Рішення № 88668022, 08.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року Справа № 160/12993/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вето» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкову вимогу №72622-52 від 04.11.2019 р. та рішення про опис майна у податкову заставу №72622-52/64 від 04.11.2019 р.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач всупереч норми податкового законодавства сформував та направив позивачу податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, де сума боргу є неузгодженою, чим спричинили для підприємства значні негативні наслідки.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/12993/19 передана судді Віхровій В.С.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання на 22.01.2020 р. о 10:40 год.

У підготовче судове засідання 22.01.2020 р. сторони не прибули, надали клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із чим підготовче судове засідання перенесено на 17.02.2020 р. на 10:40 год.

07.02.2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого повідомлено суд про відсутність предмету спору, оскільки станом на 26.11.2019 р. в інтегрованих картках ТОВ «Вето» сума боргу зі сплати ПДВ у розмірі 9139,55 грн. не обліковується.

У підготовче судове засідання прибули уповноважені представники сторін. Для надання додаткових доказів по справі судове засідання відкладено до 11:45 год. 02.03.2020 р.

Ухвалою суду від 24.02.2020 р. строк підготовчого судового засідання продовжено на 30 днів.

У підготовче судове засідання 02.03.2020 р. представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив. Для повторного виклику відповідача о судового засідання, розгляд справи відкладено до 11:20 год. 23.03.2020 р.

20.03.2020 р. від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів та відкладення розгляду справи, яке призначено на 23.03.2020 р.

У підготовче судове засідання 23.03.2020 р. сторони не прибули.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Суд ухвалив закінчити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті на 11:25 год.08.04.2020 р., про що 23.03.2020 р. винесено відповідну ухвалу.

У судове засідання 08.04.2020 р. сторони не прибули.

Суд визнає поважними причини неявки сторін у судове засідання 08.04.2020 р. у зв`язку із оголошенням загальнодержавного карантину згідно постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CODIV-19» та впровадження низки заходів на виконання рішення уряду відносно даного питання.

Разом з тим, враховуючи законодавчо визначені гарантії щодо розгляду справи належним судом у розумний строк, а також те, що суду надано достатньо часу для подання сторонами у справі доказів в обґрунтування та заперечення позову, вжито усі необхідні заходи щодо реалізації прав осіб на доступ до правосуддя і судовий захист, а також згоду представника позивача на розгляд справи у письмовому провадженні, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, тому можливо здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними в матеріалах справи доказами, право суду на яке передбачено ст.205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Податковий кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

ТОВ «Вето» (ЄДРПОУ 32653295) перебуває на податковому обліку та є платником податків, зборів та єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі даних інтегрованої картки платника податку, ГУ ДПС у Дніпропетровській області 04.11.2019 р. сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу про сплату боргу з ПДВ на суму 9139,55 грн. за №72622-52 та рішення про опис майна у податкову заставу №72622-52/64 які отримані ним 18.11.2019 р.

Згідно ч. 1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп.14.1.176 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податкова вимога, згідно до приписів ст. 59 Податкового кодексу України, надсилається платнику податків у разі виникнення податкового боргу.

Грошове зобов`язання платника податків, відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, згідно до п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Податковим органом було визначено суму податкового боргу у розмірі 9139,55 грн. як такий, що є узгодженим на підставі податкових повідомлень-рішень №0130535341 на суму 160,00 грн. та №0130525341 на суму 8936,26 грн. (Акт камеральної перевірки №35389/04-36-53-41/32653295 від 25.06.2019 р.).

Не погоджуючись з сумою визначеного податковим органом сумою боргу, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення у адміністративному та судовому порядках, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.5 ст.56 Податкового кодексу України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Пунктом 56.15 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно п.56.17 ст. 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;

днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Згідно ст.21 Податкового кодексу України встановлені обов`язки органів фіскальної служби, серед яких, зокрема є обов`язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

З урахуванням положень п. 56.18 ст. 56 ПК України, до дня набрання законної сили судовим рішенням при зверненні платника податку до суду з позовом щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання є неузгодженим.

Разом з тим, згідно наданої на вимогу суду інтегрованої картки платника податку, дані про суму боргу 9139, 55 грн. виключені з системи ІКП платника податку на підставі інформації про судове оскарження (ухвала суду по справі №160/11082/19) як такі, що є неузгодженими.

На вимогу ст. 60.3 ст. 60 ПК України, оскаржувана податкова вимога є відкликаною та рішення про опис майна у податкову заставу є такими, що втратило чинність.

Викладені обставини також підтверджені податковим органом у відзиві.

З огляду на те, що під час розгляду справи встановлено відсутність предмету спору у зв`язку із фактичною відсутністю оскаржуваних рішень контролюючого органу, які звернені до оскарження, підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, в даному випадку, суд не надає оцінку спірним відносинам, які передували виникненню боргу.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розподіл судових витрат, з огляду на положення ч.1 ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вето» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова