Ухвала суду № 88659854, 08.04.2020, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1567/19 Провадження № 1-кп/613/76/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В,,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

прокурора Кривошеї Я.В.,

захисника Пономаренко П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові в режимі відеоконференції справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженню № 12019220220000417 від 23 липня 2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження, в ході розгляду якого прокурор Кривошея Я.В. заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на два місці, оскільки ОСОБА_1 на даний час перебуває під вартою, строк дії якої закінчується 10 квітня 2020 року. Останній обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, яке є тяжким та за яким законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Також ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу наявні і на даний час, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків. При цьому, відсутність роботи, тобто джерела постійного доходу, унеможливлює застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави та поруки. Вищевказані обставини свідчать про неможливість запобігання наявним у кримінальному провадженні ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з позбавленням волі.

ОСОБА_1 проти клопотання прокурора заперечував, просив змінити відносно нього міру запобіжного заходу з тримання під вартою, на більш м`яку, а саме у виді домашнього арешту, аргументуючи тим, що він має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває літня бабуся, яка потребує постійного стороннього догляду. Зазначив, що він не має наміру ухилятися від суду та впливати на потерпілих і свідків. При цьому, потерпілі претензій матеріального та морального характеру до нього не мають, оскільки цивільні позови останніми не заявлено.

Захисник обвинуваченого – адвокат Пономаренко П.О. підтримав думку обвинуваченого, та просив змінити відносно ОСОБА_1 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до слідуючого.

Судом встановлено, що ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2020 року запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , у виді тримання під вартою, продовжено строком на 60 днів, а саме до 10 квітня 2020 року включно.

Частиною 1 ст.29 Конституції України передбачено, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою суд повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основою чи безпосередньою підставою для тримання його під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Будь-яких даних про відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, а тому розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

На підставі викладеного, враховуючи, що на даний час суд продовжує розгляд кримінального провадження, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, разом з конкретними обставинами справи, суд приходить до висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо та вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 331, 371- 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора, про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, продовжити строком на 60 днів, тобто до 06 червня 2020 року включно, з подальшим його утриманням в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя