Ухвала суду № 88659318, 02.04.2020, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4468/15-ц

провадження №: 6/398/26/20

УХВАЛА

Іменем України

"02" квітня 2020 р.Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

заявника ОСОБА_1 та його представника – адвоката Харути В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія заяву боржника ОСОБА_1 , учасники справи: стягувач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», боржник ОСОБА_2 , заінтересована особа: Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом. Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2016 року у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів кредитну заборгованість, що складає 22 158, 45 дол. США та неустойки (пені, штрафу) 109 980,62 грн. станом на 17 серпня 2015 року за кредитним договором «Автопакет» та додатковою угодою №1 до договору №401/28/03/2008/840-8620/КФ від 28 березня 2008 року, а також судовий збір в сумі по 2 960,48 грн. з кожного. На підставі зазначеного рішення суду 30 травня 2016 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області видано відповідний виконавчий лист. В той же час, постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, позовні вимоги задоволено частково та договір «Автопакет» №401/28/03/2008/840-8620/КФ від 28 березня 2008 року, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , визнано недійсним в частині поруки ОСОБА_1 . Оскільки, визнано недійсним договір поруки ОСОБА_1 , на підставі якого у нього виник обов`язок сплатити борг, то на даний час у ОСОБА_1 відсутній матеріально-правовий обов`язок щодо погашення боргу за рішенням суду від 22 березня 2016 року, то виконавчий лист, виданий на примусове виконання зазначеного рішення, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Крім того, так як на підставі зазначеного виконавчого листа зі ОСОБА_1 стягнуто 880,18 грн., то на його користь слід стягнути безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом (т. 2 а. с. 1 – 3, 67).

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав свою заяву та пояснив, що він не отримував кредит. Є рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлено, що підпис у кредитному договорі йому не належить. Виконавчий лист видано на підставі рішення суду про стягнення заборгованості за даним кредитним договором. Зі ОСОБА_2 він розлучився 6 років тому, коли дізнався, що вона без його відома отримала кредит та підробила його підпис у кредитному договорі. У зв`язку з несплатою кредитної заборгованості машину в неї забрали, а з його пенсії щомісячно утримують по 400 грн.

Представник заявника – адвокат Харута В.А. в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги з підстав, зазначених у заяві та додатково пояснила, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою з метою захисту його прав. Договір укладений між ПАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішенням суду визнано частково недійсним. Підпис у зазначеному договорі не належить ОСОБА_1 . Правочин визнаний недійсним, вважається недійсним з моменту його вчинення. За правилами цивільного судочинства суд визнає виконавчий документ, таким, що не підлягає виконанню, якщо його було видано за відсутності матеріально-правових обов`язків або за наявності процесуальних підстав. Тобто, недійсний правочин не тягне за собою процесуальних наслідків, а тому просить задовольнити заявлені вимоги та стягнути з ПАТ КБ «Надра» неправомірно отримані кошти в розмірі 880,18 грн.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися (т. 2 а. с. 83 – 85).

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2016 року у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів кредитну заборгованість, що складає 22 158, 45 дол. США та неустойки (пені, штрафу) 109 980,62 грн. станом на 17 серпня 2015 року за кредитним договором «Автопакет» та додатковою угодою №1 до договору №401/28/03/2008/840-8620/КФ від 28 березня 2008 року, а також судовий збір в сумі по 2 960,48 грн. з кожного (т. 1 а. с. 133 – 135). Рішення набрало законної сили 18 квітня 2016 року.

30 травня 2016 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області на підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист (т. 2 а. с. 7 ). Постановою від 13 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження №52188095 на підставі виконавчого листа від 30 травня 2016 року у справі №2/398/256/16 (а. с. 8).

З матеріалів зазначеної судової справи також вбачається, що ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, яка Апеляційним судом Кіровоградської області залишена без руху та в подальшому повернута, у зв`язку з не усуненням ОСОБА_1 недоліків апеляційної скарги (т. 1 а. с. 151 – 152, 157 – 159, 162).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору, позовні вимоги задоволено частково та договір «Автопакет» №401/28/03/2008/840-8620/КФ від 28 березня 2008 року, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , визнано недійсним в частині поруки ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 15 – 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, за змістом ст. 432 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц (провадження №61-1592св17).

Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 зазначив, що підстава для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, є матеріально-правовою – припинення його обов`язку сплатити кредитну заборгованість у зв`язку з визнанням кредитного договору в частині поруки недійсним.

В той же час, ч. 4 ст. 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2016 року, на підставі якого видано виконавчий лист від 30 травня 2016 року, набрало законної сили, не змінене та не скасоване у порядку, передбаченому чинним законодавством України, а тому є обов`язком для виконання.

Таким чином, положення норм ЦК України стосовно наслідків недійсності правочину та припинення зобов`язань не можуть застосовуватися до правовідносин, у яких обов`язок поручителя щодо виконання зобов`язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Такі правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі №6-172цс15 та постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц (провадження №61-1592св17).

Крім того, наявність рішення суду про визнання договору поруки недійсним не впливає на обов`язок поручителя сплатити кредитну заборгованість, який виник з рішення суду, а не тільки з договору поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості в судовому порядку до моменту прийняття рішення суду про визнання договору поруки недійсним.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження №14-242цс18) та постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №1111/4908/12 (провадження №61-29960св18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вищезазначені висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд наголошує, що чинним законодавством України не передбачено на стадії вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням рішень у цивільних справах, можливості зміни рішення суду, яке набрало законної сили, та не надано право суду ставити під сумнів обставини, встановлені таким рішенням суду, щодо обов`язків відповідачів, в тому числі солідарного погашення кредитної заборгованісті.

Отже, суд приходить до висновку, що обов`язок ОСОБА_1 щодо повернення кредитної заборгованості виник з рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 березня 2016 року, на підставі якого видано виконавчий лист від 30 травня 2016 року, яке набрало законної сили, не змінене та не скасоване у порядку, передбаченому чинним законодавством України, а не лише з договору поруки.

При цьому, заявником не надано суду доказів, що його обов`язок щодо виконання рішення суду відсутній повністю чи частково з підстав, передбачених чинним законодавством.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа від 30 травня 2016 року у справі №2/398/256/16 таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з відмовою у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ПАТ «КБ «Надра» 880,18 грн. одержаних за виконавчим документом.

Керуючись ст. ст. 260, 432 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні заяви боржника ОСОБА_1 , учасники справи: стягувач Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», боржник ОСОБА_2 , заінтересована особа: Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали складено 07 квітня 2020 року.

Суддя О.В.Авраменко