бере до уваги посилання позивача на частину 5 статті 27 Закону № 1404-VІІІ оскільки судовим рішенням у справі № 580/1066/19 не були стягнуті періодичні платежі, а зобов`язано боржника нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати нарахованої пенсії.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз..

Зважаючи на те, що позовні вимоги Головного управління не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 271, 272, 287, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);

2) відповідач – Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 09.04.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк