Рішення № 88667630, 03.04.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 квітня 2020 р. Справа № 120/206/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 01.04.2019 він був звільнений з посади заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Вінницькій області та зі служби в податковій міліції в запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "в", у зв`язку із обмеженим станом здоров`я. В грудні 2019 позивачу була встановлена III група інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби, ступінь втрати професійної працездатності становить 50%. Даний факт підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та свідоцтвом про хворобу медичної (військово-лікарської) комісії.

19.12.2019 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Вінницькій області із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в податковій міліції. Листом за №20084/М/02-32-0401 від 24.12.2019 відповідач повідомив про відсутність підстав для оформлення та проведення даної виплати.

Вважаючи протиправним вказану відмову, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 24.01.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до матеріалів справи, копія ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою з додатками вручена відповідачу 04.02.2020. Натомість у встановлений судом строк відповідач своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався. Про причини неподання відзиву на позовну заяву не повідомив.

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 01.04.2019 за №80-о ОСОБА_1 звільнено з посади та служби в податкової міліції в запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "в" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через обмежений стан здоров`я) підполковника податкової міліції, заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.12.2019 за №634645 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов`язане з проходженням військової служби. Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках за №030577 від 09.12.2019, ступінь втрати професійної працездатності становить 50%.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем надано свідоцтво про хворобу № В(г)4 медично (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Вінницькій області".

19.12.2019 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Вінницькій області із заявою, в якій просив здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби. Службу позивач проходив на посаді заступника начальника другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Вінницькій області. До заяви додано: оригінал довідки МСЕК серії 12 ААА №030577 від 09.12.2019; копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ за №634645; копію свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії №В(г)-4 від 20.03.2019; копію паспорта; копію карти фізичної особи.

Листом Головного управління ДФС України від 24.12.2019 за №20084/М/02-32-04-01 повідомлено позивача про те, що законність виплати даної грошової допомоги, яка виплачувалась відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990, Закону України "Про міліцію" №565-ХІІ від 20.12.1990 та у зв`язку з прийняттям постанови КМУ від 22.04.2009 №386 "Про внесення змін до постанови КМУ від 12.05.2007 №707" "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції" тривала до 07.11.2015 - дати коли Закон України "Про міліцію" втратив чинність. Відтак в Головного Управління ДФС у Вінницькій області відсутні підстави для оформлення та проведення виплати.

Позивач, не погоджуючись із відмовою ГУ ДФС у Вінницькій області в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги, звернувся до суду із вказаним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Статтею 356 ПК України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, наведеними вище положеннями передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника податкової міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, яке мало місце в період її проходження.

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07.11.2015 у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до абзацу 3 пункту 15 розділу XI прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію".

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та з підстав, визначених Законом України "Про міліцію" зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до матеріалів справи, наявність зв`язку між захворюванням позивача, внаслідок якого останнім втрачено працездатність та встановлено інвалідність у зв`язку із проходженням військової служби (в органах внутрішніх справ - податковій міліції) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

За змістом статті 23 Закону України "Про міліцію" порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби, визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію", Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12.05.2007 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі - Порядок №707).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п`ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 13.02.2015 "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 №850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок №850).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Отже, на час установлення позивачу ІII групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової (служби в органах податкової міліції), чинними є обидва Порядки (№707 і № 850), які регулюють однопредметні правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію". При цьому, Порядок №850 прийнятий у зв`язку із внесенням Законом України від 13.02.2015 до вказаної статті 23 Закону змін в частині розміру одноразової грошової допомоги.

Конституційний Суд України у пункті 3 рішення від 03.10.1997 №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, якою затверджений Порядок №850, встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13.02.2015 №208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, призначення та виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію", здійснюється відповідно до Порядку, під час дії якого встановлена втрата працездатності.

Так, наявність зв`язку між захворюванням позивача, внаслідок якого останнім втрачено працездатність та встановлено інвалідність у зв`язку із проходженням військової служби (в органах внутрішніх справ - податковій міліції) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №707 можливе лише за умови, що особа мала право на отримання такої допомоги до 12.03.2015. Позивач набув таке право у 2019 році, оскільки згідно довідки МСЕК позивачу відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №850 встановлено ІІІ групу інвалідності, тобто після 12.03.2015, а тому розмір допомоги має бути призначений згідно із нормами саме Порядку №850. При цьому, згідно із довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступення втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА за №030577 на дату огляду позивача, а саме 09.12.2019, ступень втрати професійної працездатності складає 50 відсотків.

Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункт 8 Порядку № 850).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (пункт 10 Порядку № 850).

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (пункт 11 Порядку № 850).

Визначаючись щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Вінницькій області щодо відмови в оформленні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку з установленням інвалідності ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах податкової поліції, такі не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, ГУ ДФС у Вінницькій області не розглянуло заяву та документи про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, у спосіб, що передбачений Законом №565-ХІІ та Порядком №850.

Відтак, вимоги про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Вінницькій області щодо відмови в оформленні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку з установленням інвалідності ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах податкової поліції, не можуть бути задоволені з огляду на відсутність як висновку щодо виплати грошової допомоги так і відповідного рішення про призначення грошової допомоги.

Згідно положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

За наведеного вище, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо не прийняття матеріалів відносно позивача та складання і подання до Державної фіскальної служби України висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності працівника податкової міліції.

Одночасно, суд зазначає, що позовні вимоги щодо зобов`язання ГУ ДФС у Вінницькій області повторно прийняти документи та надіслати до Державної фіскальної служби України, висновок щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, підлягають задоволенню як похідна вимога від основної в силу того, що похідна позовна вимога залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (п. 23. ст. 4 КАС України).

Поряд з іншим, суд враховує, що згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях у справі "Будченко проти України" (Budchenko v. Ukraine) від 24.07.2014, "Суханов та Ільченко проти України" від 27.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №65731/01 та №65900/01, ЄСПЛ 2005-Х).

Так, у згаданому рішенні суд також вказав, що відмова у задоволенні законного права заявника через відсутність механізму його реалізації, становить втручання у право власності згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а через нездатність забезпечити реалізацію такого права заявника в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов`язання за статтею 1 Першого протоколу.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS V. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення ч. 2 ст. 77 КАС не доведено правомірність своїх дій при вирішенні питання позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин наведених у судовому рішенні, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо не прийняття матеріалів ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та не складення і не подання до Державної фіскальної служби України висновку про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності працівнику податкової міліції.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Вінницькій області повторно прийняти документи та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, виходячи із 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Головне управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39402165, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна