Рішення № 88667891, 03.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року Справа № 160/12337/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.,

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання» (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 62, код ЄДРПОУ 01056190), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №13 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої: АДРЕСА_1 , неправомірними в частині не зарахування трудового стажу в Магдалинівському районному Будинку дитячої творчості з 01.01.2004 по 30.07.2004 року та ПрАТ «Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання» (що дає право на пенсію на пільгових умовах) при призначенні пенсії;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №13 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) зарахувати стаж в повній мірі згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 ;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №13 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) провести перерахунок пенсії з моменту настання права на пенсію ОСОБА_1 , а саме з моменту подачі заяви 01.07.2019 року;

- згідно з рішенням Конституційного суду України щодо підвищення на 5 років пенсійного віку для жінок не відповідає конституційним принципам прав і свобод людини, а відтак є незаконними, зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №13 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) нарахувати пенсію і виконати рішення КСУ, яке є обов`язковим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем відмовлено у призначенні пенсії позивачу через не зарахування при розгляді питання по призначенню пенсії періоду роботи позивача з 03.12.1996 року по 30.07.2004 року в Магдалинівському районному Будинку дитячої творчості та з 15.09.1980 року по 16.07.1986 року на посаді свердловщика печатних плат на ПАТ «Дніпропетровському заводі електротехнічного обладнання», що дає право на призначення пільгової пенсії. Позивач зазначає, що нею надані всі необхідні підтверджуючі стаж роботи документи, які не були враховані відповідачем. Відповідачем, також, не враховано перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною, що підтверджується довідкою від 09.08.2019 року з 31.07.2001 року по 31.07.2004 року. З посиланням на рішення Конституційного суду від 04.06.2019 року №2-4/2019 позивач зазначає, що маючи необхідний стаж роботи, може отримувати пенсію за вислугою років, незалежно від віку.

На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2020 року було відкрито провадження в адміністративній справі №160/12337/19 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2020 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ПрАТ «Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання» (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 62, код ЄДРПОУ 01056190) та витребувано додаткові докази, а саме: докази атестації робочих місць за період роботи ОСОБА_2 з 12.09.1980 р. по 14.07.1986 р. по посаді сверловщика печатних плат та інструкції щодо характеру виконуваних ОСОБА_1 робіт на займаній посаді.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2020 року від ПрАТ «Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання» надійшли додаткові докази, а саме: наказ про атестацію № 298 від 15.12.1997 року, довідка про заробітну плату № 8 від 11.06.2019 року.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року на адресу суду від відповідача 13 січня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що відповідачем розраховано стаж позивача згідно з наданими документами і в порядку, визначеному діючим законодавством. Зважаючи на те, що у позивача недостатньо стажу, ОСОБА_1 правомірно відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року:

- вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи;

- залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ПрАТ «Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання» (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 62, код ЄДРПОУ 01056190).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального провадження, підготовче засідання призначено на 28 лютого 2020 року.

В подальшому розгляд справи було перенесено на 10 березня 2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського оружного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року закрито підготовче провадження, справу до судового розгляду по суті призначено на 03 квітня 2020 року.

В подальшому розгляд справи було перенесено на 10.03.2020 року та на 03.04.2020 року.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянкою України згідно з паспортом серії НОМЕР_2 .

01.07.2019 року позивач надала до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 13 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву та документи для призначення пенсії за віком.

26.07.2019 року відповідачем надано відповідь, оформлену листом №159, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю стажу 26 років. У відповіді на звернення позивача про призначення пенсії зазначено, що загальний страховий стаж заявника складає 24 роки 7 місяців 5 дні.

10.09.2019 року позивач звернулась до Урядової гарячої лінії з питання призначення пенсії. У відповідь на вказане звернення Магдалинівським відділом обслуговування громадян головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано лист від 23.09.2019 року №КР-9673210, в якому зазначено, що підтвердити пільговий характер роботи не має можливості, оскільки відповідно до наданої копії акту про пожежу від 12.01.2001 року, особові рахунки з 1946 по 1980 роки під час пожежі були знижені на ПрАТ «Дніпропетровському заводі електротехнічного обладнання».

Враховуючи викладене, в призначенні пенсії позивачу відмовлено.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. (пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно з відомостями, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 25.09.1979 року, позивач працювала на наступних посадах, які не були включені відповідачем до страхового стажу:

- з 15.09.1980 р. по 16.07.1986 року на посаді свердловщика печатних плат в ПрАТ «Дніпропетровському заводі електротехнічного обладнання»;

- з 03.12.1996 р. по 30.07.2004 року на посаді керівника гуртків в Магдалинівському районному будинку дитячої творчості.

Помилки чи не точності у цих записах відсутні

Суд зазначає, що між сторонами не існує спору щодо не зарахування інших періодів роботи позивача, а тому судом досліджується питання правомірності вимог позивача щодо зарахування вищезазначених періодів роботи.

Згідно з статтею 62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

На підтвердження роботи ОСОБА_1 у період з 15.09.1980 р. по 16.07.1986 року на посаді свердловщика печатних плат в ПрАТ «Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання», позивачем надано копію наказу №66 від 12.09.1980 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ), наказу №70 від 14.07.1986 року про розірвання трудового договору, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №8 від 11.06.2019 року, з якої відомо, що у період з 1981 року по липень 1986 року позивачу виплачувалась заробітна плата на ПрАТ «Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання», з якої відраховувався єдиний внесок.

ПрАТ «Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання» листом від 19.02.2020 року № вих.14 зазначено, що видати довідку, яка уточнює особливий характер для призначення пільгової пенсії надати не можуть, оскільки професія свердлувальника друкованих плат на підприємстві атестована не була та зазначено, що перша атестація робочих місць на підприємстві була проведена в 1997 році відповідно до наказу від 15.12.1997 році № 298.

Відповідно до списку виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СССР №1173 від 22.08.1956 року, до списку №1 відноситься професія свердловщика абразивних виробів.

Згідно з розділом ХХХІІ Постанови Ради Міністрів Української РСР від 22.08.1956 року № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах» затверджено списки виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, зокрема, робочі і інженерно-технічні працівники, зайняті на приготуванні ртутного припою та паянні цим припоєм.

Між тим, пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного стажу її роботи в ПрАТ «Дніпропетровському заводі електротехнічного обладнання» на пільгових умовах у період з 15.09.1980 р. по 16.07.1986 року, оскільки позивачем вказаний період роботи в особливо шкідливих умовах підтверджено необхідними документами в повному обсязі.

Крім того, записи у трудовій книжці позивача у спірний період відповідають вимогам щодо найменування професії, що значиться у Списках №1, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року№ 1173, тому у позивача відсутній обов`язок на доведенню головному управленню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідність посади, згідно якої позивача має право на пільгову пенсію за Списком № 1.

Суд звертає увагу на те, що періоди роботи на пільгових умовах дають право на призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за умови наявності загального стажу роботи не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, а не врахування 1 року роботи за 1,5, на чому наполягає позивач.

На підтвердження роботи ОСОБА_1 у період з 03.12.1996 р. по 30.07.2004 року на посаді керівника гуртків в Магдалинівському районному будинку дитячої творчості позивачем надано довідку керівника Магдалинівського районного будинку дитячої творчості від 09.08.2019 року №17.

Отже, у відповідача були відсутні підстави для незарахування вказаного періоду до пільгового стажу роботи позивача.

З огляду на те, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Будь-які недоліки записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

З трудової книжки позивача та доданих до матеріалів справи довідок встановлено стаж роботи позивача з 15.09.1980 р. по 16.07.1986 року на посаді свердловщика печатних плат в ПрАТ «Дніпропетровському заводі електротехнічного обладнання» та з 03.12.1996 р. по 30.07.2004 року на посаді керівника гуртків в Магдалинівському районному будинку дитячої творчості.

Також, суд погоджується з позицією позивача про необхідності зарахування до стажу роботи періоду перебування ОСОБА_1 з 31.07.2001 року по 31.07.2004 року у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

Пунктом "ж" ч. 3 ст. 56 Закону України № "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною), жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю п`ятдесят шість календарних днів до родів і п`ятдесят шість (у разі ненормальних родів або народження двох і більше дітей - сімдесят) календарних днів після родів і, за їх бажанням, при наявності загального трудового стажу не менше одного року частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню. Крім зазначених відпусток, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року".

Згідно з ч. 2 ст. 181 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною), час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що відпустка по догляду за дитиною, виключає будь-який запис в трудову книжку, тому період відпустки зараховується до загального стажу роботи, а також до спеціального стажу роботи, який дає право особі на пенсію за вислугу років. При цьому, виключається можливість зменшення тривалості трудового стажу в зв`язку з невиконанням під час відпустки своїх безпосередніх трудових обов`язків та не отримання заробітної плати.

Довідкою, виданою керівником Магдалинівського районного будинку дитячої творчості 09.08.2019 року №18, підтверджено, що ОСОБА_1 (попереднє прізвище ОСОБА_1 ) перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 31.07.2001 року по 31.07.2004 року відповідно до довідки з районної лікарні №366 від 01.08.2001 року.

Отже, суд вважає, що дії відповідача стосовно не зарахування до стажу роботи періодів роботи позивача з 15.09.1980 р. по 16.07.1986 року на посаді свердловщика печатних плат в ПрАТ «Дніпропетровському заводі електротехнічного обладнання», з 03.12.1996 р. по 30.07.2004 року на посаді керівника гуртків в Магдалинівському районному будинку дитячої творчості та, в тому числі, період перебування у відпустці по догляд за дитиною до трьох років з 31.07.2001 року по 31.07.2004 року, є протиправними.

Відтак, позовна вимога про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №13 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) зарахувати стаж в повній мірі згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії з моменту настання права на пенсію ОСОБА_1 , а саме з моменту подачі заяви 01.07.2019 року, то суд зазначає, що фактично пенсія ОСОБА_1 призначена не була, тому пенсійний фонд не може провести перерахунок пенсії, яка не була призначена, оскільки ця вимога є передчасною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №13 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) нарахувати пенсію і виконати рішення КСУ, яке є обов`язковим, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями безумовного зобов`язання відповідача нарахувати пенсію, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Посилання позивача на рішення Конституційного суду від 04.06.2019 року №2-4/2019 є недоречним, оскільки воно стосується окремих категорій працівників, а саме:

- працівників льотного та льотно-випробного складу (пункт "а" статті 54 Закону № 1788);

- працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону № 1788);

- артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів (пункт "ж" статті 55 Закону № 1788).

Як встановлено судом вище, позивач не має достатнього стажу роботи на посаді керівника гуртків в Магдалинівському районному будинку дитячої творчості для призначення пенсії за списком «е» статті 55 Закону № 1788.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне зобов`язати головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 01.07.2019 року про призначення пенсії та провести розрахунок стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

Відтак, в задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 241-246, 293, 295, 297Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання» (49064, м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 62, код ЄДРПОУ 01056190), про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування трудового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи з 15.09.1980 р. по 16.07.1986 року на посаді свердловщика печатних плат в ПрАТ «Дніпропетровському заводі електротехнічного обладнання», з 03.12.1996 р. по 30.07.2004 року на посаді керівника гуртків в Магдалинівському районному будинку дитячої творчості та, в тому числі, період перебування у відпустці по догляд за дитиною до трьох років з 31.07.2001 року по 31.07.2004 року.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в повній мірі згідно з трудовою книжкою.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2019 року про призначення пенсії, з урахування правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09 квітня 2020 року.

Суддя С.В. Ніколайчук