Рішення № 88658583, 08.04.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2269/19

Провадження №: 2/0343/133/20

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №343/2269/19 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію приватного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Долинського міського нотаріального округу Іваночко Оксана Михайлівна, про визнання іпотеки такою, що припинена,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін та третьої особи:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати такою, що припинена іпотека за Іпотечним договором № 0807/0708/55-008-Z-1 від 15.07.2008, що був укладений між ним та ВАТ «Сведбанк», право іпотекодержателя за яким перейшло до ПАТ «Дельта Банк», який був посвідчений приватним нотаріусом Іваночко О.М. Долинського районного нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за № 4255, та зняти заборону відчуження нерухомого майна (двокімнатна квартира АДРЕСА_1 ), виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за №4256, а також судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що 15.07.2008 між ВАТ «Сведбанк», право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами якого передано ПАТ «Дельта Банк», та ним було укладено кредитний договір № 0807/0708/55-008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 17000,00 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 15.07.2008 по 15.07.2018. В порядку забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором між ним та ВАТ «Сведбанк», право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами якого передано ПАТ «Дельта Банк», укладено 15.07.2008 Іпотечний договір № 0807/0708/55-008-Z-1, відповідно до п. 2 якого було передано в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Іваночко О.М. і зареєстровано в реєстрі за № 4255. Також 15.07.2008 приватним нотаріусом було накладено заборону на відчуження вказаної квартири, що було зареєстровано в реєстрі за № 4256.

У зв`язку із тим, що ним було прострочено виконання зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» у 2014 році звернулося до суду з позовом про дострокове і повне повернення заборгованості за основним зобов`язанням, за результатами розгляду якого Долинський районний суд 16.05.2014 постановив заочне рішення по справі № 343/676/14-ц (провадження № 2/0343/377/14) про стягнення з боржника на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 86261,10 грн, з яких: тіло кредиту - 81349,88 грн, заборгованість за відсотками - 4911,22 грн та судові витрати - 862,61 гривень. На підставі зазначеного судового рішення 24.07.2014 було видано виконавчий лист № 343/676/14-ц, який ПАТ «Дельта Банк» пред`явив до виконання у Долинський районний відділ державної виконавчої служби, у зв`язку із чим було відкрито виконавче провадження ВП № 53460943.

15 червня 2017 року державний виконавець вказаного відділу ДВС на підставі п. 9 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним і повним виконанням ним рішення Долинського районного суду від 16.05.2014 за вказаним виконавчим листом виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, якою також припинено чинність арешту майна боржника, зокрема, звільнено з-під арешту квартиру, яка знаходиться в буд. АДРЕСА_2 .

Таким чином, зобов`язання за кредитним договором № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008 виконані ним у повному обсязі і з дня винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ПАТ «Дельта Банк» жодним чином не висував йому претензій чи вимог щодо виконання зобов`язань за кредитним договором.

Зауважив, що будучи іпотекодавцем за іпотечним договором, він звертався до відповідача з проханням надати підтвердження фактичного і повного виконання ним основного зобов`язання за кредитним договором для припинення іпотеки і зняття обтяження з квартири, однак його звернення відповідач ігнорує, і на сьогодні належна йому квартира продовжує перебувати в іпотеці та знаходитись під забороною, незважаючи на фактичне виконання ним основного зобов`язання у повному обсязі.

Припинення зобов`язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином, а оскільки основне зобов`язання за кредитним договором № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008 було ним виконане у повному обсязі, тобто належним чином, то кредитний договір припинив свою дію достроково у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення про стягнення всієї суми основного боргу.

Виходячи з цього, з припиненням кредитного договору має бути припинена й іпотека за іпотечним договором № 0807/0708/55-008-Z-1 від 15.07.2008, а також проведені відповідні реєстраційні дії щодо припинення іпотеки і заборони на відчуження двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , яка належить йому.

Оскільки відповідач всупереч приписам ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не бажає надати заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру, на підставі якого нотаріус матиме підставу для виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про обтяження нерухомого майна (квартири, що перебуває в іпотеці), він змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Отже, підставою для звернення до суду з даним позовом є його право на вільне і безперешкодне користування і розпорядження належною йому квартирою, яке порушене тим, що ПАТ «Дельта Банк», ігноруючи факт повного виконання ним основного зобов`язання за кредитним договором, ухиляється від виконання приписів Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Від відповідача та третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору до суду відповідно відзиву на позов та письмових пояснень не надходило.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ватутін І.П. не з`явилися, однак у своїх заявах, які надійшли на адресу суду, вони просять у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень, встановлених Постановою КМ України від 02.04.2020 №255, справу розглядати без їх участі, позов підтримують у повному обсязі.

Представник позивача на електронну адресу суду направив також письмові пояснення, в яких зазначив, що оскільки позивач припинив своє основне зобов`язання шляхом погашення заборгованості за кредитним договором № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008 в повному обсязі, має бути припинена іпотека за іпотечним договором. Факт повного виконання основного грошового зобов`язання ним підтверджено належними і допустимими документальними доказами: платіжними документами про сплату заборгованості, постановою державного виконавця від 15.06.2017 про закінчення виконавчого провадження ВП № 53460943 у зв`язку з фактичним і повним виконанням судового рішення, копії яких додані до позовної заяви і перебувають в матеріалах справи. Цей факт також досліджено у цивільній справі №343/170/19. Зокрема, Івано-Франківський апеляційний суд у своїй постанові від 17.10.2019 встановив, що "під час розгляду справи позивачем надані належні та допустимі докази, які свідчать про повне повернення заборгованості за основним зобов`язанням по кредитному договору перед ПАТ "Дельта Банк" (реєстраційний номер рішення в ЄДР судових рішень 85076207).

Тобто, обставини, котрі свідчать про повне повернення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008, є преюдиційними обставинами, які не потребують доказування, оскільки вони встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними й об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Крім цього, відповідач жодним чином не спростував факту повного повернення ОСОБА_1 заборгованості за основним зобов`язанням по кредитному договору перед ПАТ "Дельта Банк".

Пред`явивши позовну вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, ПАТ "Дельта Банк", відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання. Позовні вимоги банку були задоволені повністю заочним рішенням Долинського районного суду від 16.05.2014 по справі № 343/676/14-4 (провадження 2/0343/377/14).

Отже, з моменту пред`явлення вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами. З часу, коли основний (кредитний) договір припинив свою дію, іпотека могла зберігатись виключно щодо невиконаного позичальником основного зобов`язання, а тому твердження банку про наявність боргу у вигляді нарахованих тіла кредиту, відсотків, пені є необґрунтованими, оскільки дія кредитного договору припинилась, а банк мав право лише застосовувати своє право, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦЦ України. З даного приводу неодноразово висловлювався ВС у своїх постановах від 14.02.2018 №564/2199/15-ц, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц, від 19.09.2018 справа №643/16336/16-ц, від 12.09.2018 справа № 473/825/16-ц та інших.

Таким чином, з припиненням кредитного договору має бути припинена й іпотека за іпотечним договором №№ 0807/0708/55-008-Z-1 від 15.07.2008, а також проведені відповідні реєстраційні дії щодо припинення іпотеки і заборони на відчуження двокімнатної квартири АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 .

Представник відповідача - адвокат Мусієнко М.Б. в судове засідання не з`явилася, подала письмову заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її участі, проти позову заперечує в повному обсязі та просить у його задоволенні відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Долинського міського нотаріального округу Іваночко О.М. в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, письмових пояснень, заяв чи клопотань не подавала.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, третьої особи, процесуальні дії суду:

ухвалою суду від 14.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання за участю сторін та третьої особи.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 30.10.2019 відмовлено.

У підготовчому судовому засіданні 20.12.2019 представник відповідача подала розрахунок заборгованості за кредитним договором № 0807/0708/55-008-Z-1 від 15.07.2008 ОСОБА_1 , який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.12.2019 підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник відповідача подавала заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з яким ознайомилася 11.12.2019, та 25.02.2020 клопотала про відкладення розгляду справи.

20 березня 2020 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутності його представника.

7 квітня 2020 року від представника позивача та позивача поступили заяви про розгляд справи у їх відсутності та у зв`язку з карантинними обмеженнями, встановленими Постановою КМ України від 02.04.2020 №255, представник позивача на електронну адресу суду направив письмові пояснення по суті спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін та третьої особи без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

15 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0807/0708/55-008 (кредитний договір Споживчий кредит під заставу житлової нерухомості), відповідно до пунктів 1.1, 1.3 якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 17000,00 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 15.07.2008 по 15.07.2018 (а.с.5-9, 48-52).

В порядку забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» 15 липня 2008 року було також укладено Іпотечний договір № 0807/0708/55-008-Z-1, відповідно до пункту 2 якого передано в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори Белей Е.І., 03.04.2006, по реєстру №Д-251. Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Іваночко О.М. і зареєстровано в реєстрі за № 4255. Також 15.07.2008 нотаріусом було накладено заборону на відчуження вказаної квартири, що було зареєстровано в реєстрі за № 4256.(а.с.10-12, 53-55).

Право вимоги за вищевказаним кредитним та забезпечувальним договором передано ПАТ "Дельта Банк" на підставі договору купівлі - продажу від 25.05.2012, що встановлено з рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16.05.2014 у справі № 343/676/14-ц та не заперечили сторони.

Відповідно до заочного рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16.05.2014 у справі № 343/676/14-ц (провадження № 2/0343/377/14), стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість по кредитному договору № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008 в сумі 86261 (вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят одну) гривню 10 копійок, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 81349 гривень 88 копійок та суми заборгованості за відсотками - 4911 гривень 22 копійки, а також 862 (вісімсот шістдесят дві) гривні 61 копійку сплаченого судового збору (а.с.13, 56).

24 липня 2014 року на підставі вказаного рішення видано виконавчий лист № 343/676/14-ц (а.с.14, 57).

Сплата ОСОБА_1 боргу в розмірі 86261,00 грн підтверджується заявою на переказ готівки №180 від 20.04.2017 (а.с.17, 60).

Крім цього, ОСОБА_1 оплачено витрати виконавчого провадження, про що свідчать квитанції №16 та №17 від 17.05.2017 (а.с.18, 59).

15 червня 2017 року старший державний виконавець Долинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області Кузів Р.О. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним і повним виконанням ОСОБА_1 рішення Долинського районного суду від 16.05.2014 за виконавчим листом №343/676/14-ц виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" боргу в сумі 86261,10 грн закінчено, а також припинено чинність арешту майна боржника, накладеного постановою про арешт майна боржника №53460943 від 13.03.2017, та звільнено з-під арешту майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №90017701 від 20.06.2017 (а.с.15-16, 24-25, 58, 61).

Однак, згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №154268831 від 29.01.2019, заборона на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер обтяження:7568619), не знята, запис про обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, не виключено (а.с.19-20, 64).

Листом вих. №8016/25 від 05.12.2018 ПАТ "Дельта Банк" повідомило ОСОБА_1 про те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" відповідно до ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснюватиметься реалізація майна банку, в тому числі права вимоги за кредитним договором №0807/0708/55-008 від 15.07.2008, укладеним з ним. Право вимоги за вказаним кредитним договором буде виставлено для індивідуального продажу на відкритих торгах (аукціоні) 28.01.2019 з 09.30-10.00 годин. Також вказано початкову (стартову) ціну лоту та заборгованість за кредитним договором станом на 01.11.2018, що становлять 209110,81 гривень (а.с. 34, 35, 36).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту №0807/0708/55-008 від 15.07.2008, наданою відповідачем за період з 28.05.2012 по 10.02.2019, та розрахунку пені за період з 08.03.2018 по 06.03.2019, станом на 07.03.2019 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 246411,74 гривень, що включає в себе суму заборгованості за кредитом (тілом кредиту) - 5141,53 доларів США, що згідно з курсом НБУ складає 136153,59 гривень, суму заборгованості по відсотках - 2283,11 доларів США, що згідно з курсом НБУ складає 60459,36 гривень, та пеню - 49798,79 гривень. Сума, яку сплатив ОСОБА_1 на виконання рішення суду про стягнення боргу за вказаним вище кредитним договором, у даному розрахунку не відображена. Проценти у розмірі, визначеному договором, нараховані і після ухвалення рішення суду про дострокове стягнення заборгованості (а.с. 95-98).

