Рішення № 88668994, 03.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/917/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить:

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 01.09.2017 по 17.10.2017 у розмірі 10106,66 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2018 по 21.11.2019 у розмірі 173739, 54 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22.11.2019 по 16.01.2020 у розмірі 15419,04 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у справі 813/2564/17 позивача поновлено на роботі згідно з наказу № 793 о/с від 17.10.2017. Таким чином, з 01.09.2017 по 16.10.2017 була затримка виконання рішення суду і не виплачувалось позивачу грошове забезпечення. Також вважає, що на його користь має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2018 по 21.11.2019 (з моменту звільнення на підставі постанови суду апеляційної інстанції по дату видачі наказу про поновлення на роботі згідно з постановою суду касаційної інстанції). Окрім цього, зазначає, що згідно з наказом № 13 о/с від 15.01.2020 позивача з 17.01.2020 переміщено на посаду помічника чергового сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Пустомитівського відділу поліції Франківського відділу поліції ГУНП. Проте, з 22.11.2019 по 17.01.2020 позивачу не нараховано грошове забезпечення, незважаючи на поновлення на роботі. Стверджує, що лише з 17.01.2020 у зв`язку з прийняттям наказу на переміщення від 15.01.2020, позивачу почали нараховувати грошове забезпечення. Таким чином, позивач вважає, що на його користь підлягає стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання судового рішення за період із 01.09.2017 по 17.10.2017 (з моменту винесення постанови суду першої інстанції до поновлення на роботі згідно такої постанови суду) та за час вимушеного прогулу з 01.03.2018 по 21.11.2019 (з моменту звільнення на підставі постанови суду апеляційної інстанції по дату видачі наказу про поновлення на роботі згідно з постановою суду касаційної інстанції), а також грошове забезпечення за період з 22.11.2019 по 16.01.2020.

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 03.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 21.02.2020 витребувано у Головного управління Національної поліції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3) довідку про отримані доходи ОСОБА_1 за період із 22.11.2019 по 14.01.2020 та відомості чи виплачувалось грошове забезпечення ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу з 01.03.2018 по 21.11.2019.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заяви по суті спору, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом від 29 червня 2017 року № 2197 «Про накладення дисциплінарних стягнень працівникам Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП у Львівській області» (п. 1 наказу) на поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, вимог п. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2 розділу II, п.п. 2, 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, а також вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП та п. 2 розділу VII Положення про патрульну службу МВС, затвердженого наказом МВС України від 02 липня 2015 року № 796, що призвело до значного суспільного резонансу Наказом 527 о/с від 30.06.2017 «По особовому складу» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи звільнення зі служби протиправним, позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Відтак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у справі 813/2564/17 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 29 червня 2017 року № 2197 «Про накладення дисциплінарних стягнень працівникам Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУНП у Львівській області» в частині накладення на поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30 червня 2017 року № 527 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції з 30 червня 2017 року поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області старшого сержанта поліції Зубрицького Л. В. Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області з 01 липня 2017 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 липня 2017 року по 31 серпня 2017 року в сумі 14072,10 грн.

Постанова суду в частині поновлення позивача на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 6701,09 грн звернута до негайного виконання.

Наказом ГУ НП у Львівській області від 17.10.2017 № 793 о/с на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 позивача поновлено на посаді з 01.07.2017, нараховано й виплачено на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 6701,09 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підставі вказаної постанови суду апеляційної інстанції відповідачем видано наказ № 142 о/с від 28.02.2018 про звільнення позивача з займаної посади з 28.02.2018.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.10.2019 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2018 року скасовано, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року залишено в силі.

На підставі постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.10.2019 ГУ НП у Львівській області видано наказ № 752 о/с від 22.11.2019 про поновлення на посаді позивача з 01.07.2017.

Згідно з наказом відповідача № 13 о/с від 15.01.2020 позивача з 17.01.2020 переміщено на посаду помічника чергового сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Пустомитівського відділу поліції Франківського відділу поліції ГУНП.

Стверджуючи, що за період з 01.07.2017 по 21.11.2019 та з 22.11.2019 по 16.01.2020 відповідачем позивачу сплачено лише 14072,10 грн за період з 01.07.2017 по 31.08.2017, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення належних йому сум грошового забезпечення за затримку виконання судового рішення, за час вимушеного прогулу та за час служби.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Статтею 5 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 7 ст. 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вимог чинного законодавства рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Обов`язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом норми ст. 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Вказана норма передбачає обов`язок власника, а у сфері публічно-правових відносинах - суб`єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Отже, обов`язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов`язані із такою затримкою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 25.07.2018 у справі №552/3404/17, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 34постанови від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Отже, негайне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі є обов`язком роботодавця, який реалізується шляхом видання відповідного наказу або розпорядження про таке поновлення.

При цьому, чинне законодавство не вимагає від працівника, якого незаконно звільнено із займаної посади, вчинення додатково певних дій щодо спонукання роботодавця на прийняття наказу про поновлення його на посаді. Водночас, прийняття наказу про поновлення працівника, незаконно звільненого з роботи, є обов`язком роботодавця в силу обов`язковості судового рішення, яке підлягає негайному виконанню.

Натомість, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 поновлено на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2017 у справі № 813/2564/18 відповідним рішенням відповідача лише 17.10.2017.

В той же час, відповідачем не надано суду жодних належних доказів існування об`єктивних причин, що унеможливлювали виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.09.2017 у справі № 813/2564/18 негайно.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач виконав зазначене рішення суду несвоєчасно, що є підставою для стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 01.09.2017 по 17.10.2017.

Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до п. 5 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до абз. 3 п. 8 Порядку №100 середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Для обчислення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у період 01.09.2017 по 16.10.2017 (з моменту винесення постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 до поновлення на роботі згідно цієї постанови суду) потрібно враховувати грошове забезпечення позивача, вказане у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2017, так як позивач поновлений на посаді лише 17.10.2017.

Так, згідно вище вказаної постанови у травні 2017 року позивачу нараховано 6701,09 грн грошового забезпечення, у червні 2017 року - 6701,09 грн. Загальна кількість календарних днів у травні та червні 2017 року становила 61. Середньоденна заробітня плата становила 219,71 грн.

Отже, за період затримки виконання судового рішення у період із 01.09.2017 по 16.10.2017 (46 днів) позивачу підлягає до відшкодування грошове забезпечення у розмірі 10106,66 (219,71 х 46) гривень.

Щодо стягнення грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.11.2019 (з моменту звільнення на підставі постанови суду апеляційної інстанції від 29.01.2018 по дату видачі наказу № 752 о/с від 22.11.2019 про поновлення на роботі згідно з постановою суду касаційної інстанції), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 Розділу 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Згідно з п. 15 Розділу 1 Порядку № 260 при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Відповідно до п. 6 Розділу 3 Порядку № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленому Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У п. 21 постанови Пленому Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Так, як підтверджено довідкою ГУ НП у Львівській області від 04.03.2020 № 64, за період з 01.03.2018 по 21.11.2019 грошове забезпечення позивачу не нараховувалось та не виплачувалось.

Обчислюючи належну до стягнення за час вимушеного прогулу суму, суд враховує, що згідно довідки про доходи від 24.12.2019 грошове забезпечення позивача у січні 2018 року становило 8122, 54 грн (31 календарний день відпрацьовано позивачем), а у лютому 2018 року - 8122,26 грн (28 календарний день відпрацьовано позивачем, так як звільнено останнього 28.02.2018). За останні два місяці перебування на посаді грошове забезпечення позивача становило 16 244,81 грн.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 275,34 (16244,81 грн : 59 дні) гривень.

Отже, за період вимушеного прогулу у період із 01.03.2018 по 21.11.2019 (631 днів) позивачу підлягає відшкодуванню грошове забезпечення в розмірі 173 739,54 (275,34 грн * 631 день) грн.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.11.2019 по 16.01.2020 у розмірі 15419,04 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 94 Закону України "Про Національну поліції "поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799.

Згідно зі встановленими обставинами, наказом ГУ НП у Львівській області № 752 о/с від 22.11.2019 позивача поновлено на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 патрульної поліції Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області з 01.07.2017 на підставі постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.10.2019

Згідно з наказом відповідача № 13 о/с від 15.01.2020 позивача з 17.01.2020 переміщено на посаду помічника чергового сектору реагування патрульної поліції № 3 патрульної поліції Пустомитівського відділу поліції Франківського відділу поліції ГУНП.

Втім, як вбачається з довідки про доходи, виданої ГУ НП у Львівській області 04.03.2020, незважаючи на поновлення на роботі, грошове забезпечення з 22.11.2019 (дата прийняття наказу № 752 о/с про поновлення на роботі) по 16.01.2020 (дата переміщення згідно з наказом № 13 о/с від 15.01.2020 позивачу не нараховувалось.

Вирішуючи питання про спосіб відновлення права позивача, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем спосіб, а саме стягнення з відповідача конкретного розміру грошового забезпечення не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем грошове забезпечення не нараховувалося, а суд не наділений повноваженнями здійснювати таке нарахування.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача в контексті цієї позовної вимоги є зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 22.11.2019 по 16.01.2020.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позов належить задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у даній категорії справ в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а відтак згідно зі ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 134, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити часткового.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення з 01.09.2017 по 17.10.2017 у розмірі 10106 (десять тисяч сто шість) гривень 66 коп.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2018 по 21.11.2019 у розмірі 173 739 (сто сімдесят три тисячі сімсот тридцять дев`ять) гривень 54 коп.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 22.11.2019 по 16.01.2020.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3; код ЄДРПУ 40108833).

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2020.

Суддя Сидор Н.Т.