Ухвала суду № 88668035, 09.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 квітня 2020 року Справа № 160/3797/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В. розглянувши в м.Дніпрі матеріали заяви в порядку письмового провадження ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності вчиненої суб`єктом владних повноважень при виконанні рішення суду у справі № 2-а-565/07,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припиненої від виконання набравшої 30 жовтня 2009 року законної сили Постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по адмінсправі №2-а-565/07 в частині поновленого ОСОБА_1 права на отримання виплати додаткової пенсії за шкоду завдану здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити інваліду Чорнобиля та війни 2-ої групи ОСОБА_1 виконання припиненої від реалізації набравшої 30 жовтня 2009 року законної сили Постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по адмінсправі №2-а-565/07 та повернути відмінену у самоправний спосіб виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 Закону України «Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи питання призначення до розгляду цієї заяви, слід зазначити про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5)номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9)документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи (ч. 3 ст. 383 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Аналіз наведених положень статті 383 КАС України дає підстави для висновку, що заява, подання якої спрямоване на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов`язані з належним виконання судового рішення.

З матеріалів заяви вбачається, що предметом її розгляду є протиправна бездіяльність відповідача в ході виконання рішення суду в адміністративній справі №2-а-565/07.

Судом встановлено, що у провадженні Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська перебувала справа № 2-а-565/07 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Дніпропетровська про перерахунок та відшкодування невиплачених надбавок до пенсії.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2007 року зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Дніпропетровська провести, починаючи з 2005 року, перерахунок та відшкодування недоплат щомісячної додаткової пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2008 року постанову Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 грудня 2007 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2009 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2008 року скасовано. Постанову Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 грудня 2007 року змінено в частині дати проведення перерахунку додаткової пенсії, зобов`язавши відповідача перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01 вересня 2007 року, у решті судове рішення залишено без змін.

У подальшому ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 30 жовтня 2009 року було роз`яснено постанову Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 04 грудня 2007 року у вказаній адміністративній справі наступним чином: при виконані постанови відповідачеві належить виходити з того, що нею поновлене право позивача на отримання з 01 вересня 2007 року додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та підвищення пенсії у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

05.10.2007 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист №2-а-565/07.

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

В той же час, необхідно зазначити, що Перехідні положення КАС України передбачають вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, саме судами, які здійснювали розгляд справи як суд першої інстанції.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.09.2018 року у справі № 636/3448/16-а (адміністративне провадження №К/9901/55324/18).

Отже, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Пенсійного фонду, вчинених ним як відповідачем на виконання судового рішення у справі № 2-а-565/07, повинні вирішуватися Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська, як судом першої інстанції в межах справи № 2-а-565/07, в порядку статті 383 КАС України.

Разом з тим, положення ст. 383 КАС України не передбачають таку підставу для повернення вказаної заяви як непідсудність цьому суду.

Згідно ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з ч. 6 ст. 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 ч.1 цієї статті, суд вирішує ухвалою.

З огляду на вищевикладене, заява ОСОБА_1 підлягає передачі за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Керуючись ст. ст. 7, 29, 30, 242, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності вчиненої суб`єктом владних повноважень при виконанні рішення суду у справі №2-а-565/07 - передати на розгляд Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Роз`яснити учасникам справи, що передача справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Строки встановлені цією ухвалою продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст ухвали складений 09.04.2020 року.

Суддя В.В Ільков