Сторона позивача заперечила наявність заборгованості за договором кредиту №0807/0708/55-008 від 15.07.2008 та під час долучення до справи вищевказаного розрахунку вказала на недопустимість його як доказу, відповідач на обґрунтування наявності заборгованості за даним кредитом не надав первинних документів, виписки з банківського розрахунку чи інших доказів, які б підтверджували правомірність такого розрахунку.

Таким чином, кредитор не визнає право іпотекодавця на припинення зобов`язання, тому позивач звернувся за захистом, порушеного права, передбаченого ч. 1 ст. 593 ЦК України, в судовому порядку.

Між сторонами виник спір з приводу припинення іпотеки за іпотечним договором у зв`язку з достроковим та повним погашенням позивачем боргу за кредитним договором.

Оцінка суду:

вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, які надані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень проти позову, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За змістом ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України являється завданням цивільного судочинства.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено в ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 15.07.2008 між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0807/0708/55-008, згідно з яким Банк надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 17 000 доларів США строком до 15 липня 2018 року включно зі сплатою 11,9 % річних за користування кредитом.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання зобов`язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання, виступає іпотека Об`єкта нерухомості, а саме: квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 45,7 кв.м.

Відповідно до п.11.6 Кредитного договору, цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і скріплення печаткою банку і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що 15.07.2008 між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено також іпотечний договір №0807/0708/55-008-Z-1, який посвідчений приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Іваночко О.М. та зареєстрований в реєстрі за №4255.

Пунктом 1 Іпотечного договору передбачено, що цим договором забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору №0807/0708/55-008 від 15.07.2008, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення іпотекодавцем іпотекодержателю кредиту у сумі 17 000 доларів США в строк до 15 липня 2018 року; сплати іпотекодавцем процентів за користування кредитом у порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання іпотекодавцем інших зобов`язань, передбачених кредитним договором в повному обсязі, на умовах і в строки визначені в кредитному договорі; а також іпотекою забезпечується відшкодування іпотекодавцем будь-яких витрат та збитків іпотекодержателя, пов`язаних з неналежним виконанням іпотекодавцем умов кредитного договору та/або цього договору ( у тому числі сплати пені, штрафів, відшкодування збитків), а також витрат іпотекодержателя, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором, у тому числі витрат на утримання і збереження такого предмета іпотеки.

Згідно з п.2.1 Іпотечного договору, предметом іпотеки є вказана вище квартира.

Відповідно до п.16 цього договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Одночасно з нотаріальним посвідченням даного договору накладається заборона відчуження предмета іпотеки. Договір діє до виконання іпотекодавцем основного зобов`язання чи настання одного з випадків передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Право вимоги за вищевказаним кредитним та забезпечувальним договором передано ПАТ "Дельта Банк", що зазначено вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту ст.ст. 526, 599 ЦК України, зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

За приписами статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання на підставі виконанням. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання.

Заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16.05.2014 у справі № 343/676/14-ц (провадження № 2/0343/377/14) стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість по кредитному договору № 0807/0708/55-008 від 15.07.2008 в сумі 86261,10 грн, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 81349,88 грн та суми заборгованості за відсотками - 4911,22 грн, а також 862,61 грн сплаченого судового збору.

Як встановлено вказаним рішенням суду, заборгованість виникла станом на 22.01.2014.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2017, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №343/676/14, виданого 24.07.2014 закінчено в зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

За положеннями ч. 1 ст. 593 ЦК України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.

Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

З матеріалів справи, а саме заочного рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16.05.2014 у справі № 343/676/14-ц, наданого відповідачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №0807/0708/55-008 від 15.07.2008, суд встановив, що у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання ОСОБА_1 , ПАТ "Дельта Банк" у 2014 році звернулося до суду з позовом про дострокове і повне повернення заборгованості за основним зобов`язанням. Суд позов задовольнив повністю, відповідно мало місце дострокове стягнення всієї заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Про це також вказав у своєму позові позивач та надав підтверджуючі документи слати ним боргу і відповідно виконання рішення суду. Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні також не заперечувала щодо дострокового стягнення всієї заборгованості, однак долучила розрахунок боргу, згідно з яким банк, незважаючи на рішення суду та сплату заборгованості за договором, зазначену у вказаному рішенні, продовжує нараховувати боржнику відсотки у попередньому розмірі, пеню, а відтак вважає, що зобов`язання останнім не виконане в повному обсязі.

У постанові від 17.10.2019 по справі №343/170/19, спір у якій виник між тими самими сторонами та в якій предметом дослідження був той самий кредитний договір, Івано-Франківський апеляційний суд також встановив, що під час розгляду справи позивачем ( ОСОБА_1 ) надані належні і допустимі докази, які свідчать про повне повернення заборгованості за основним зобов`язанням по кредитному договору перед ПАТ «Дельта Банк».

При цьому відповідач, незважаючи на обставини, встановлені судовим рішенням, заперечення позивача щодо наявності заборгованості та допустимості поданого розрахунку без підтвердження первинними банківськими документами чи випискою по рахунку, не подавав письмових заперечень з даного приводу та жодним чином не спростував факту повного повернення ОСОБА_1 заборгованості за основним зобов`язанням по кредитному договору перед ПАТ «Дельта Банк».

Даючи оцінку наданому відповідачем розрахунку заборгованості, суд звертає уваги, що він не може слугувати доказом наявності заборгованості позивача за основним зобов`язанням, оскільки на його обгрунтування не долучено жодного первинного банківського документа. Крім того, з нього неможливо встановити факт зарахування 86261,00 грн, сплачених ОСОБА_1 єдиним платежем на виконання рішення суду, що також свідчить про його неповноту.

Щодо продовження нарахуванням банком процентів за кредитним договором у розмірі, визначеному в ньому, та пені, суд вважає, що, пред`явивши позовну вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, ПАТ «Дельта Банк», відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання. Позовні вимоги банку рішенням суду були задоволені повністю. Тому з моменту пред`явлення вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами.

З часу, коли основний (кредитний) договір припинив свою дію, іпотека згідно іпотечного договору могла зберігатись виключно щодо невиконаного позичальником основного зобов`язання, а тому твердження банку про наявність боргу у вигляді нарахованих тіла кредиту, відсотків, пені тощо є необґрунтованими, оскільки дія кредитного договору припинилась, а банк міг лише застосувати своє право, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦПК.

До такого висновку суд прийшов, виходячи з аналізу вищеописаних законодавчих норм, а також роз`яснень, викладених постановах Пленуму ВС України та ВС.

Так, відповідно до положень абзацу 2 та 3 пункту 17 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування, і отримання відсотків за кредитним договором.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 № 564/2199/15-ц (провадження №61- 2404св18) зазначив, що згідно з ст.611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Пунктом 91 Постанови Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц (провадження № 61-12848св18), від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц (провадження № 61-3240св18), 12 вересня 2018 року справа № 186/1974/14-ц, (провадження №61-24172св18).

Як вбачається зі змісту Постанови Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 500/4127/16-ц (провадження №61-22142св18), правильним є висновок про те, що основне зобов`язання за кредитним договором виконано у зв`язку з повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з боржників всієї суми заборгованості за цим договором, отже, таке зобов`язання припинилось на підставі ст. 559 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання за договором таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У вказаній вище справі, банк як кредитор відповідно до статей 6, 627 ЦК України, реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, визначивши заборгованість у валюті - гривні України. Рішенням суду стягнуто вказану заборгованість. Рішення набрало законної сили і виконавче провадження з виконання цього рішення закінчене у зв`язку із стягненням боргу в повному обсязі.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що згідно з описаним вище заочним рішенням від 16.05.2014 у справі № 343/676/14-ц, відповідач стягнув всю заборгованість за кредитним договором, а відповідно він змінив термін дії кредитного договору, що був обумовлений повним виконанням зобов`язань позичальником. Виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором підтверджено постановою про закінчення виконавчого провадження, що є чинною та не оскаржена сторонами виконавчого провадження. А тому суд вважає, що право відповідача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника вимог щодо стягнення в судовому порядку заборгованості та ухвалення рішення з даного приводу, тому припинилося і кредитне зобов`язання, що зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер, а відповідач залишив за собою лише право пред`явити вимогу до позивача з метою захисту прав та інтересів згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, що не обтяжено іпотекою.

Таким чином, наданими позивачем доказами підтверджено виконання ним зобов`язання за кредитним договором, а саме: основне зобов`язання виконано у зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення ОСОБА_1 , тобто сплати ним всієї суми заборгованості за цим договором, визнеченої у рішенні суду. Відповідач, у свою чергу, не довів шляхом подання відповідних доказів свої заперечення щодо наявності невиконаних зобов`язань за цим договором. Відповідно наявні правові підстави для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором № 0807/0708/55-008-Z-1 від 15.07.2008.

При вирішенні позовних вимог стосовно зняття заборони відчуження нерухомого майна, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як визначено ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Запис про заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна, що є власністю ОСОБА_1 , у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та запис у Державному реєстрі іпотек, порушує право позивача на розпорядження своїм майном, а саме квартирою АДРЕСА_4 .

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про нотаріат", нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п. 5 гл. 15 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6.1 глави 15 розділу II Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.

При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання п. 6.1. гл. 15 р. II вказаного Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тобто, у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.

З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

На даний час у зв`язку з повним погашенням кредитної заборгованості перестали існувати підстави заборони обтяження зазначеного нерухомого майна, існування договору іпотеки та запису про заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна, що є власністю ОСОБА_1 , у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та запис у Державному реєстрі іпотек є протиправним, оскільки порушує його права як власника, а саме право розпоряджатись належним майном на власний розсуд, а тому його права як іпотекодавця підлягають судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а запис, що обмежує права власника майна підлягає виключенню з Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Отже, обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджуються наданими суду письмовими доказами, обраний спосіб захисту його права відповідає змісту суб`єктивного права та характеру його порушення, а позовні вимоги ґрунтуються на положеннях закону, якими урегульовано спірні правовідносини, та умовах договору, укладеному між сторонами.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки з ОСОБА_1 стягнуто борг у повному обсязі, тому кредитне зобов`язання припинилося, що зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер. Крім цього, вимоги позивача про визнання іпотеки припиненою, зняття заборони відчуження майна та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому позовні вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору, сплачена при поданні позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 391, 526, 593, 598, 599, 611, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 82, 141 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV, ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV, ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, розділ II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію приватного акціонерного товариства "Дельта банк", третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Долинського міського нотаріального округу Іваночко Оксана Михайлівна, про визнання іпотеки такою, що припинена, задовольнити.

Визнати такою, що припинена іпотека за Іпотечним договором № 0807/0708/55-008-Z-1 від 15 липня 2008 року, що був укладений між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», право іпотекодержателя за яким перейшло до приватного акціонерного товариства «Дельта Банк», який був посвідчений приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Іваночко О.М. і зареєстрований в реєстрі за № 4255.

Зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований в реєстрі за №4256.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію приватного акціонерного товариства "Дельта банк" на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу XII Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема ст. 354 цього Кодексу, на апеляційне оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство "Дельта банк", вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 34047020 в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію приватного акціонерного товариства "Дельта банк", бульвар Дружби Народів, 38, м. Київ.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Долинського міського нотаріального округу Іваночко Оксана Михайлівна, вул. Б. Хмельницького, 13, м. Долина Івано-Франківської області.

Повний зміст рішення суду складено 8 квітня 2020 року.

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич