Ухвала суду № 88659970, 08.04.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1551/19

Провадження № 2/496/182/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування рішення державного реєстратора, стягнення солідарно витрат на оплату правничої допомоги адвоката та судового збору, -

В С Т А Н О В И В:

Судом розглядається вищевказана цивільна справа.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .

Обґрунтовує заяву тим, що відсутність заборони відчуження будинку до винесення рішення судом по цій справі може в подальшому ускладнити виконання рішення або зовсім його унеможливити.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд розглянувши вищезазначену заяву та дослідивши всі надані до неї докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора, яке було підставою внесення запису про реєстрацію права власності на садовий будинок загальною площею 163,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який як вважає позивач, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в СТ «Нива» (нині СТ «Ліра»), яка належить йому, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 463794 від 12.08.2003 року. Окрім того, згідно рішення Апеляційного суду Одеської області від 25.04.2013 року ОСОБА_3 зобов`язали звільнити земельну ділянку АДРЕСА_4 , дачне АДРЕСА_5 ).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, садовий будинок АДРЕСА_2 є приватною власністю відповідача ОСОБА_3 (а.с. 19). На ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на вищевказаний садовий будинок від 16.11.1994 року (а.с. 17).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом, яке стосуються процедури набуття за відповідачем права власності, яке впливає на майнові права позивача, який правомірність такого набуття ставить під сумнів, то суд, вважає необхідним до ухвалення вмотивованого рішення суду по справі та з метою запобігання потенційної неможливості виконання рішення суду в майбутньому, необхідно накласти арешт на нерухоме майно, а саме садовий будинок загальною площею 163,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_6 .

Накладаючи арешт, суд виходить з того, що зазначений об`єкт матеріального світу не псується внаслідок арешту та арешт полягає лише в забороні здійснювати юридично значимі дії відносно нього, з метою забезпечення виконання рішення в майбутньому. Право власності на нього не припиняється, право користування не припиняється.

Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку, що потреба у зустрічному забезпеченні в даному випадку відсутня.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг виконавчого комітету Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування рішення державного реєстратора, стягнення солідарно витрат на оплату правничої допомоги адвоката та судового збору – задовольнити.

Накласти арешт на садовий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також відповідним державним органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя Буран В.М.