Рішення № 88665230, 16.03.2020, Оболонський районний суд міста Києва

16.03.2020 Справа № 756/10700/17

Ун.№756/10700/17

Пр.№2/756/690/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020року Оболонський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді секретаря за участю позивача представника позивача Майбоженко А.М. Одягайло Л.М . ОСОБА_3 Мовчана В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - адвокат Мовчан В.І. звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 05.11.1999 року, за яким ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 , який посвідчено заступником генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі «Українська біржа «Десятинна» (реєстраційний номер 7883-2886), а також витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 вищевказану квартиру на користь позивача.

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 . Позивач є її єдиною спадкоємицею за заповітом, що прийняла спадщину, до складу якої віднесено квартиру АДРЕСА_1 . яка належала на праві власності померлій.

Після смерті ОСОБА_7 позивач неодноразово навідувалась до квартири і одного разу помітила, що змінені двері та замки і більше не мала доступу до неї. Після чого дізналась, що вона належить ОСОБА_9 і придбана ним у ОСОБА_4 .

Позивач звернулась до Оболонського УП ГУ НП з заявою про вчинення кримінального правопорушення. При розслідуванні обставин справи було проведено почеркознавчу експертизу, за висновками якої ОСОБА_7 договір купівлі-продажу від 05.11.1999 не підписувала. Крім того, фізична особа - ОСОБА_4 не існує, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2018 року позовні вимоги задоволено частково, витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230965180000) на користь ОСОБА_3 .

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.10.2018 року заяву представника відповідача ОСОБА_9 - адвоката Циби В.К. про перегляд заочного рішення задоволено та скасовано заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29.01.2018 року та призначено дану справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

28.11.2018 року до Оболонського районного суду м. Києва від представника відповідача ОСОБА_9 - адвоката Циби В.К. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовної заяви з огляду на те, що згідно договору купівлі-продажу від 21.04.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 692, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 придбали однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а тому вони є добросовісними набувачами вказаної квартири, а сама квартира є їх спільною сумісною власністю. Зазначає, що позивачем не надано суду доказів, що вказана квартира належала ОСОБА_3 та була подарована або зазначена у заповіті ОСОБА_7 . На момент посвідчення заповіту спірна квартира ОСОБА_7 вже не належала, оскільки ще у листопаді 1999 року була продану ОСОБА_4 . Звертає увагу суду, що кримінальне провадження не завершено. В спірній квартирі проживає відповідач ОСОБА_5 з родиною, в тому числі малолітніми дітьми. Іншого житла їх сім`я не має.

10.01.2019 позивачем подано заяву про зміну предмету позову, яка прийнята судом, в які вона просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 05.11.1999 року, за яким ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 , який посвідчено заступником генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі «Українська біржа «Десятинна» (реєстраційний номер 7883-2886);

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 вищевказану квартиру на користь позивача як спадкоємиці померлої ОСОБА_7 ;

- скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності №20091051 від 21.04.2017 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34889159, що здійснений приватним нотаріусом КМНО Некриловим К.Ю.

В судовому засіданні 31.01.2019 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено- ОСОБА_6 .

В судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник, а також відповідач ОСОБА_4 і третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд ухвалив розглядати справу за відсутності вказаних учасників справи.

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 на 7 поверсі 9 поверхового будинку та складається із однієї житлової кімнати, загальною площею квартири 33,80 кв.м., у тому числі житловою площею - 19,40 кв.м.

Дана квартира належала померлій на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухомості від 12.11.1996 року, що укладений на Київській універсальній біржі та зареєстрованим за № 1356/13124.

Після її смерті відкрилась спадщина. За життя ОСОБА_7 05.11.2012 року було посвідчено заповіт, згідно якого вона заповіла все належне їй майно ОСОБА_3 та ОСОБА_10 .

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

У встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк позивач ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7 . У цей же строк - інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_10 звернулась до нотаріуса з заявою про відмову від спадщини за заповітом.

Отже, ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_7 .

Після смерті останньої позивач неодноразово навідувалась до квартири, яка належала спадкодавцю. Під час одного з візитів, позивач виявила, що замки вхідних дверей замінені. Після звернення до правоохоронних органів позивачу стало відомо про те, що право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 21.04.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Некриловим К.Ю. Продавцем квартири за даним договором є ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Зі змісту даного договору вбачається, що вона належить продавцю ( ОСОБА_4 ) на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого 05 листопада 1999 року Заступником генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі «Українська біржа Десятинна» Сиволобовою Г.С. за реєстраційним № 7883/-2886 та зареєстрованого 09 листопада 1998 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в реєстровій книзі за реєстровим № 742.

11.05.2017 року позивач звернулась до Оболонського УП ГУ Національної поліції в м.Києві з заявою про вчинення злочину, повідомивши, що в період часу з 21.02.2017 року по 21.04.2017 року невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа квартирою АДРЕСА_1 . Кримінальному провадженню по заяві ОСОБА_3 присвоєно №12017100050004465.

Постановою слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП у м.Києві від 11.05.2017 року ОСОБА_3 визнано потерпілою у даному провадженні.

Постановою слідчого від 20.06.2017 року в кримінальному провадженні призначено почеркознавчу експертизу автентичності підпису ОСОБА_7 у договорі купівлі-продажу від 05.11.1999 року.

Згідно висновку експерта від 27.06.2017 року №8-4/1329, підпис в графі : Підпис: продавець ___ ОСОБА_7 договору купівлі-продажу від 05.11.1999 року, який посвідчений заступником генерального директора - начальником юридичного відділу товарної біржі «Українська біржа «Десятинна» Сиволобовою, виконано не ОСОБА_7 , а іншою особою.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір або інший правочин (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Згідно з вимогами ст..655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що спірний договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_7 не підписувала.

Договір купівлі-продажу від 05.11.1999 року, посвідчений заступником генерального директора - начальником юридичного відділу товарної біржі «Українська біржа «Десятинна» Сиволобовою та зареєстрований в реєстрі за №7883-2886. Зі змісту відповіді на адвокатський запит з Державного архіву м.Києва від 08.11.2017 року вбачається, що за описом справ до документів архівного фонду №1606 «Товарна біржа «Українська біржа «Десятинна» за 1999 рік на зберігання надійшли «Договори №№1-1381», «Договори №№А/І-А/1901», «Договори №№Б/І-Б/885». Інші договори за вказаний період відсутні. У Журналі реєстрації договорів купівлі-продажу від 05.11.1999 року, відомостей про купівлю квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 не виявлено.

Крім того, в ході досудового розслідування слідчим у приватного нотаріуса КМНО Некрилова К.Ю. вилучено документи, на підставі яких ним 21.04.2017 року було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Серед цих матеріалів наявна копія паспорта ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , виданого 05.11.2014 року Оболонським РУ ГУ МВС України в м.Києві.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що паспорт громадянина України з такими серією та номером був виданий на ім`я ОСОБА_4 . 22.12.2015 року ОСОБА_4 повідомив правоохоронні органи про втрату паспорта громадянина України. Тобто, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 після його втрати законним власником, шляхом зміни прізвища став належати ОСОБА_4 . Хоча така особа згідно даних правоохоронних органів не існує.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 14.06.2017 року старшим слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м.Києві було вилучено у приватного нотаріуса КМНО Некрилова К.Ю. примірник договору купівлі-продажу квартири від 21.04.2017 року; форма №3; технічний паспорт від 12.10.2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_4 , договір купівлі-продажу квартири від 05.11.1999 року, копії паспортів громадян України, довідок про ідентифікаційний код ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 .

Зі змісту договору купівлі-продажу квартири квартири АДРЕСА_1 , що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вбачається, що вказана квартира належить на праві власності продавцю ( ОСОБА_4 ) на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого 05 листопада 1999 року Заступником генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі «Українська біржа Десятинна» Сиволобовою Г.С. за реєстраційним № 7883/-2886 та зареєстрованого 09 листопада 1998 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в реєстровій книзі за реєстровим № 742.

Разом з тим, жоден з документів, на підставі яких посвідчено правочин 21.04.2017 року приватним нотаріусом КМНО Некриловим К.Ю. не містить відомостей про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 . При чому посилання в договорі купівлі продажу на дату - 09.11.1998 року не підтверджено жодним документом, а сама дата передує даті «укладання правовстановлюючого документу», за яким таке право власності набуто.

Всі зібрані у справі докази свідчать про те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 05.11.1999 року є не вчиненим (неукладеним).

Неукладення договору унеможливлює визнання його недійсним в судовому порядку, оскільки дефект правочину, наявність якого є підставою для визнання його недійсним, має існувати на момент укладання договору. Такий момент в даній справі не настав, договір купівлі-продажу між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не вчинявся.

З цих підстав, суд вважає правильним відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 05.11.1999 року, за яким ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 , який посвідчено заступником генерального директора - начальником юридичного відділу Товарної біржі «Українська біржа «Десятинна» (реєстраційний номер 7883-2886).

Частиною 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у випадках, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 зроблено висновок, що «згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірна квартира була відчужена від імені особи поза її волею, то вона мала право домагатися відновлення свого права на неї. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру».

У постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17 зроблено висновок, що «право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача».

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

З урахуванням всіх зібраних у справі доказів, а також положень ст..388 ЦК України, вищевказаних висновків судів касаційної інстанції, суд вважає що спірна квартира вибула з володіння позивача не з її волі, а тому має бути витребувана від ОСОБА_5 , що вказує на обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

У зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволені позовних вимог позивача в частині скасування записe у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності №20091051 від 21.04.2017 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34889159, що здійснений приватним нотаріусом КМНО Некриловим К.Ю., позаяк рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою скасування попередньої реєстрації права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_5 .

Доводи відповідача ОСОБА_5 , викладені у відзиві не впливають на висновки суду, що викладені вище. Зокрема, судом не оспорюється те, що він є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки докази зворотнього відсутні. Однак, витребування майна у добросовісного набувача можливо у відповідності до вимог ст.388 ЦК України, в тому числі тоді, коли воно вибуло з володіння власника поза його волею. При цьому, наявність чи відсутність іншого житла у добросовісного набувача та членів його сім`ї не може змінювати обсяг прав власника, з володіння якого поза волею вибуло майно. Посилання на те, що у заповіті на ім`я ОСОБА_3 не визначено спірну квартиру, а тому вона не може вважатись належним позивачем, суд вважає безпідставними з огляду на загальні правила спадкування, те, що заповідач може заповідати все своє майно іншим особам на випадок своєї смерті, або його певну частину. На момент смерті ОСОБА_7 їй на праві власності належала спірна квартира, а тому підстав виключати її зі складу спадкової маси суд не вбачає. Оскільки договір купівлі-продажу між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 визнаний судом неукладеним, підстав вважати, що дана спірна квартира належала ОСОБА_11 суд не вбачає.

Понесені позивачем судові витрати суд вважає правильним покласти на відповідача ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1230965180000) на користь ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 5 760 (п`ять тисяч сімсот шістдесят) гривень судового збору.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 16.03.2020.

Суддя А.М.Майбоженко