Ухвала суду № 88669506, 09.04.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа №500/2460/19

09 квітня 2020 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-8098-54У прийняту щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на суму боргу з єдиного внеску, що станом на 17.05.2019 становить 18276,72 грн.

Ухвалою суду від 30.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 26.11.2019.

25.11.2019 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду від відповідача поступив відзив на адміністративний позов.

26.11.2019 судове засідання не проводилось згідно довідки, складеної секретарем судового засідання та відкладене на 26.12.2019.

26.12.2019 в судовому засіданні ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання визнано явку позивача в судове засідання обов`язковою та витребувано докази щодо сплати єдиного внеску. Продовжено процесуальні строки розгляду справи, судове засідання відкладено на 30.01.2020.

30.01.2020 представником позивача через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано пояснення.

В подальшому на підставі норм статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи відкладався до 21.02.2020, 03.03.2020, 04.03.2020, 16.03.2020 та 06.04.2020.

19.02.2020 представником відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступило клопотання про залишення позовної заяви без розгляду за пропуском встановленого законом строку звернення до суду.

21.02.2020 від позивача ОСОБА_1 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступила заява про визнання поважними причини пропуску процесуального строку звернення до суду та поновлення пропущеного процесуального строку.

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Гонтою М.С. 06.04.2020 через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (його представника) в письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

06.04.2020 від представника відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду поступило клопотання про розгляд справи №500/2460/19 та клопотання Головного управління ДПС у Тернопільській області від 19.02.2020 в порядку письмового провадження.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 визначено перейти до розгляду даної справи №500/2460/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги в порядку письмового провадження.

Відтак, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 118 КАС України та частини першої статті 120 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частинами першою та другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, станом на час виникнення спірних відносин та на момент звернення позивача до суду Кодексом адміністративного судочинства України визначено, що строки звернення до суду можуть бути встановлені іншими законами України та регламентовано строк звернення до суду, який передбачений відповідним законом.

Як підтверджується матеріалами справи, предметом спору є скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8098-54 від 06.02.2019, якою зобов`язано позивача сплатити заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18276,72 грн. відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI.)

При цьому, преамбула Закону №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, дія Закону №2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону №2464-VI).

Згідно з абзацами четвертим, п`ятим, шостим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац восьмий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу дев`ятого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що даний Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зазначене свідчить про те, що положення Податкового кодексу України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку.

Отже, при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464-VI, строк звернення до адміністративного суду визначений приписами пункту 56.18 статті 56, статті 102 Податкового кодексу України не застосовується, а використовується положення статті 25 Закону №2464-VI.

Саме так Верховний Суд роз`яснив питання відліку процесуального строку при зверненні до адміністративного суду після адміністративного оскарження рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону №2464-VI, що підтверджується відповідною практикою: постанова від 31.01.2019 у справі № 802/983/18-а, від 17.07.2019 у справі №0740/1050/18, від 08.08.2019 у справі №480/106/19, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, положення абзацу п`ятого частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI визначають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок. При цьому, абзац дев`ятий частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI визначає, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДПС України платнику.

Водночас, законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви.

Також, відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі "UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до адміністративного суду з поважних причин.

Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.

Конституційний Суд України рішенням від 13.12.2011 №17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Цей висновок Конституційного Суду України судова палата Касаційного адміністративного суду Верховного Суду вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та від 25.10.2019 у справі №640/20569/18, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно матеріалів справи 11.02.2019 ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8098-54 від 06.02.2019 за адресою АДРЕСА_1 , рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання 14.03.2019 року.

Позивач зазначає, що з матеріалів виконавчого провадження ВП №59831119, відкритим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Хомик Ю.М. постановою від 19.08.2019 йому стало відомо, що на виконанні знаходиться виконавчий документ - вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-8098-54У ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 18276,72 грн., видана Головним управлінням ДФС у Тернопільській області.

Вказує, що вказаної вимоги не отримував, оскільки не проживає за місцем реєстрації по АДРЕСА_2 , (здає в найм квартиру), а живе разом матір`ю, яка потребує догляду за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно копії журналу вхідної кореспонденції за період:17.10.2019-27.10.2019 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-РЕЄСТР" (постійне місце роботи позивача ОСОБА_1 ) 21.10.2019 за реєстраційним номером 11047 надійшов запит №49609 від 18.10.2019 з постановою ВП №59831119 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Враховуючи те, що датою подання позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 №Ф-8098-54У є 25.10.2019, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено десятиденний строк звернення до суду з дня, коли позивач дізнався про спірну вимогу, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 121, 122, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено і підписано 09.04.2020.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.