Рішення № 88667875, 11.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року Справа № 160/2256/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 19/3, корп. 2, офіс 9, код ЄДРПОУ 41717584) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС", в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни від 13.02.2020 року про відкриття виконавчого провадження №61264697.

Позовна заява обґрунтована тим, що з сайту Єдиного реєстру боржників та сайту виконавчих проваджень позивач дізнався, що 13.02.2020 року приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61264697 по виконанню виконавчого напису нотаріуса, а саме, приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика Володимира Вікторовича, боржником в якому виступає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дану постанову позивач по пошті не отримував. Зазначено, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не дотримано вимог частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, приватним виконавцем - Дорошкевич В.Л., незважаючи на те, що відповідачу було відоме місце реєстрації та місце проживання позивача, виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, і такі дії відповідача, на думку позивача, порушують права ОСОБА_1 . З огляду на це, позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11.03.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Зауважив, що приватним виконавцем було перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам чинному законодавству України. Оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорешкевич Віри Леонідівни надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №1335 від 08.02.2020, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. У зв`язку з цим, керуючись ст. 26, 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем 13 лютого 2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61264697. Отже, відповідач вважає, що, в даному випадку, приватним виконавцем Дорошкевич Вірою Леонідівною жодним чином не порушено норми Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ст. 24 цього Закону, тому будь-які підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13 лютого 2019 року у ВП №61264697 відсутні.

Третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" 10.03.2020 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів, однак, третя особа не скористалась правом надання пояснень щодо позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.02.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. був вчинений виконавчий напис № 1335 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості в розмірі 7916,80 грн.

12.02.2020 року ТОВ «ФІНФОРС» звернулося до приватного виконавця Виконавчого округу міста Київа із заявою вх.№328/01-27 про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за № 1335 від 08.02.202 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості в розмірі 7916,80 грн., та просило у відповідності до вимог статей 3-5, 19, 24, 28, 48, пункту першого частини першої статті 26 та частини другої статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" відкрити виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника.

13.02.2020 року на підставі зазначеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною було відкрите виконавче провадження №61264697 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості в розмірі 7916,80 грн., про що складена оскаржувана постанова.

Не погоджуючись із винесенням такої постанови, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закон №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII, про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною 1 статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону №1403-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIIІ.

Частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIIІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, вищенаведеними нормами чітко встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи та вчиняє виконавчі дії лише за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Згідно з пунктом 13 розділу ІІІ Інструкції, приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Також, судом встановлено, що боржник у виконавчому провадженні №61264697 - фізична особа - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту позивача, долученою до матеріалів справи.

Отже, суд зазначає, що місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 61264697 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.

Як слідує з наданих позивачем та долучених до матеріалів справи копій документів з матеріалів виконавчого провадження, а саме, постанови про відкриття виконавчого провадження №61264697, адреса боржника зазначена - 02230, м. Київ, вул. Сєдова, буд. 1.

Проте, у виконавчому написі нотаріуса, в заяві про примусове виконання рішення та в супровідному листі від 13.02.2020 року №1896 зазначено місце реєстрації ОСОБА_1 саме: АДРЕСА_3 .

При цьому, суд зазначає, що стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення від 12.02.2020 року не зазначено та не надано доказів, які б підтверджували, що боржник дійсно проживає у місті Києві.

Згідно із пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, у даному випадку, приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання, чого в даному випадку зроблено не було.

Встановлені в ході розгляду справи обставини в їх сукупності, дають суду підстави для висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем всупереч вимог частини 2 статті 24 Закону України №1404-VIII, оскільки виконавчий документ прийнято до виконання з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що для належного відновлення порушених прав позивача необхідно визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження №61264697 від 13.02.2020 року, відкритого на підставі виконавчого напису №1335 від 08.02.2020 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості в розмірі 7916,80 грн.

Відповідно до частини 3 статті 287 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,40 грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4203,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.

У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

З імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

В обґрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу, позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги від 15.02.2020 року. Відповідно до додатку №1 Договору про надання правової допомоги від 15.02.2019 року та згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 15.0.2020 року від 25.02.2020 року, сторони домовились, що вартість правничої допомоги складає 4203,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 25.02.2020 року на суму 4203,00 грн.

Вказані судові витрати, з урахуванням наданих доказів, є доведеними та повністю відповідають вимогам приписів ст.134 КАС України та підлягають стягненню у відповідності до ст. 139 КАС України.

При цьому, відповідачем не заявлено суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та не наведено зауважень щодо співмірності таких витрат.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4203,00 грн.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 19/3, корп. 2, офіс 9, код ЄДРПОУ 41717584) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни від 13.02.2020 року про відкриття виконавчого провадження №61264697.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,40 грн., сплаченого згідно квитанції від 25.02.2020 року №0.0.1629775869.1, та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4203,00 грн.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядку, визначеному ст.272 КАС України.

Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядку, встановленому ч. 6 ст.287 КАС України.

Суддя В.В. Кальник