
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без розгляду
Справа № 500/752/20
09 квітня 2020 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у ВНЗ МВС України в сумі 44226,30 грн,
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду 18.03.2020 надійшла позовна заява Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у ВНЗ МВС України в сумі 44226,30 грн.
Ухвалою суду від 19.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача на адресу суду 31.03.2020 надійшов відзив на позов та заява про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку із пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду (аркуші справи 38-40). В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що спір у цій справі належить до справ про проходження публічної служби і відповідно до положень частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду в справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідач вважає, що перебіг такого строку для позивача розпочався 30.11.2018, оскільки, саме цього дня завершився місячний строк з дня отримання ОСОБА_1 від Львівського державного університету внутрішніх справ претензії про сплату витрат на навчання. Тому, на думку відповідача, зазначений позов підлягає залишенню без розгляду в зв`язку із пропущеним встановленим строком звернення до суду.
Ухвалою суду від 02.04.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення із відповідним обґрунтуванням.
На виконання зазначеної ухвали суду від представника позивача на адресу суду 06.04.2020 надійшли заява про поновлення строків звернення до адміністративного суду (аркуші справи 51-53), а також, заперечення на заяву про залишення позову без розгляду (аркуші справи 47-49. Зокрема, в обґрунтування заяви та заперечень представник позивача стверджує, що перебіг строку звернення до суду для позивача розпочався з 23.01.2020 - дня винесення Львівським апеляційним судом постанови у справі №466/5380/19 за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , якою закрито провадження у справі та повідомлено позивача, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Одночасно представник позивача вважає помилковим застосування місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, за таких умов, неможливим є дотримання заходів досудового врегулювання спору, встановлених для такої категорії справ. Також, вказує, що позиція Великої палати Верховного Суду щодо місячного строку звернення до суду у справах цієї категорії, наведена позивачем у заяві про залишення позову без розгляду, не є преюдицією обов`язковою для застосуванню судом першої інстанції.
В зв`язку із цим, представник позивача просить поновити пропущений ним строк звернення до суду.
Вирішуючи питання пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд виходить з наступних релевантних джерел права.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частинами 4, 5 статті 74 Закону №580-VIII особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Також, відповідно до пункту 8 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з третьою першою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, був звільнений з органів внутрішніх справ після закінчення навчання у Львівському державному університеті внутрішніх справ до спливу трирічного терміну перебування на службі.
Спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Таким чином, спір у цій справі належить до справ щодо проходження публічної служби і відповідно до положень частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 справа № 340/1019/19.
Суд зазначає, що у відповідності до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Обставини справи.
Як свідчать матеріали справи, наказом Львівського державного університету внутрішніх справ від 04.08.2014 №488 о/с ОСОБА_1 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання.
Надалі, 29.08.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір №143-КМ/2014 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (аркуші справи 5-6).
Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 31.08.2018 №261 о/с ОСОБА_1 на підставі рапорту звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону №580-VIII (аркуш справи 7).
Згідно з довідкою розрахунком №394 від 26.06.2018 розмір витрат, пов`язаних з навчанням у Львівському державному університеті внутрішніх справ курсанта ОСОБА_1 склав 44226,30 грн (аркуш справи 8).
В зв`язку із чим, відповідачу надіслана претензія №8/346 від 30.10.2018 та надано місячний строк для добровільної сплати витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти (аркуш справи 10).
Надалі, позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних із навчанням, який задоволено рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 13.08.2019.
Проте, постановою Львівського апеляційного суду від 23.01.2020 рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 13.08.2019 скасовано, провадження у справі №466/5380/19 закрито, та повідомлено позивача, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (аркуші справи 17-23).
Таким чином, починаючи з 23.01.2020, розпочався перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку.
Позовна заява надійшла до суду 18.03.2020, тобто, з пропущенням встановленого місячного строку для звернення до суду.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справа № 140/721/19.
Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Жодних підстав неможливості звернення до суду з вказаним позовом у місячний строк позивачем не зазначено.
Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом та будь-яких інших обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог частини третьої статті 123 КАС України.
Відповідно до частини третьої ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, позовну заяву Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 44226,30 грн. слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 240, 241, 243 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у ВНЗ МВС України в сумі 44226,30 грн залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Баб`юк П.М.
Копія вірна
Суддя Баб`юк П.М.
Судове рішення № 88669518, Тернопільський окружний адміністративний суд було прийнято 09.04.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 500/752/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: