Рішення № 88662502, 07.04.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/19883/19

Провадження № 2/522/493/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання - Скибінській Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 22.11.2019 року звернулась позивач ОСОБА_1 із вказаною позовною заявою та просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №246-к/црвм від 01.11.2019 року про звільнення ОСОБА_1 , поновити позивача на посаді головної медичної сестри Центру реконструктивної та відновної медицини університетської клініки Одеського національного медичного університету та стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 04.11.2019 року до моменту ухвалення рішення у справі з розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 в розмірі 8844 грн. /місяць.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача було звільнено із займаної посади в період її перебування на лікарняному на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, чим порушено встановлені чинним законодавством гарантії та права позивача.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2020 року виключено із складу учасників справи тимчасово виконуючого обов`язки ректора Одеського національного медичного університету ОСОБА_2 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 07.04.2020 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом №96-к від 12.09.2005 року позивача прийнято на посаду старшої медичної сестри відділення анестезіології університетської клініки Одеського національного медичного університету. Наказом №55-к від 05.05.2010 позивача було переведено на посаду головної медичної сестри відділення анестезіології університетської клініки Одеського національного медичного університету. Наказом №113-к від 13.09.2018 року позивача було переміщено за посадою головної медичної сестри відділення анестезіології університетської клініки Одеського національного медичного університету у підрозділ адміністративно-управлінського персоналу.

Наказом тимчасово виконуючого обов`язки ректора Одеського національного медичного університету ОСОБА_2 №246-к/црвм від 01.11.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади головної медичної сестри Центру реконструктивної та відновної медицини університетської клініки Одеського національного медичного університету за прогул 3 та 4 жовтня 2019 року з 04.11.2019 року із виплатою грошової компенсації за 52 дні невикористаної відпустки.

Підставою для звільнення зазначено табелі обліку використання робочого часу за жовтень 2019 року, акти про відсутність на роботі від 03.10.2019 року, 04.10.2019 року, службова записка Директора центру реконструктивної та відновної медицини ОСОБА_3 , пояснювальна записка ОСОБА_1 від 18.10.2019 року, акт за результатами службового розслідування від 23.10.2019 року, проведеного відповідно до розпорядження №29 від 15.10.2019 року.

На підтвердження протиправності звільнення позивачем надано до суду копію листка непрацездатності серії АДЦ №791595 , виданого ОСОБА_1 04.11.2019 року, з якого вбачається, що з 04.11.2019 року по 09.11.2019 року позивач знаходилась на лікуванні та була звільнена від роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли він (вона) дізналися або повинні були дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ч.3 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» у п. 17 роз`яснив, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо протиправності звільнення позивача із займаної посади в період її непрацездатності у зв`язку з чим наказ №246-к/црвм від 01.11.2019 року про звільнення ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на займаній посаді.

Згідно з п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду (справа № 569/10189/16-ц, 31.10.18) зазначив, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 .

Відповідно до пункту 5 розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Так, з довідки про заробітну плату встановлено, що за заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням складала: за вересень 2019 року - 9020,45 грн., за жовтень 2019 року - 8200,40 грн., що разом складає 17 220,85 грн. Враховуючи, що в вересні був 21 робочий день, а в жовтні 23 робочих дні, що разом складає 44 дні, середньоденна заробітна плата позивача складає 391,38 грн.

За час звільнення з 04.11.2020 року та по день ухвалення рішення суду кількість робочих днів вимушеного прогулу складає 109 днів. Таким чином, сума заробітку, що підлягає виплаті позивачу за час вимушеного прогулу складає 42 660,42 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить із наведених розрахунків, а не із заявленого позивачем середнього заробітку в розмірі 8844 грн. /місяць.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, згідно якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 18, 19, 258, 259, 263 - 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Одеського національного медичного університету (код ЄДРПОУ - 02010801, адреса місцезнаходження: м. Одеса, пров. Валіховський, буд. 2) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Одеського національного медичного університету наказ №246-к/црвм від 01.11.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головної медичної сестри Центру реконструктивної та відновної медицини університетської клініки Одеського національного медичного університету.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головної медичної сестри Центру реконструктивної та відновної медицини університетської клініки Одеського національного медичного університету.

Стягнути з Одеського національного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010801, місцезнаходження: 65082, м. Одеса, пров. Валіховський, буд. 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42 660 (сорок дві тисячі шістсот шістдесят) гривень 42 копійки.

Стягнути з Одеського національного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010801, місцезнаходження: 65082, м. Одеса, пров. Валіховський, буд. 2) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 07.04.2020 року.

Суддя Д.Ю. Донцов

07.04.2020