Ухвала суду № 88662761, 07.04.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/3685/20

Провадження №1-кс/522/5044/20

УХВАЛА

07 квітня 2020 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л.С.,

за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,

представника потерпілого – адвоката Халдая І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Халдая Іллі Віталійовича у кримінальному провадженні №12020160500001021 від 03.03.2020 року про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Халдай І.В. звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні №12020160500001021 від 03.03.2020 року.

В обґрунтування необхідності накладення арешту, представник потерпілого посилається на те, що у провадженні СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження №12020160500001021 від 03.03.2020 року за фактом вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України.

У зазначеному вище провадженні ОСОБА_1 є потерпілим, якому завдано матеріальну шкоду у розмірі 30000 доларів США (що станом на 23.03.2020 року еквівалентно 834900,00 грн.) та 24.03.2020 року ним було подано до органу досудового розслідування цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 1600000,00 грн., з яких 874900,00 – матеріальна шкода,765100,00 – моральна шкода.

Таким чином, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, представник потерпілого просить накласти арешт на:

-транспортний засіб - автомобіль TESLA MODEL S, 2015 р.в., чорного кольору, д\н НОМЕР_1 . НОМЕР_2 , дата першої реєстрації 2018-03-14, місце проведення останньої реєстрації ТСЦ НОМЕР_3 ;

-корпоративні права які належать підозрюваному ОСОБА_3 у ТОВ «АЛТЕР СЕРВІС» (41219755), в частці в розмірі 330 гривень, що складає 33% від статутного капіталу підприємства;

-корпоративні права, які належать підозрюваному ОСОБА_3 у ТОВ «ФАРМАКС

Україна» ( НОМЕР_4 ), в частці в розмірі 1 000 гривень, що складає 100% від статутного капіталу

підприємства;

-корпоративні права, які належать підозрюваному ОСОБА_3 у ТОВ «Лоджисі

Україна» ( НОМЕР_5 ), в частці в розмірі 1 000 гривень, що складає 100% від статутного капіталу

підприємства.

У судовому засіданні представник потерпілого адвокат Халдай І.В. підтримав клопотання, просив накласти арешт.

Представник власника ОСОБА_3 адвокат Вербицька С.В. у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, у якій проти задоволення клопотання заперечувала та просила розглянути його за відсутності власника та його представника.

Прокурор у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, у якій не заперечував проти задоволення клопотання та просив розглянути його за його відсутності.

Дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Згідно з ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична чи юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Слідчим суддею встановлено, що у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 є потерпілим.

Представник ОСОБА_1 адвокат Халдай І.В. у судовому засіданні надав копію цивільного позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення з них в солідарному порядку матеріальної шкоди у розмірі 874900,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 765100,00 грн., який 24.03.2020 року було одержано канцелярією Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області.

Відповідно до вимог ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1 , матеріальну шкоду у розмірі 874900,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 765100,00 грн. позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому у клопотанні про накладення арешту в рамках завданої матеріальної шкоди, яка на думку потерпілого складає 30000 доларів США (що станом на 23.03.2020 року еквівалентно 834900,00 грн.), просить накласти арешт лише на майно ОСОБА_3 , середня вартість якого складає 40000 доларів США (що станом на 24.03.2020 року еквівалентно 1113200,00 грн.)

Отже, слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали клопотання не містять обґрунтування щодо співмірності майна, яке належить арештувати з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на підставі того, що суду не надано доказів розміру завданої потерпілому шкоди взагалі та окремо у якій частці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки потерпілий просить накласти арешт саме на майно ОСОБА_3 , а в цивільному позові просить стягнути матеріальну та моральну шкоду солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Отже сукупність вказаних вище обставин свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_3 , а тому у задоволенні клопотання адвоката Халдая І.В. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12020160500001021 від 03.03.2020 року за фактом вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 289 КК України, про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131,132, 167, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Халдая Іллі Віталійовича у кримінальному провадженні №12020160500001021 від 03.03.2020 року про арешт майна, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 07.04.2020 року.

Слідчий суддя Л.С. Єршова