Рішення № 88667948, 27.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року Справа № 160/13181/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Федуркіної А.В.,

позивача не зявився,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання дій неправомірними та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.02.2020 року, просить:

- визнати дії головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області неправомірними;

- визнати неправомірною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-18604-17/484 від 15.08.2019 року відносно ОСОБА_1 в частині сплати боргу (недоїмки) в сумі 32725,66 грн.

- визнати борг (недоїмку), який виник за період з 01.08.2014 р. по 31.12.2017 р., у розмірі 19256,33 грн. безнадійним та списати його.

- визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування штрафу в розмірі 2045,04 грн та пені в розмірі 11424,29 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464), його як платника єдиного внеску, який у період з III кварталу 2014 року по IV квартал 2017 року перебував на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану звільнено від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у тому числі, від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, у зв`язку з чим оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, а борг безнадійним та таким, що підлягає списанню.

Позивач вважає вимогу та дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року провадження у справі здійснюється за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.02.2020 року о 13:30 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі №160/13181/19 та розпочато розгляд справи по суті, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 20.03.2020 року.

В подальшому розгляд справи перенесено на 27.03.2020 р.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року на адресу суду від відповідача 10 лютого 2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 з 02.01.2018 перебуває на податковому обліку у Криворізькій південній ОДНІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник за основним місцем обліку у зв`язку з переходом з Луганської ОДПІ. На відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, поширюється дія Закону України від 08 липня 2010 року №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (пункт 12 статті 9 Закону №2464). Станом на 31.07.2019 р. згідно до даних інтегрованих карток платника податків ФОП ОСОБА_1 має заборгованість по єдиному внеску (код платежу 71040000) у сумі 32725,66 грн., яка виникла за рахунок несплати сум нарахованого єдиного внеску відповідно до поданої платником звітності по термінах сплати: 19.04.2016-548,63 грн., 19.07.2016 - 941,16 грн., 19.10.2016 - 957,00 грн., 19.01.2017 - 990,00 грн., 19.04.2017 - 2112,00 грн., 19.07.2017 - 2112,00 грн., 19.10.2017 - 2112,00 грн., 19.01.2018 -2112,00 грн., 19.04.2018 - 2457,18 грн., 19.07.2018-2457,18 грн., 19.10.2018-2457,18 грн.=19256.33 грн+2045,04 грн.- штраф та +11424,29 грн.- пеня. Штраф та пеня нарахувалися в автоматичному режимі, у зв`язку з несплатою ЄСВ у межах строків встановлених законом. Крім того, відповідач вказує, що Законом України від 24.12.2015 №911-УШ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до Закону України від 02 вересня 2014 року №1669- VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі -Закон №1669) внесено зміни. Зокрема, скасовані положення, визначені підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1669 щодо звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону №2464, а також щодо списання недоїмки з єдиного внеску. Отже, на сьогодні законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. У зв`язку з чим, у ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутні законодавчо визначені підстави для визнання безнадійним та списання ФОП ОСОБА_1 боргу по єдиному внеску.

З урахуванням наведеного, головне управління ДПС у Дніпропетровській області просило відмовити у задоволенні позовних.

Позивач у судове засідання, призначене на 27 березня 2020 року, не зявився, заявивши клопотання про розгляд справи без його участі, просив позов задоволити.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 27 березня 2020 року, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 19.02.2007 року знаходився на обліку як платників податків у державній податкові інспекції у Ленінському районі м. Луганська. З 04.01.2018 року позивач знаходиться на податковому обліку у державній податковій інспекції Металургійного району м. Кривого Рогу головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

На момент державної реєстрації у якості фізичної особи-підприємся позивач проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на дату подання позову, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 звертався до ГУ ДФС у Дніпропетровській області з листом від 24.05.2018 року, в якому просив визнати безнадійним податковий борг, який виник під час заходів проведення АТО (форс-мажорні обставини) та списати його, а саме єдиний соціальний внесок в розмірі 19657,78 грн., за період з 01.08.2014 по 31.12.2017 р.

На підтвердження форс-мажорних обставин ним було надано копію сертифіката № 8115 від 26.04.2018 року, виданий Дніпропетровською Торгово-промисловою палатою.

Листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 12.06.2018 року №33724/10/0436-17-12-16 було надано відповідь, де зазначено, що законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. У зв`язку з чим, у ГУ ДФС у Дніпропетровській області відсутні законодавчо визначені підстави для визнання безнадійним та списання ФОП ОСОБА_1 боргу по єдиному внеску.

На повторну заяву позивача від 13.10.2018 року про визнання безнадійним податкового боргу, що виник під час заходів проведення АТО (форс-мажорні обставини) та списання його, а саме єдиного соціального внеску в розмірі 19657,78 грн., за період з 01.08.2014 по 31.12.2017 р., відповідачем у листі від 07.11.2018 р. №67595/10/04-36-56-08-06 була надана аналогічна відповідь.

15 серпня 2019 року головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-18604-17/484, якою позивачу визначено до сплати 32725,66 грн, з яких недоїмка по єдиному внесу - 19256,33 грн, штрафи - 2045,04 та пеня - 11424,29 грн.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивачем оскаржено його до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Згідно з ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому, в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного виходить, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Разом з тим, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 встановлено, що:

період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом третім пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, визначається Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом "б" підпункту 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

" 9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи".

Отже, пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що до 13 лютого 2020 року для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 достатньо було лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

При цьому суд зауважує, що платники єдиного внеску звільнялись від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до 13 лютого 2020 року без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України було та є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов`язань.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратив чинність), від 02 грудня 2015р. № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Луганськ.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.

Отже, з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно в силу положень абзаців першого, третього пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 контролюючий орган не мав правових підстав для застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, заходів впливу у вигляді формування та надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669 проведення антитерористичної операції триває.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464, абзацом другим частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач у період з III кварталу 2014 року по IV квартал 2017 року, внаслідок проведення антитерористичної операції був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів був позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у період з III кварталу 2014 року по IV квартал 2017 року, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2019 року № Ф-18604-17/484-55 охоплює період, в якому позивач був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд робить висновок, що за цей період орган доходів і зборів, а саме головне управління ДФС у Дніпроптровській області не мало повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу, а головне управління ДПС у Дніпроптровській області направляти узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 серпня 2019 року № Ф-18604-17/484-55 У на примусове виконання до підрозділу державної виконавчої служби.

Щодо позовних вимог про визнання боргу (деноїмки), який виник за період з 01.08.2014 р. по 31.12.2017 р., у розмірі 19256,33 грн. безнадійним та списання його, а також визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування штрафу в розмірі 2045,04 грн та пені в розмірі 11424,29 грн, суд зазначає наступне.

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, ст.101 ПК України, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків" зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року № 1844/24376 (далі Порядок № 577).

У відповідності до п. 14.1.11. п. 4.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 101 ПК України та Порядку №577 документом-підставою для прийняття керівником (заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-можорних обставин), є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до ст. 101 Кодексу.

Відповідно до пп.101.1, 101.2.4 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у том числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, в тому числі податковий боргу платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з п. 101.5 ст. 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У розділі ІІІ вказаного Порядку №577 зазначено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вважається день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов`язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили. Документом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин є Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України.

Позивачем було здійснено звернення до торгово-промислової палати та сертифікатом Дніпропетровської ТПП України №8115 від 26.04.2018 року засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно з п.4.1. Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

На виконання зазначених приписів позивач звертався до податкового органу з відповідними заявами про списання безнадфйного податкового боргу, проте отримав відповіді про відмову в списанні податкового боргу з посиланням на те, що законодасвством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають або перебували на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про визнання боргу (деноїмки), який виник за період з 01.08.2014 р. по 31.12.2017 р., у розмірі 19256,33 грн безнадійним та списання його, а також визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування штрафу в розмірі 2045,04 грн та пені в розмірі 11424,29 грн, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання дій головного управління Держаної податкової служби у Дніпропетровській області неправомірними, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Пунктом 3 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Однак, позовна вимога щодо визнання дій головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області неправомірними не містить посилання на те, які саме дії відповідача потрібно визнати неправомірними.

З урахуванням наведеного, вищевказана позовна вимога ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, пов`язаних зі зверненням до адміністративного суду платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, за оскарженням вимог про сплату боргу (недоїмки), викладені у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2018 року №812/685/17 (№ рішення в ЄДРСР 75807685), від 04 квітня 2019 року у справі № 805/4655/15-а (№ рішення в ЄДРСР 80980233), від 25 квітня 2019 року у справі № 805/4811/16-а (№ рішення в ЄДРСР 81478968), від 22 жовтня 2019 року у справі № 812/1473/16 (№ рішення в ЄДРСР 85207559), від 07 листопада 2019 року у справі № 812/1389/16 (№ рішення в ЄДРСР 85450340), від 10 грудня 2019 року у справі № 805/1588/16-а (№ рішення в ЄДРСР 86333047) та від 18 грудня 2019 року у справі № 805/2007/17-а (№ рішення в ЄДРСР 86431217).

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд зробив висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України відповідно до задоволених вимог позивача.

Позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 768,40 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься платіжне доручення №0107626205 від 18.02.2019 року.

Враховуючи задоволення основної позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає за можливе присудити всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а саме, судового збору у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання дій неправомірними та скасування вимоги - задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.08.2019 року №18604-17/484, складену відносно ОСОБА_1 в частині сплати боргу (недоїмки) в сумі 32725,66 грн.

Визнати борг (недоїмку), який виник за період з 01.08.2014 р. по 31.12.2017 р., у розмірі 19256,33 грн. безнадійним та списати його.

Визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування штрафу в розмірі 2045,04 грн та пені в розмірі 11424,29 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 квітня 2020 року.

Суддя С.В. Ніколайчук