Рішення № 88667963, 03.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року Справа № 160/1152/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивачка просить:

- визнати дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в особі відділу з питань перерахунків пенсії № 10 управління застосування пенсійного законодавства щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до загального стажу роботи період з 17.07.1981 року по 05.01.1983 року неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі відділу з питань перерахунків пенсій № 10 управління застосування пенсійного законодавства зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , період з 17.07.1981 року по 05.01.1983 року та здійснити перерахунок пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.10.2019 року позивачка звернулась до відповідача з питання зарахування до загального стажу роботи періоду роботи з 17.07.1981 року по 05.01.1983 року в Нікопольському комбінаті побутового обслуговування населення. Листом Відділу з питань перерахунків пенсій № 10 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 12.11.2019 року позивачці відмовлено у зарахуванні стажу з причин наявності виправлень в записі № 08 в трудовій книжці позивачки, що є, на думку позивачки, порушенням п. 2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях. Зазначаючи про те, що інших доказів, крім трудової книжки, у неї не має (підприємство припинило свою діяльність, двох свідків вона не може забезпечити для підтвердження періоду роботи), вважає відмову відповідача неправомірною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 06.02.2020 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

24.02.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування посилався на те, що з 07.12.2015 року позивачці призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи, що запис про роботу на Нікопольському комбінаті побутового обслуговування населення за період з 17.07.1981 року по 05.01.1983 року не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та містить виправлення у даті наказу про звільнення, а також приймаючи до уваги, що інших доказів на підтвердження спірного періоду роботи позивачкою не надано, відповідач вважає, що підстави для зарахування період роботи позивачки з 17.07.1981 року по 05.01.1983 року відсутні.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2015 року ОСОБА_1 подана до УПФУ Томаківського району Дніпропетровській області заява про призначення пенсії по інвалідності (заява прийнята 28.12.2015 року та зареєстрована за № 2217/ел/797/204).

До заяви про призначення пенсії позивачкою також були додані трудова книжка, довідка про заробітну плату та документи про стаж роботи. Також, надана заява про перерахування пенсії до Томаківського відділення регіонального управління/філії Приватбанку.

В трудовій книжці позивачки зроблений запис № 7, згідно якого 17.07.1981 року на підставі наказу № 170 від 17.01.1981 року позивачка була прийнята на посаду бухгалтера, згідно запису № 08 від 05.01.1983 року звільнена за власним бажанням і в графі підстава внесення запису № 08 містяться виправлення в році, а саме, замість 22.12.1982 року, вказано - 22.12.1983 рік.

05.01.2016 року та повторно 31.03.2016 року УПФУ в Томаківському районі Дніпропетровської області звернулося із запитом до Нікопольського районного комбінату побутового обслуговування населення із запитом щодо підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 в період з 17.07.1981 року по 03.01.1983 року.

16.01.2017 році УПФУ в Томаківському районі Дніпропетровської області звернулося із запитом до Нікопольського об`єднаного УПФУ Дніпропетровської області з проханням допомогти у витребуванні довідки про періоди роботи з 17.01.1981 року по 03.01.1983 року ОСОБА_1 в Нікопольському міському комбінаті побутового обслуговування населення.

Відповіді на вищевказані запити в матеріалах пенсійної справи відсутні.

06.11.2019 року Начальник відділу з питань перерахунків пенсії № 10 управління застосування пенсійного законодавства звернувся до Архівного відділу Нікопольської міської ради з проханням надати довідку про період роботи з 17.01.1981 року по 03.01.1983 року ОСОБА_1 в Нікопольському міському комбінаті побутового обслуговування населення.

Як зазначає позивачка та заперечень цьому у відзиві відповідачем не наведено, 12.11.2019 року відповідачем відмовлено у зарахуванні періоду стажу з 17.07.1981 року по 05.01.1983 року, оскільки в трудовій книжці позивачки містяться виправлення в році звільнення, а саме, замість 22.12.1982 року зазначено 22.12.1983 року.

Згідно відповіді від 29.11.2019 року № 2869, Архівний відділ Нікопольської міської ради повідомив, що накази директора з кадрових питань (особового складу) архівного фонду № 383 «Нікопольський комбінат побутового обслуговування населення» на зберігання та обслуговування до архівного відділу не передавалися і місце їх знаходження невідоме. Серед первинних розрахункових відомостей нарахування заробітної плати по підрозділу «адміністрація» за 1981-1983 роки інформація про заробітну плату ОСОБА_1 відсутня. Відтак, підтвердити факт роботи і надати довідку про заробітну плату за період з 17.07.1981 року по 03.01.1983 року архівний відділ не має можливості.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З відзиву відповідача вбачається, що виправлення в трудовій книжці позивачки стосуються лише запису № 08 від 05.01.1983 року про звільнення позивачки з посади бухгалтера в Нікопольському комбінаті побутового обслуговування населення на підставі запису про звільнення № 03 від 22.12.1983 року.

Враховуючи, що запис № 07 від 17.07.1981 року на підставі наказу № 170 від 17.07.1981 року не містить будь-яких виправлень, містить печатку підприємства, де працювала позивачка, суд вважає доведеним факт того, що позивачка дійсно працювала на посаді бухгалтера в Нікопольському комбінаті побутового обслуговування населення.

Що стосується запису № 08 від 05.01.1983 року, який був зроблений на підставі запису про звільнення № 03 від 22.12.1983 року, то суд вважає, що в році цього наказу міститься описка, з огляду на те, що трудова книжка позивачки містить наступний запис - № 09 від 07.02.1983 року, який підтверджує перебування на іншій посаді в іншій установі з 07.02.1983 року до 23.04.1986 року.

Тобто вірним слід вважати дату звільнення позивачки з Нікопольського комбінату побутового обслуговування населення - 22.12.1982 року, оскільки це є логічним з огляду на положення ч. 1 ст. 38 КЗпП, на підставі якої позивачка була звільнена з роботи, а саме, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні (з моменту винесення 22.12.1982 року наказу про звільнення позивачка пропрацювала два тижні та датою звільнення є 05.01.1983 року).

Відсутність інших доказів, які передбачені пунктами 3, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, на підтвердження трудового стажу позивачки, суд не може вважати достатньою підставою для відмови позивачці в задоволенні позову, оскільки такі докази приймаються лише у разі відсутності трудової книжки та записів у ній, натомість, в даному випадку, запис в трудовій книжці позивачки наявний та не з її вини містить описку в році.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову, в розмірі 840,80 грн, що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1594218034.1 від 24.01.2020 року, а тому, ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в особі відділу з питань перерахунків пенсії № 10 управління застосування пенсійного законодавства щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до загального стажу роботи періоду роботи на Нікопольському комбінаті побутового обслуговування населення з 17.07.1981 року по 05.01.1983 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в особі відділу з питань перерахунків пенсій № 10 управління застосування пенсійного законодавства зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , період роботи на Нікопольському комбінаті побутового обслуговування з 17.07.1981 року по 05.01.1983 року та здійснити перерахунок пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн. 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник