Рішення № 88669594, 09.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

09 квітня 2020 р. справа № 520/1409/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

встановив:

Суб`єкт владних повноважень, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про стягнення до бюджету України з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , суму податкового боргу в загальному розмірі 55.493,00 гривень.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що платник податків у добровільному порядку не виконав податкового обов`язку з оплати узгоджених сум податкових зобов`язань за податковими повідомленнями - рішеннями. Вказане спричинило утворення спірної суми заборгованості. Вжиті контролюючим органом заходи, зокрема, направлення податкової вимоги, не призвели до погашення податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Ухвалою суду від 10.02.2020 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була отримана відповідачем 18.02.2020 року, однак правом подання відзиву на позов ФОП ОСОБА_1 не скористалася. Строк подання відзиву на позов сплинув 06.03.2020р.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб`єкта господарювання-фізичної особи підприємця, на обліку як платник податків і зборів знаходиться у Південному управлінні ГУ ДПС у Харківській області.

Структура заявленої контролюючим органом вимоги складається із платежів:

за податковим повідомленням – рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0003864001 від 16.08.2019 року про нарахування штрафних санкцій у розмірі 4182,00 грн. (а.с.17)

за податковим повідомленням – рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0003894001 від 16.08.2019 року про нарахування штрафних санкцій у розмірі 4511,00 грн. (а.с.30)

за рішенням ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №0003854001 від 16.08.2019 року у розмірі 10000,00 грн. (а.с.18)

за рішенням ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №0003844001 від 16.08.2019 року у розмірі 10000,00 грн. (а.с.19)

за рішенням ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №0003834001 від 16.08.2019 року у розмірі 6800,00 грн. (а.с.20)

за рішенням ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №0003874001 від 16.08.2019 року у розмірі 10000,00 грн. (а.с.29)

за рішенням ГУ ДФС у Харківській області про застосування фінансових санкцій №0003884001 від 16.08.2019 року у розмірі 10000,00 грн. (а.с.28)

Податковою адресою боржника є АДРЕСА_1 .

Перелічені вище рішення контролюючого органу були направлені засобами поштового зв`язку саме на цю адресу та були особисто вручені ОСОБА_1 07.09.2019 року. (а.с.16)

Платник перелічених рішень не оплатив, але до суду або вищого за рівнем контролюючого органу не оскаржив.

24.09.2019 р. контролюючим органом була сформована і направлена на належну податкову адресу боржника податкова вимога №402378-52 про стягнення 8693,00 грн.

Вказана податкова вимога була вручена боржником 28.10.2019 року.

Згадана податкова вимога вважається одержаною платником за правилами ст.ст. 42, 58 та 59 Податкового кодексу України, до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржувалась, залишилась невиконаною.

Стверджуючи про наявність підстав для стягнення податкового боргу у примусовому порядку, владний суб`єкт ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З 01.01.2011р. таким законом є Податковий кодекс України.

З огляду на приписи ч.2 ст.73 КАС України до предмету доказування по адміністративній справі про стягнення заборгованості, котра утворилась внаслідок невиконання публічного обов`язку з проведення платежу на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету чи певного суб`єкта владних повноважень з огляду на приписи ч. 2 ст. 73 КАС України входять обставини: 1) реального існування зобов`язаної особи як суб`єкта права, 2) виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 3) доведення до відома зобов`язаної особи факту виникнення публічного обов`язку по здійсненню платежу, 4) виконання публічного обов`язку в добровільному порядку, 5) дотримання органом контролю чи управління визначеної законом процедури виконання публічного обов`язку в примусовому порядку, 6) існування заборгованості з виконання публічного обов`язку, 7) заявлення органом контролю чи управління вимоги про стягнення в межах визначеного законом строку.

Суд відзначає, що визначені рішеннями контролюючого органу зобов`язання підлягають сплаті за строком згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: у 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - у 10 календарних днів за днем узгодження, яким є або день закінчення процедури адміністративного оскарження (п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України), або день набрання законної сили судовим рішенням у справі про скасування рішення контролюючого органу (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).

У такі ж строки відповідно до ст. 113 Податкового кодексу України підлягають оплаті і рішення контролюючого органу про застосування штрафів.

Згадані строки у спірних правовідносинах збігли, але доказів виконання особою податкового обов`язку у добровільному порядку матеріали справи не містять, доказів припинення податкового обов`язку з інших підстав судом не виявлено.

Відносно суми податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями суд зазначає, що приєднаними до справи документами підтверджено, що рішення контролюючого органу були направлені на правильну податкову адресу платника податків у розумінні ст.ст. 42, 45, 58 Податкового кодексу України.

Платник перелічених податкових повідомлень-рішень до суду або вищого за рівнем контролюючого органу не оскаржив, платежів за цими рішеннями по строку згідно з п.57.3 ст.75 та ст. 113 Податкового кодексу України не провів.

Строк оплати визначених контролюючим органом грошових зобов`язань, а також нарахованих контролюючим органом штрафів передбачений абз.1 п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України і складає 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Доказів існування підстав для визначення цих строків за правилами абз.2 п.57.3 ст.57 у кореспонденції з приписами п.56.16 ст.56 або 56.18 ст.56 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

Дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг визначених законом строків виконання податкового обов`язку, але фактичних даних, котрі б засвідчували припинення податкового обов`язку внаслідок самостійного і добровільного перерахування платником податків коштів до бюджету, а також з інших підстав відповідно до положень ст.ст. 37, 38, 101, 102 Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

У зв`язку із цим, за правилами п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 та п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за податковими повідомленнями-рішеннями виник податковий борг.

На виконання положень ст.59 Податкового кодексу України контролюючим органом була сформована і направлена на податкову адресу боржника податкова вимога, котра вважається врученою у розумінні ст.ст.42 і 45, абз.3 п.58.3 ст.58 і абз.1 п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України.

Спору з приводу застосування п. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України між учасниками справи не існує.

Запроваджений ст. 102 Податкового кодексу України присікальний строк давності у спірних правовідносинах не сплинув.

Передбачена ст. 95 Податкового кодексу України черговість реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю розрахунків Головним управлінням дотримана.

Існування невиконаного податкового обов`язку особи підтверджено наявною у справі роздруківкою картки особового рахунку платника податків (станом на 06.04.2020 року.), котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом невиконаного податкового обов`язку з боку відповідача.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов`язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь державного бюджету України або доказів виконання такого обов`язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Стосовно вимоги про стягнення боргу з оплати фінансових санкцій в загальній сумі 46800,00грн. суд зазначає, що відсутність відповідних заперечень боржника (які мають бути подані у силу ч.1 ст.77 КАС України), а також відображення цієї суми в інтегрованій картці платника, зумовлює задоволення позову у цій частині.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що доказів відсутності обов`язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь Державного бюджету України або доказів виконання такого обов`язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно не виявлено.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків (станом на 06.04.2020 року.), котра за правилами ст.ст. 73-76 КАС України є належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом існування факту невиконаного податкового обов`язку з боку відповідача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб`єктом владних повноважень вимогою прав та інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, то позов належить задовольнити, стягнувши заявлену до стягнення суму податкового боргу.

Вирішуючи спір, суд зважає, що за приписами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і Податкового кодексу України кошти в Україні існують в готівковій і безготівковій формі, а відтак, питання визначення форми коштів, котрі підлягають стягненню з платника податків за податковим боргом, належить до управлінської компетенції контролюючого органу і підлягає вирішенню у ході виконання останнім відповідного судового акту.

Розподіл судових витрат необхідно провести за правилами ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути до бюджету України з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ., реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 суму податкового боргу в загальному розмірі 55.493,00 гривень (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто три гривні).

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя О.В. Старосєльцева